Ітамар Франко
Ітамар Франку (повне ім'я: Ітамар Аугусту Каут'єро Франку, порт. Itamar Augusto Cautiero Franco) (народився 28 червня 1930) — бразильський політик, який був президентом Бразилії з 2 жовтня 1992 року по 1 січня 1995 року.
| Ітамар Франку Itamar Augusto Cautiero Franco | |
|---|---|
| порт. Itamar Augusto Cautiero Franco | |
Itamar Augusto Cautiero Franco | |
| 37-й президент Бразилії | |
| 2 вересня 1992 — 1 січня 1995 | |
| Попередник | Фернанду Коллор ді Меллу |
| Наступник | Фернанду Енріке Кардозу |
| Народився | 28 червня 1930 (94 роки) у морі на кораблі |
| Помер | 2 квітня 2011[1][2][3] (80 років) Сан-Паулу, Бразилія[4] |
| Похований | Контажемd |
| Відомий як | дипломат, політик |
| Країна | Бразилія |
| Alma mater | School of Engineering of Juiz de Forad |
| Політична партія | Партія бразильського демократичного руху (Partido do Movimento Democrático Brasileiro) |
| Релігія | католицтво |
| Нагороди |      |
| Підпис |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ітамар Франку народився у відкритому морі, на борту судна, під час мандрівки з Салвадору до Ріо-де-Жанейро. Його сімейство було з міста Жуіз-ді-Фора, штат Мінас-Жерайс, де він виріс і став цивільним інженером у 1955 році, здобуваючи вищу освіту у Інженерній школі міста Жуіз-ді-Фора. Франко став мером Жуіз-ді-Фора у 1967 році (до 1971) і знову з 1973 до 1974. Він пішов у відставку з посту мера у 1974 році і успішно взяв участь у виборах до федерального сенату від штату Мінас-Жерайс. Він скоро став старшою фігурою в MDB (Movimento Democrático Brasileiro - Бразильський демократичний рух), офіційній опозиції до військового режиму, що керував Бразилією з 1964 до 1985 року. Франку біув переобраний на піст сенатору в 1982 році, але зазнав поразки на виьорах на піст губернатора Мінас-Жерайс у 1986 році як кандидат від Ліберальної Партії (PL).
У 1989 році Франку залишив PL і приєднався до маленької партії PRN (Національна партія реконструкції), де став напарником кандидата в президенти Фернанду Коллора ді Меллу. Коллор переміг і Франку став віце-президентом. У 1992 році, Коллор був звинувачений в корупції і був змушений конгресом залишити президентський піст. Франку виконував обов'язки президента з вересня 1992 року до грудня того ж року, коли було оголошене рішення про імпічмент Коллора і Франку офіційно зайням кресло президента.
Франку узяв владу під час тяжкої економічної кризи в Бразилії, коли інфляція досягала 1100% в 1992 році і майже 6000% в 1993. Франку отримав репутацію гнучкого лідера, але він назначив міністром фінансів Фернанду Енріке Кардозу, який провів «План Реал», який стабілізував економіку і закінчив інфляцію. Кардозу став офіційним кандидатом на піст президента та зайняв його у 1994 році. Франку, проте, скоро став критиком уряду Кардозу і розійшовся з ним у думці щодо програми приватизації.
З того часу він служив послом Бразилії до Португалії в Лісабоні, а потім послом Бразилії до Організації американських країн у Вашингтоні до 1998 року. Він був обраний губернатором Мінас-Жерайс у 1998 році, та як тільки він вступив на посаду, він наказав мораторій на державні боргові платежи, погіршивши національну економічну кризу. Цей піст Франку займав до 2003, після чого знову став послом Бразилії (до Італії).
Один цікавий факт: Ім'я президента Франку, Ітамар (Itamar), є алегорією на його цікаве народження у відкритому морі біля побережжя Баїї. Судно, на якому він народився, називалося Ita, а він народився у морі (порт. mar). Разом ці два слова Ita та mar — Itamar.
- ↑ http://edition.cnn.com/2011/WORLD/americas/07/02/brazil.former.president/index.html?eref=edition_americas
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #14018581X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.