Пролетаріат

Пролетаріа́т (від лат. proles — «потомство» та лат. proletarius — нижчий клас у Стародавньому Римі) — нижчий, бідніший соціальний клас суспільства, який не має власності на засоби виробництва і для якого основним джерелом засобів для життя є продаж власної робочої сили.

Піраміда капіталістичної системи, 1911

Етимологія

Етимологічно походить від лат. prōlētãrius «незаможний, але юридично вільний римський громадянин, який служить державі тільки тим, що має дітей»

У часи античного Риму «пролетаріатом» звався соціальний прошарок людей безземельних (без власності), але не рабів. Тобто, пролетарі це ті, хто нічим не володіє окрім свого потомства (лат. proles).

Як соціальний прошарок пролетаріат помітно чисельно зріс в історичний період Нового часу кінця 18 ст. — початку 19 століття — епохи індустріальної революції і експотенційного зростання класу промислових робітників, поповнення його за рахунок декласованої бідноти із інших соціальних прошарків міського населення та збіднілого селянства. Як поняття «пролетаріат» набуло широкого вжитку в політичній літературі і соціальній публіцистиці Західної Європи у великій мірі завдяки соціальним революціям у Франції та загостренню соціальних конфліктів в інших країнах Європи. На початку 20 століття ці ж соціальні процеси і відповідна лексика поширюється на Східну Європу.

Пролетаріат у марксизмі

Поняття пролетаріат посідає одне з центральних місць у соціології марксизму. Як соціальний клас пролетаріат у марксистському розумінні є класом, який не володіє правом власності на засоби виробництва і таким чином ототожнювався з міським робітничим класом на противагу селянству тощо, але інші науковці вживають цей термін для того, щоб одним словом охопити всіх «незаможних».

Див. також

• Диктатура пролетаріату
• Люмпен-пролетаріат

Література

• Карл Маркс, Фрідріх Енґельс. Про пролетаріят (1845)
• Ф. Енґельс. Становище робітничої кляси в Англії 1844 року [1845] / Пер. з нім. О.Соболева. — Харків: Партвидав «Пролетар», 1932. — 321 стор.
• I. Буржуа й пролєтарі; II. Пролєтарі та комунїсти [1848] // К. Маркс, Ф. Енґельс. Комунїстичний маніфест. — Клівленд: Виданє Української Федерації Американської Соціялістичної Партії, 1917. — Стор. 5-40.
• К. Маркс. Наймана праця і капітал // Карл Маркс. Вибрані твори. Том 1 / Пер. з нім. за ред. Д. Рабиновича. — Київ, Партвидав ЦК КП(б)У, 1936. — Стор. 198-224.
• А. Вебер. Рабочий класс, или пролетариат // «Философская энциклопедия». — Т. 4. / Ред. коллект.: Ф. В. Константинов (главный редактор) и др. Институт философии АН СССР. — Москва: «Советская энциклопедия», 1971. — С. 438–443.
• Рікардо Антунес. Новий пролєтаріят на зламі століття (1999)
• Малюк А. Соотношение понятий «пролетариат» и «рабочий класс» в условиях современной мировой капиталистической экономики // Спільне. — 23.05.2016.
• Tom Bottomore. Working Class // Tom Bottomore (ed.). A Dictionary of Marxist Thought (2nd edition). Oxford: Blackwell Publishers Ltd., 1991. Pp. 585–587.
• Peter Decker, Konrad Hecker: Das Proletariat. Politisch emanzipiert – Sozial diszipliniert – Global ausgenutzt – Nationalistisch verdorben – Die große Karriere der lohnarbeitenden Klasse kommt an ihr gerechtes Ende. GegenStandpunkt Verlag, München 2002.
• Хлібова Л. В. Промисловий переворот та особливості становлення індустріального суспільства в Україні [Електронний ресурс] / Л. В. Хлібова. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/13.DNI_2007/Istoria/21080.doc.htm

Посилання

• Рікардо Антунес. Новий пролєтаріят на зламі століття (1999)
• Фрідріх Енґельс і Карл Маркс. Про пролєтаріят (1845)
• Герберт Маркузе. Уречевлення пролєтаріяту (1978)
• Роман Тиса. Андре Ґорц і прощання з пролєтаріятом (2020)
• Пролетаріят // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1513. — 1000 екз.