Користувач:Yakudza/Норвезько-українська практична транскрипція
Транскрипція власних імен з норвезької мови на українську часто викликає труднощі. Пов'язано це насамперед із існуванням двох форм сучасної норвезької мови: букмол і нюношк. Перекладачеві при різночитанні рекомендується використовувати форми та написання букмолу, хоча при написанні багатьох географічних назв використовується нюношк.
Написання суфіксованого артикля
ред.Інша складність практичної транскрипції норвезьких назв українською мовою – наявність суфіксованого артикля. В однині він має форми -en або -n для чоловічого роду, -et або -t для середнього роду, -a для жіночого роду. У множині - -ene або -a .
Згідно З. Д. Голубєвою, суфіксований артикль рекомендується зберігати в наступних випадках[1] :
- якщо географічною назвою є просте (не складне) слово;
- якщо географічна назва є складним словом, другий компонент якого - слово у формі множини;
- якщо географічне назва є складне слово, другий компонент якого не номенклатурним терміном, а будь-яким іншим загальним ім'ям.
У той же час суфіксований артикль відкидається, якщо назва складне слово, другим компонентом якого виступає номенклатурний термін, незалежно від цього, зберігає він своє реальне значення чи втратив його[1].
Приклади номенклатурних термінів: hav (море, іноді океан), vik (затока), øy (острів), elv (річка), by (місто), bygd (селище), gård (двір) тощо.
Здебільшого суфіксований артикль зберігають, якщо він незмінно присутній у джерелі[1].
Крім суфіксованого визначеного артикля, у норвезькій мові є вільний визначений артикль: den в однині загального і чоловічого роду, de — у множині, det — у середньому роді. Є також вільний невизначений артикль: en (загальний та чоловічий рід), ei (жіночий рід), et (середній рід). Ці артиклі передаються тільки в тому випадку, якщо ім'я або назва без них не може вживатися, у інших випадках артикль не передається[1].
Інша складність полягає у наявності варіативності в українському правописі 2019 року[2] при передачі іншомовних фонем h[3] та g[4].
Таблиця
ред.Закінчення -s родового відмінка не передається (Ibsens → Ібсен).
| Літера/літеросполучення | Примітка | Передача | Приклади |
|---|---|---|---|
| a | а | Amundsen → Амундсен | |
| aa | (застаріле написання, у наш час å) | о | Istgaard → Істгор |
| au | еу | Aursand → Еурсанн, Rauma → Реума | |
| b | б | ||
| c | перед e, i, y, æ, ø | с | Cederblad → Седерблад |
| в інших позиціях | к | Conrad → Конрад | |
| ch | переважно | ш | |
| у деяких іменах та прізвищах | к | Christian → Крістіан | |
| d | д | Dedekam → Дедекам | |
| після голосних і r (якщо читається, див. rd нижче) | не передається | ||
| e | після i | є | Liene → Лієне |
| в усіх інших випадках | е | Eskeland → Ескелан, Nesbyen Несбюен, Hareid Харейд/Гарейд | |
| ei | ей | Eid → Ейд, Nordfjordeid → Нурфіордейд, Leirvik → Лейрвік, Beiarn → Бейарн (Беярн?) | |
| f | ф | ||
| g | переважно | г | |
| перед ударними i, y, ei і в деяких словах після e і між ø і n | й | Egner → Ейнер, Gibostad → Їбостад, Geiteryggen → Ейтерюгген, Evjegjerdet → Ев'єєрет | |
| у суфіксах -ig, -lig та перед j на початку слова | не передається | Gjærder → Єрдер, Gjøvik → Євік, Gjesvær → Єсвер | |
| h | х/г | Hans → Ханс/Ганс | |
| не передається | Hjort → Йорт, Hvarnes → Варнес, Holtedahlfonna → Холтедалфонна/Голтедалфонна | ||
| i | як складова голосна | і | Ingstad → Інгстад |
| між голосною і приголосною | й | Eikeland → Ейкелан | |
