Кролик безхвостий

Кро́лик безхво́стий, або вулкані́чний (Romerolagus diazi, англ. Volcano rabbit) — вид зайцеподібних ссавців родини зайцевих, якого виділяють у монотипний рід безхвостий кролик (Romerolagus).

Опис

Згідно з даними Leopold (1959), довжина тіла становить від 270 до 316 мм, хвіст непомітний. Забарвлення темно-буре на спині і темне сірувато-буре на череві. Вуха короткі (40-44 мм), кінці заокруглені, ноги і стопи короткі. Кролики виду нагадують не стільки своїх родичів по родині, скільки пискух Ochotona, з такими ж короткими круглими вухами і короткими ж лапами при відсутньому хвості. За будовою черепа вулканічні кролики також схожі на пискух і на кроликів виду Sylvilagus.

Розповсюдження

Кролик безхвостий мешкає в невеликому гірському районі центральної Мексики в межах Федерального округу і штатів Морелос і Пуебла.

Спосіб життя

Leopold (1959) спостерігаючи вулканічних кроликів, встановив, що їх популяція розташовується на дуже обмеженій території. Вона включає відроги вулканів Попокатепетль і Істаксіватль, а також сусідні хребти, що примикають до Мексиканської долини зі сходу і півдня. Вулканічні кролики живуть у відкритих соснових лісах з густим підліском і заростями трав Epicampes і Festuca, на висотах від 2 800 до 3 200 м над рівнем моря. Вони живуть у норах або скелястих печерках і, подібно до пискух, мають розгалужену систему шляхів для пересування в густій ​​рослинності. За даними Durrell і Mallinson (1970) нори кроликів Romerolagus вириті в м'якому ґрунті, вхідні отвори спрямовані на південь. Нори мають складну будову, мають багато виходів, у камерах кролиці влаштовують гнізда з трави, листя і пуху. Кролики Romerolagus активні вночі і у сутінки, але в похмуру погоду виходять і вдень. Вдень їх часто зустрічають і під час шлюбного сезону. Холодним ранком вони гріються на сонці, особливо якщо перед цим йшов дощ. Пересувається безхвостий кролик дрібною риссю, рідко — стрибками. З трав, схоже, полюбляє ароматну м'яту Cunila tritifolium, яка росте в соснових лісах. Вулканічні кролики, що містилися в зоопарку Джерсі отримували сухий корм для шиншил з протеїновими добавками, а також різноманітні фрукти, трави, інші корми рослинного походження. Послід, схожий на заячий, але значно дрібніший.

За спостереженнями Durrell і Mallinson (1970), кролики Romerolagus живуть невеликими колоніями. Вони видають два типи звуків — писк і своєрідний пронизливий гавкіт на дуже високих тонах. Задніми лапами кролики барабанять по землі, як і їх європейські родичі (Oryctolagus).

Розмноження

Розмножуються кролики вулканічні кролики з березня по червень або початок липня. У приплоді троє дитинчат (від 1 до 4). Молодь ховається в підземній норі, але ставши самостійними, кроленята покидають батьків. Самка із зоопарку Джерсі привела на світ двох дитинчат 19 квітня і знову принесла приплід 21 серпня того ж року. Друга вагітність тривала 38-40 днів, молоді перебували з матір'ю 25-30 днів, після чого покинули її.

Збереження

Кролик безхвостий внесений у Червоний список МСОП під категорією «види під загрозою зникнення (EN)», і у Додаток I до Конвенції СІТЕС. Цей кролик знаходиться під захистом держави у Мексиці, проте за даними дослідників на нього все ще полюють, а м'ясо цих тварин йде на корм собакам. Інша проблема скорочення чисельності популяції — скорочення звичних місць існування і конкуренція з боку домашньої худоби, що поїдає траву на пасовищах. У 1969 популяція вулканічних кроликів оцінювалася у 1 000 —1 200 особин. У даний час підрахунок не проводився, але відмічено зникнення вулканічних кроликів з місць, де вони зазвичай зустрічалися.

Посилання

• McCollum, Austin. «Volcano Rabbit». Endangered Species of the World. April 13, 2006: 50-51.
• Anderson, B. J.; Akcakaya, H. R.; Araujo, M. B. «Dynamics Of Range Margins For Metapopulations Under Climate Change.» Proceedings Of The Royal Society B-Biological Sciences 276.1661 (n.d.): 1415—1420. Thomson Scientific: ISI Web of Knowledge—Web of Science. Web. 25 Oct. 2012.
• Fa, J. E.; Romero, F. J.; Lopez-Paniagua, J. «Habitat Use By Parapatric Rabbits In A Mexican High-Altitude Grassland System.» Journal Of Applied Ecology 29.2 (n.d.): 357. EBSCO: Academic Search Premier (EBSCO EIT) (XML). Web. 25 Oct. 2012.
• Suzuki, S; Mohri, S; Nishida T. «Fine-Structure Of The Mandibular Gland In Volcano Rabbit.» Experimental Animals 38.1 (n.d.): 1-9. Thomson Scientific: ISI Web of Knowledge—Web of Science. Web. 25 Oct. 2012.
• «Romerolagus Diazi». The IUCN Red List of Threatened Species. IUCN, n.d. Web. 2008. <http://www.iucnredlist.org/details/19742/0 [Архівовано 2 березня 2013 у Wayback Machine.]>.
• Velázquez, Alejandro. «Distribution And Population Size Of Romerolagus Diazi On El Pelado Volcano, Mexico.» Journal Of Mammalogy 75.(n.d.): 743. EBSCO: OmniFile Full Text Mega (H.W. Wilson) (EBSCO EIT) (XML). Web. 25 Oct. 2012.
• Velazquez, A. «Man-Made And Ecological Habitat Fragmentation — Study Case Of The Volcano Rabbit (Romerolagus-Diazi).» Zeitschrift Fur Saugetierkunde-International Journal Of Mammalian Biology 58.1 (n.d.): 54-61. Thomson Scientific: ISI Web of Knowledge—Web of Science. Web. 25 Oct. 2012.
• Velazquez & Heil (1996). «Habitat suitability study for the conservation of the volcano rabbit (Romerolagus diazi)». Journal of Applied Ecology, Volume 33, pg. 543—554.

Джерела

• ARKive — images and movies of the volcano rabbit (Romerolagus diazi)
• Animal Diversity Web — Romerolagus diazi [Архівовано 16 серпня 2004 у Wayback Machine.]
• Animalinfo.org — Volcano Rabbit [Архівовано 26 квітня 2013 у Wayback Machine.]