Ом (мантра)

Сакральний звук «Ом»

Ом (санскр. ॐ) в індуїстській і ведичній традиції - сакральний звук, первинна мантра. Часто інтерпретується як символ божественної трійці Брахми, Вішну і Шиви, квінтесенція Слова. Згідно з ведичною спадщиною, вважається, що звук ом був першим проявом неявленного ще брахмана, який дав початок Всесвіту, що сталася від вібрації, викликаної цим звуком.

Індуїзм

Звук «Ом» є найсвященнішим звуком в індуїзмі. Крім уособлення індуїстської божественної трійці, він, сам по собі, є найвищою мантрою, символізуючи собою БРАХМАН (вищу реальність) і Всесвіт як такий. Три його складових в деванагарі і латинському написанні (А, У, М) традиційно символізують Створення, Підтримання і Руйнування - категорії космогонії Вед і індуїзму. Вважається також, що три звуки символізують три рівні існування - рай (сварґа), землю (мартя) та підземне царство (пату). Вони також символізують три стани свідомості - мрію, сон і яв, - три часи доби і три здібності людини: бажання, знання і дію. У Ведах звук «Ом» є звуком Сонця і Світу. Він символізує собою рух вгору, наближення душі до вищіх сфер.

Священне значення мантри «Ом» в індуїзмі важко переоцінити. Практично всі священні тексти індуїстської та ведичної традиції починалися і закінчувалися цим звуком.

У крішнаїзмі складові звуку «Ом» також вказують: А - на Крішну, У - на Його енергію, М - на всі живі істоти.

Буддизм

Звук «Ом», написаний тибетською мовою.

Буддизм, наслідуючи традиції індуїзму, запозичив звук «Ом» як містичну мантру. Найбільше вживання ця мантра отримала в езотеричному буддизмі. Дещо змінилося трактування складових звуків мантри: в буддизмі вони уособлюють три тіла Будди (тіло Дгарми, тіло відплати і виявлене тіло відповідно). Мантра «Ом» як самостійно, так і в складі інших мантр часто використовується в медитативній практиці, будучи своєрідним камертоном.