Макрокосм і мікрокосм

Відношення «мікрокосм– макрокосм» В його найбільш простий і, можливо, найбільш древній формі цей семантичний закон можна звести до формули «глаз–солнце». У природних знакових системах людини існує семантичний зв'язок між мікрокосмом (органами тіла людини і його внутрішнім, духовним світом) і макрокосмом (Землею, піднебінням, світилами)Як видно з формули «глаз–солнце», в найбільш простих проявах цим законом встановлювався зв'язок між яким-небудь фрагментом зовнішнього світу і тим саме органом чуття, якому цей фрагмент сприймається. Про це свідчать багаточисельндревнєїрландськоє suil – око (мікрокосм) – готське sauil, литовське saule – сонце (макрокосм): слов'янське меркнути, сутеніти (макрокосм) – литовське merkti – блимати, моргати, смежіть очі (мікрокосм). російське студити, холоднеча (макрокосм) – соромити, сором (мікрокосм);і паралелі з древнеродственних слів:.російське мороз, мраз (макрокосм) – мерзота, мерзенність (мікрокосм); російське віз-дух (макрокосм) –дух (мікрокосм) і так далі Подібні паралелі спостерігаються не лише в індоєвропейських мовах (з яких узяті наведені вище приклади), але і в багатьох других.39 Закон має багаточисельні варіації, з яких вкажемо тут лише деякі.