| ie | іє/'є залежно від вимови | Skien → Шієн, Lierne → Лієрне, Aulie → Еульє, а також Meieribyen → Меєрібюен; виняток: Lie → Лі, Grieg → Гріг | |
| j | й | ||
| ja | на початку слова і після голосної | я | Jan → Ян |
| після приголосних б, п, в, м, ф, р, к, г, х, ш, щ | 'я | ||
| після приголосних д, т, з, с, ц, л, н | ья | Fitjar → Фітьяр | |
| je, jæ | на початку слова і після голосної | є | Jenssen → Єнссен, Jevnaker → Євнакер |
| після приголосної | 'є/ьє | Bjerke → Б'єрке | |
| ji | ї | Jierta → Їерта | |
| jo | після приголосної, якщо вимовляється [jo] | ьо/йо | Fridtjof → Фрітьйоф |
| після приголосної, якщо вимовляється [ju] | ью/'ю | Storjord → Стур'юр | |
| в інших позиціях, якщо вимовляється [jo] | йо | Johnsen → Йонсен | |
| в інших позиціях, якщо вимовляється [ju] | ю | Jonas → Юнас | |
| у корені -fjord → фіорд | і (???) | Yrke fjord → Ірке-фіорд, | |
| ju | на початку слова і після голосної | ю | Juster → Юстер |
| після приголосної | ью/'ю | Evju → Ев'ю | |
| jy | на початку слова і після голосної | йю (ю) | Jyskevik → Юскевік |
| в інших позиціях | ью/'ю | ||
| jø | на початку слова і після голосної | є | Jøvik → Євік |
| в інших позиціях | ьє/'є | Bjørlykke → Б'єрлюкке | |
| k | к | Koht → Кут | |
| перед ударними i, y, e, oy (зазвичай на початку слова або складу) | х | Kielland → Х'єлланн, Kyrksæterøra → Хюрксетерера, Kirkenær → Хіркенер, Koyvingen → Хейвінген виняток: Kirkenes → Кіркенес | |
| kj | х' | Kjær → Х'єр, Sørkjosen → Серх'юсен | |
| l | перед голосною; після а, про (перед приголосною і наприкінці слова) | л | Bjørlykke → Б'єрлюкке, Sogndalsfjøra → Согндалсф'єра, Meldal → Мелдал |
| перед приголосною та наприкінці слова в інших випадках (у тому числі після і, е/є, ю, у, ь); також на кінці частини складової назви | ль | Elster → Ельстер, Trysil → Трюсіль, Fjell → Ф'єлль, Gol → Гуль, Trysilelva → Трюсільельв | |
| на початку слова перед j | не передається | Ljan → Ян, Ljøterud → Єтеруд, але: Seljord → Сельюр | |
| ld | залежно від вимови | л(ь)д | Volda → Волда, Molde → Молде, Halden → Халден/Галден |
| лл(ь) | Olderdalen → Оллердален, Tjeldsund → Х'єлльсунн, Tjeldstø → Х'єлльсте, Sørfold → Серфолл | ||
| m | м | ||
| n | н | ||
| nd | нн | Inderøy → Іннерей, Nordland → Нурланн, Sandane → Саннане (< Санн-ане) | |
| на межі між частинами складного слова | нд | Sogndal → Сондал | |
| у деяких винятках | нд | Stranda → Странда, Trøndelag → Тренделаг, Sunndal → Сунндал | |
| ndn | нн | Sandnessjøen → Саннесшеен | |
| o | якщо вимовляється [o] | о | Lindendcrona → Лінденкрона, Moss → Мосс, Oppland → Оппланн |
| якщо вимовляється [u] | у | Troms → Трумс, Lommedalen → Луммедален, Sortland → Суртланн, Jostedal → Юстедал, Otta → Утта, Nordfold → Нурфолл | |
| p | п | ||
| qu, qv | кв | Berquist/Berqvist → Берквіст | |
| r | р | ||
| rd | зазвичай наприкінці слів і складів | р | Ålgård → Ольгор, Oppegård → Оппегор, Nordli → Нурлі, Nordreisa → Нуррейса, Seljord → Сельюр, Stord → Стур, Gjerdrum → Єррум |
| зазвичай у середині основи; на межі між частинами складного слова | рд | Førde → Ферде, Hordaland → Хордаланн, Fjerdingby → Ф'єрдінгбю, Bardu → Барду, Gardermoen → Гардермуен, Øygarden → Ейгарден; Vardø → Вардо | |
| у корені -fjord → фіорд (окремо і складних словах) | рд | Batnfjordsøra → Батнфіордсера; крім Sogn og Fjordane → Согн-ог-Ф'юране | |
| rs | ш, у геоназвах — рс | Norsk → Ношк; Ørsta → Ерста | |
| s | с | ||
| sch | ск | Schou → Скоу | |
