Підмогильний Валер'ян Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Валер'ян Підмогильний)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валер'ян Петрович Підмогильний
Валер'ян Підмогильний, 1932 р.
ПсевдонімЛорд Лістер
Народився20 січня (2 лютого) 1901[1]
Чаплі, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер3 листопада 1937(1937-11-03) (36 років)
Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський район, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
·розстріл
ПохованняСандармох
Громадянство Російська імперія →  УНР → СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, перекладач
Сфера роботилітература[2] і переклад[2]
Alma materКатеринославський університет
ЗакладКнижкова палата України імені Івана Федорова, Книгоспілка, Життя й революція, Література і мистецтво і Рух
Мова творівукраїнська
Жанрроман, оповідання, повість
Magnum opusМісто
ЧленствоАспис і Майстерня революційного слова
Автограф
CMNS: Підмогильний Валер'ян Петрович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Валер'ян (Валеріян) Петрóвич Підмоги́льний (20 січня (2 лютого) 1901(19010202), село Чаплі[3][a], Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія, Соловецькі острови, Архангельська область, РРФСР, СРСР) — український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського «Розстріляного відродження». Жертва Сталінських репресій.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дитинство і юність

[ред. | ред. код]
Валер'ян Підмогильний у молоді роки

Народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі (зараз Самарський район Дніпра) в бідній селянській родині[4]. Його батько, Петро Підмогильний, народився у селі Писарівка Павлоградського повіту на Катеринославщині. Землі своєї не мав. Працював в економії в селі Чаплі спочатку конторником, пізніше касиром. Петро Підмогильний помер у 1933 у Ворзелі[3]. Мати письменника була селянкою, без освіти, працювала в економії графа Воронцова-Дашкова.[5]

Навчався спочатку в церковно-приходській школі.[5], а в 1910—1918 рр. в Першому катеринославському реальному училищі,[6] яке закінчив з «відзнакою». Потім навчався з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив.

Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання. 1917 року було написане оповідання «Важке питання». 1919 року написав оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі» та опублікував оповідання «Ваня» та «Старець» у катеринославському збірнику «Січ». До першої збірки Підмогильного, яка була опублікована 1920 року й мала назву «Твори Т. 1», увійшло 9 оповідань: «Старець», «Ваня», «Важке питання», «Пророк», «Гайдамака», «Добрий Бог», «На селі», «На іменинах», «Дід Яким».

Меморіальна дошка Валер'яну Підмогильному у Дніпрі

Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах. Так у 1920—1921 роках Підмогильний вчителював у Павлограді на Катеринославщині. У цей період важливу роль в становленні творчої особистості Підмогильного відіграв літературознавець Петро Єфремов, брат Сергія Єфремова. Саме П. Єфремову належить перша серйозна розвідка про творчість Підмогильного «Поет чарів ночі». Чималий вплив на Підмогильного мала особистість Дмитра Яворницького. Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського.

Київський та Ворзельський періоди

[ред. | ред. код]

1921 року Підмогильний переїхав до Києва, де працював бібліографом Книжкової палати. У 1921—1923 роки, коли в Києві лютував голод, залишив місто й викладав українську мову та політосвіту у Ворзельській трудовій школі. 1921 року письменник одружився з донькою ворзелівського священника Катрею Червінською, актрисою Театру юного глядача. Тоді ж написав цикл «Повстанці». Частину оповідань було надруковано в катеринославській газеті «Український пролетар». Голод 1921—1923 років змалював в оповіданні «Син» (1923).

Валер'ян Підмогильний (у центрі зліва) й учні ворзельської школи (1921)

1922 року Валер'ян разом з дружиною переїхав з Ворзеля до Києва, де оселився в будинку недалеко від Сінного базару, на розі Великої Житомирської. У 1922 році виходить книжка оповідань «В епідемічному бараці». Він активно приєднався до літературно-мистецького життя. Став членом щойно створеного «Аспису» (Асоціації письменників), з якого виокремилось літературне угруповання «Ланка» (1924—1926), яке з 1926 року було перейменоване на «Марс», тобто «Майстерню революційного слова». Ця організація стала, по суті, київською філією «ВАПЛІТЕ». До літературної організації «Ланка-Марс», крім Підмогильного, входило чимало талановитих київських літераторів, серед яких: Борис Антоненко-Давидович, Марія Галич, Михайло Івченко, Яків Качура, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Тась (Могилянський), Борис Тенета, Микола Терещенко, Дмитро Фальківський, Іван Багряний та інші.