| sj, skj | ш | Skjervøy → Шервей, Lesja → Леша, Mosjøen → Мушеен, але Karasjok → Карасйок ( межа основ, фінське слово) | |
| sjon | шун | Nasjonen → Нашунен | |
| sk | перед ударними ei, i, y і іноді перед øy, e | ш | Skien → Шієн, Askim → Ашим, Skedsmo (< Skeids-mo) → Шедсму, Skei → Шей; але на межі основ: Askøy → Аскей |
| в інших позиціях | ск | Skouen → Скоуен | |
| t | т | ||
| tj | х' | Tjølling → Хйоллінг, Tjeldstø → Х'єльсте | |
| на межі основ складного слова | ть/тй | Fitjar → Фітьяр | |
| u | у | Skouen → Скоуен | |
| v, w | в | ||
| x | кс | ||
| y | на початку слова | і | Yrke fjord → Ірке-фіорд, Ydstebøhavn → Ідстебехавн/Ідстебегавн |
| й | Røykenvik → Рейкенвік, Valderøya → Вальдерея | ||
| в інших позиціях | ю | Nyby → Нюбю | |
| z | с | ||
| æ | е | Ænes → Енес, Lærdal → Лердал | |
| ø | е | Ørje → Ер'є, Sørum → Серум | |
| å | o | Istgård → Істгорд |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г Гиляревский, Старостин, 1985.
- ↑ Український правопис (PDF) (українською) . Українська національна комісія з питань правопису. 2019. Архів (PDF) оригіналу за 17 вересня 2019.
- ↑ § 122.4. Звук [h] передаємо переважно буквою г: гандбóл, гербáрій, гíнді, гіпóтеза, горизóнт, гóспіс, гóспіталь, гóмус; Гáрвард, Гéльсінкі, Гіндустáн; Ганнібáл, Гéйне, Горáцій; Люфтгáнза. За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов, [h] і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х: брахмáн, джихáд, моджахéд, ханóм, харакíрі, хіджáб, хóбі, хокéй, хол, хóлдинг, шахíд; Аллáх, Ахмéд, Мухáммед, Сухрóб, Хакíм, Хаммурáпі та ін
- ↑ § 122. 1. Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: авангáрд, агітáція, агрéсор, блóгер, гвáрдія, генерáл, гламóр, грáфік, грог, ембáрго, лінгвíстика, маркéтинг, мігрáція, негатúвний, сéрфінг, синагóга; Гвінéя, Гольфстрúм, Гренлáндія, Грóзія, Люксембóрг, Чикáго; Вахтáнг, Гайнетдíн, Гарсíя, Геóрг, Гéте, Гурамішвíлі, Ердогáн, Магомéт; «Фольксвáген». 3. У прізвищах та іменах людей можна передавати звук [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергíлій, Гарсíя, Гéгель, Геóрг, Гéте, Грегуáр, Гуллівéр) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґíлій, Ґарсíя, Гéґель, Ґеóрґ, Ґéте, Ґреґуáр, Ґуллівéр і т. ін.).
Література
ред.- Український правопис (PDF) (українською) . Українська національна комісія з питань правопису. 2019. Архів (PDF) оригіналу за 17 вересня 2019.
- Інструкція з передачі українською мовою географічних назв і термінів Норвеґії (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
- Ермолович, Д. И. Имена собственные на стыке языков и культур. Заимствование и передача имён собственных с точки зрения лингвистики и теории перевода. С приложением правил практической транскрипции имён с 23 иностранных языков, в том числе, слоговых соответствий для китайского и японского языков. — М.: «Р.Валент», 2001. — С. 159—161. — ISBN 5-93439-046-5.
- Гиляревский, Р. С., Старостин, Б. А. Иностранные имена и названия в русском тексте. — М.: Высшая школа, 1985. — С. 177—184.
- Инструкция по русской передаче географических названий Норвегии / Сост. В. С. Широкова; Ред. В. П. Берков. — М., 1974. — 54 с. — 500 экз.
- Голубева, З. Д. Передача суффигированного артикля в норвежских и шведских названиях // Сборник «Топономастика и транскрипция». — М., 1964. — С. 192.
- Голубева, З. Д. Некоторые замечания по поводу русской транскрипции норвежских собственных имён // Скандинавский сборник. — 1959. — № 4. — С. 216—218.