1923 року в журналі «Нова Украïна» (Прага), було опубліковано новели Підмогильного з циклу «Повстанці», оповідання «Іван Босий». Цей журнал, що його видавав у Празі Володимир Винниченко, пізніше фігурував у справі Підмогильного як речовий доказ його «контрреволюційноï діяльності». У ЛНВ під псевдонімом було надруковано новелу «Комуніст».

1924 року вийшла друком книжка Підмогильного «Військовий літун», а 1926 року — окреме видання повісті «Третя революція». Разом з Євгеном Плужником у 1926—1927 роках він підготував два видання словника «Фразеологія ділової мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» за романом Проспера Меріме. 1927 року була опублікована збірка оповідань «Проблема хліба» та роман «Таïс» Анатоля Франса у перекладі В. Підмогильного. 1928 року у Харкові виходить друком роман «Місто». У цей же час Підмогильний відвідав Німеччину, Чехословаччину «для налагодження творчих зв'язків».

Підмогильний брав участь у літературній дискусії 1925—1928 років. 24 травня 1925 року він виступив у великій залі Всенародноï бібліотеки перед представниками літературно-громадських організацій, студентами, міською інтелігенцією на диспуті «Шляхи розвитку сучасноï літератури»:

Коли б який-небудь товариш «спробував» написати сонату і сказав би, що це гарна соната, бо має гарну ідеологію, то ніхто не завагався б йому відповісти, що це музична нісенітниця, i ніхто б тієï сонати не слухав… У нас всякий твір, коли він абсолютно і категорично не відповідає вимогам офіційноï ідеологіï, засуджують незалежно від того, чи гарний він, чи дійсний і чи потрібний
Члени літературного об'єднання «Ланка». Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер'ян Підмогильний, Тодось Осьмачка. (1925)

У Києві Підмогильний працював редактором видавництва «Книгоспілка», співредактором журналу «Життя й революція». Друкувався в літературних збірниках і журналах «Січ», «Вир революції», «Життя й революція», «Жовтень», «Нова громада», «Нова Україна», «Універсальний журнал», «Червоний шлях», газетах «Український пролетар», «Літературна газета». Виступав у періодиці як автор літературознавчих статей та рецензій про творчість Тимотея Бордуляка, Іван Нечуя-Левицького, Максима Рильського.

1930 року в Москві в перекладі російською мовою виходить роман «Місто». Проте загальна атмосфера, особливо в колах інтелігенції, ставала дедалі гнітючішою. Підмогильного виводять зі складу редколегії журналу «Життя й революція», його твори майже не друкують.

Харківський період

[ред. | ред. код]

1932 року переїхав до Харкова, очевидно, сподіваючись на кращі можливості для публікації своїх творів й розраховуючи на свій дедалі більший авторитет перекладача. І справді в Харкові він працює у видавництві «ЛіМ», а згодом отримує посаду консультанта з іноземноï літератури при видавництві «Рух». Упродовж 1931—1934 років з оригінальної творчості йому вдалося видати лише одне оповідання «З життя будинку». Тож Підмогильний зосередився на перекладацькій діяльності: опублікував двотомник творів Дені Дідро, трактат Клода Адріана Гельвеція «Про людину», був одним з організаторів і перекладачів видання 15-томника Оноре де Бальзака (вийшов лише перший том) та 25-томника Анатоля Франса.

Загибель

[ред. | ред. код]

8 грудня 1934 року Валер'яна Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії».

На всіх допитах Підмогильний відповідав слідчим: «Винним себе не визнаю». Коли допити стали жорстокішими, зробив офіційну заяву:

Беручи до уваги, що за Вашою заявою матеріал у моїй справі достатній для віддання мене до суду…, я даю таке сумарне зізнання:
  1. Ніколи до жодної терористичної організації я не належав і не належу.
  2. Ніколи жодної терористичної діяльності я не проводив.
  3. Про існування подібних організацій, про їхню діяльність або діяльність осіб, зв'язаних з ними, я ніколи нічого не знав, інакше як з виступів представників Радвлади й партії в пресі й на прилюдних зборах.
  4. Тому всякі зізнання інших осіб та обвинувачення мене в приналежності до терористичної організації і в терористичній діяльності я рішуче відкидаю як брехливі й наклепницькі.

Проте 11 січня 1935 року в протоколі з'явилося «зізнання» Підмогильного про те, що він нібито належав до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Так звана «група» складалась із сімнадцяти людей, серед яких Микола Куліш, Григорій Епік, Олександр Ковінька, Євген Плужник. Серед звинувачень Підмогильному в протоколі наводиться його вислів про те, що «політика колективізації привела українське село до голоду». На допиті 19 січня 1935 року прокуророві Українського військового округу Підмогильний сказав: «Я не належав до організації. Я вважав, що постанови партії з національного питання в життя не проводяться… Для мене представниками партії в літературі були Хвильовий, Яловий, Шумський».

Раніше були заарештовані друзі Підмогильного В. Поліщук та Василь Вражливий, а також Григорій Косинка, найближчий побратим зі спілки МАРС (майстерня революційного слова). Після самогубства Миколи Хвильового та Миколи Скрипника, практично того ж розстрілу без суду, на вирок — вороги, «терористи» в вузьких колах називали Постишева «задушником українського народу».

Без свідків і адвокатів виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР 27-28 березня 1935 року засудила Валер'яна Підмогильного та інших заарештованих у цій «справі» на термін «десять років з конфіскацією особистого майна». Невдовзі Підмогильний був доправлений до Соловецького табору особливого призначення.

У соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. У його листах до дружини і родичів згадується невелика повість про життя одного будинку, потім оповідання, а з весни 1936 року Підмогильний неодноразово згадує в листах про те, що працює над романом «Осінь 1929», в якому йшлося про початок колективізації в Україні. Збереглось 25 листів до дружини, в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

3 листопада 1937 року до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти», щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії було розстріляно понад 1000 в'язнів, серед них Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.

Валер'яна Підмогильного було реабілітовано 1956 року[7][8].

На Байковому кладовищі Києва є могила сім'ї Підмогильних, яка розташована на 31-й ділянці.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Прозові твори

[ред. | ред. код]
Роман «Місто»
Докладніше: Місто (роман)

1928 року був опублікований роман Підмогильного «Місто». Роман було написано в модерністській стилістиці з використанням деяких моделей французького роману XIX століття (пор. роман Мопассана «Милий друг»). У романі «Місто», на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» вважається першим урбаністичним романом в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.

Роман «Невеличка драма»
Докладніше: Невеличка драма

1930 року в журналі «Життя й революція» було опубліковано другий, невеликий за обсягом, роман Валер'яна Підмогильного «Невеличка драма». На відміну від роману «Місто» «Невеличка драма» є зразком не лише урбаністичної, а насамперед інтелектуальної прози. Тож Підмогильного разом з Домонтовичем слід вважати зачинателями жанру інтелектуального роману в сучасній українській літературі. Роман цікавий не лише як психологічний зріз життя в радянській системі 1920-х років, критики звернули увагу на яскраво виражені психоаналітичні та екзистенціалістські аспекти цього твору[9].

Переклади

[ред. | ред. код]

Валер'ян Підмогильний — один з найвизначніших українських перекладачів французької літератури. За своєю стилістичною точністю та мовною віртуозністю його переклади Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Вольтера, Дідро, Альфонса Доде, Проспера Меріме, Гюстава Флобера, Віктора Гюґо, Жоржа Дюамеля досі вважаються неперевершеними й охоче перевидаються багатьма українськими видавництвами.

Підмогильний був організатором, редактором і перекладачем багатотомних видань Гі де Мопассана (10 томів), Оноре де Бальзака (із запланованого багатотомного видання встиг вийти лише перший том у 1934) та Анатоля Франса (25 томів).

  • Див. багатотомне видання: Франс Анатоль. Твори / В. Підмогильний (ред.та прим.), В. Підмогильний (пер.з фр.). — Х.; К. : Література і мистецтво, 1932.
  • Мопассан Гі де. Монт-Оріоль: Роман / Валер'ян Петрович Підмогильний (пер.з фр.). — Л. : Каменяр, 1993. — 192с. — ISBN 5-7745-0503-0.
  • Гельвецій, К. А., Про людину, її розумові здібності та її виховання; Пер. з франц. В. Підмогильний. — К. : Основи, 1994. — 416 с. — ISBN 5-7707-5608-X
  • Дідро Дені. Жак-Фаталіст / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України / В. Підмогильний (пер.). — Харків : Фоліо, 2007. — 447с. — (Бібліотека світової літератури). — ISBN 978-966-03-4008-4.
  • Дідро Дені. Черниця. Вибрані твори / В. Підмогильний (пер.). — К.: Ще одну сторінку, 2024. — 320. — (Класична проза). — ISBN 9786175222676.

Літературознавство

[ред. | ред. код]

Валер'ян Підмогильний працював теж і в літературознавстві, даючи цікаву й сміливу, як на радянську дійсність, спробу психоаналітичного розгляду творчості Івана Нечуя-Левицького у своїй праці «Іван Нечуй-Левицький» («Життя й революція», кн. 9, 1927). Був автором критичної оцінки поезії Максима Рильського під назвою «Без стерна» («Життя й революція», 1927). Працював теж як літературний редактор журналу «Життя й революція», з редакції якого був усунений після 1930 року.

Мовознавство

[ред. | ред. код]
Валер'ян Підмогильний, Євген Плужник. Фразеологія ділової мови (1926)

Спільно з Євгеном Плужником уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927)

Список творів

[ред. | ред. код]

Деякі твори Валер'яна Підмогильного оцифрувала Національна парламентська бібліотека України[10]. Повна бібліографія видань творів Підмогильного упорядкована працівниками Харківської державної наукової бібліотеки імені Володимира Короленка. У покажчику окрім видань оригінальних творів подано також праці про Підмогильного, згадки про Підмогильного в художній літературі та повний список його перекладів. Повний текст бібліографії онлайн

Оповідання

Повісті

Романи

Прижиттєві видання[14]

  • Твори. — Том І, збірка оповідань. — Катеринослав: Українське вид-во, 1920 (Зміст: Старець; Ваня; Важке питання; Пророк; Гайдамака; Добрий бог; На селі; На іменинах; Дід Яким).
  • В епідемічному бараці: Оповідання. — Лейпциг: вид-во Я. Оренштайна, 1922.
  • Остап Шептала. Повість. — Харків: Всеукрлітком, 1922.
  • Повстанці та інші оповідання. — Прага; Берлін: Нова Україна, 1923. (Зміст: Ідуть; У штабі; Перед наступом; Пожежа; Отаман Кремнюк; Іван Босий; Проблема хліба)
  • Син: Оповідання. — Київ: Київдрук, 1923 (перевидання 1925, 1930).
  • Військовий літун: Збірка оповідань. — Київ: Червоний шлях, 1924. (Зміст: Військовий літун ; Історія пані Ївги ; Проблема хліба ; Собака ; В епідемічному бараці)
  • Третя революція. — Київ: Книгоспілка, 1926.
  • Проблема хліба: Збірка оповідань. — Київ: Маса, 1927, перевидання 1930. (Зміст: Передмова; Сонце сходить; Третя революція; Син; Військовий літун; Історія пані Ївги; П'ятдесят верстов; Проблема хліба; Собака; В епідемічному бараці; Смерть)
  • Місто: Роман. — Київ: Книгоспілка, 1928 (перевидання 1929).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Вулиця Валер'яна Підмогильного у місті Київ.

13 квітня 2023 року у селищі Ворзель проспект 1 Травня перейменовано на вулицю Валер'яна Підмогильного.[15]

Згадки в сучасній культурі

[ред. | ред. код]

П'ятий епізод подкасту «Будинок „Слово“» присвячений[16] життю та творчості Валер'яна Підмогильного.

Архівні матеріали

[ред. | ред. код]

Документи, листи, машинописи друкованих творів зберігаються у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, в Інституті рукопису НБУВ, в архіві ЦДАМЛМ України, Державному архіві МВС України, Державному архіві Служби безпеки України.

В архіві ЦДАМЛМ України документи про Валер'яна Підмогильного зберігаються у фонді № 107; оп. I; од. зб. 34; тут представлено документи за 1917—1967 роки.

На сторінці «Електронний архів Українського визвольного руху» представлені копії з архівно-кримінальної справи Підмогильного.[17]

Див. також

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Нині частина Синельниківського району в м. Дніпро.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Українська радянська енциклопедія — Київ: Головна редакція УРЕ, 1959.
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б З протоколу допиту В. Підмогильного
  4. ↑ Автобіографії, 2015, с. 313.
  5. ↑ а б УІНП. 1901- народився Валер'ян Підмогильний, письменник. УІНП (укр.). Процитовано 17 квітня 2024.
  6. ↑ Коломієць, Ростислав (2021). Валер'ян Підмогильний (українською) . Харків: ЛА "Час читити". с. 2021. ISBN 978-617-7176-23-6.
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 6 травня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ З порога смерті...: письменники України - жертви сталінських репресій (українською) . Київ: Радянський письменник. 1991. с. 361. ISBN 5-333-01078-1.
  9. ↑ Про психоаналітичне осердя роману див.: Наталія Монахова. Невеличка драма Валер'яна Підмогильного: парадокси тілесності / в кн. Досвід кохання і критика чистого розуму. Валер'ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій. Упорядник Олена Галета. — Київ: Факт, 2003. — с. 383—390. Про екзистенціалістські мотиви див.: Валерій Шевчук. Екзистенціальна проза Валер'яна Підмогильного / в кн. Досвід кохання і критика чистого розуму. Валер'ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій. Упорядник Олена Галета. — Київ: Факт, 2003. — с. 353—366.
  10. ↑ «Місто», «Третя революція», «Проблема хліба», «Син». Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 6 травня 2016.
  11. ↑ Підмогильний, Валеріян Петрович. Проблема хліба: оповідання / Валеріян Підмогильний. — Електрон. текст. дані (1 файл : 148 Мб). — Київ: Маса, 1927. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 6 травня 2016.
  12. ↑ Підмогильний, Валеріян Петрович. Син: оповідання / В. Підмогильний. — Електрон. текст. дані (1 файл : 22,4 Мб). — Харків ; Київ: Держ. вид-во України, 1930. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 6 травня 2016.
  13. ↑ Підмогильний, Валеріян Петрович. Місто (Електронна копія): роман / Валеріян Підмогильний. — Вид. 2-ге. — Електрон. текст. дані (1 файл : 286 Мб). — Б. м.: Книгоспілка, 1929 (?). Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 6 травня 2016.
  14. ↑ За бібліографією Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка, без журнальних публікацій.
  15. ↑ У Бучанській громаді перейменували вулиці, які мали радянські назви, фото — Погляд. poglyad.tv (укр.). Процитовано 15 квітня 2023.
  16. ↑ Український культурний фонд. «Будинок Слово». ucf.in.ua. Процитовано 27 вересня 2023.
  17. ↑ Електронний архів українського визвольного руху. avr.org.ua. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Твори Валер'яна Підмогильного

  • Місто: роман, оповідання / упоряд. Р. Мовчан, В. Шевчук; вступ. ст. В. Шевчука. — К. : Молодь, 1989. — 448 с. (перше видання творів Підмогильного після реабілітації 1956 року)
  • Невеличка драма: роман, повісті / вступ. ст. К. П. Фролової. — Д. : Промінь, 1990. — 326 с. (Зміст: Невеличка драма ; Остап Шаптала ; Повість без назви).
  • Історія пані Ївги: оповідання, повість / упоряд., передм. та приміт. В. Є. Коцюка. — К. : Веселка, 1991. — 173 с. (Зміст: Ваня ; Історія пані Ївги ; Гайдамака ; Повстанці ; За день ; Іван Босий ; П'ятдесят верстов ; Син ; З життя будинку ; Остап Шаптала).
  • Валер'ян Підмогильний. Оповідання. Повість. Романи / Упоряд., вступна стаття та примітки Володимира Мельника . — Київ: Наукова думка, 1991 . — 793 с.(800 с.), тир. 71400 : портр. — («Бібліотека української літератури . Радянська українська література») . — ISBN 5-12-002453-X (досі найповніше видання творів Підмогильного зі вступною статтею і дуже ґрунтовними коментарями всіх творів).
  • Досвід кохання і критика чистого розуму. Валер'ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій / Упор. Олена Галета. — Київ: Факт, 2003. — 430 с. (окрім статей про Підмогильного тут вміщено роман «Невеличка драма» та повість «Остап Шаптала»).
  • Третя революція: оповідання, повісті, роман / В. П. Підмогильний. — К. : Український письменник, 2012. — 619 с. — («Українська класика»). — ISBN 978-966-579-353-3.
  • Невеличка драма: роман на одну частину / В. Підмогильний. — К. : Знання, 2014. — 294 с. — («Скарби»). — ISBN 978-617-07-0204-3.
  • Місто: роман / В. Підмогильний. — К. : Знання, 2015. — 236 с. — («Класна література»)

Публікації про Валер'яна Підмогильного і його творчість

  • Досвід кохання і критика чистого розуму. Валер'ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій / Упор. Олена Галета. — Київ: Факт, 2003. — 430 с.
  • Із когорти «розстріляного відродження». Валер'ян Підмогильний [Текст]: бібліографія творів / упоряд. І. Голуб ; Дніпропетровська обласна наукова бібліотека. Відділ краєзнавчої літератури і бібліографії. — Дніпропетровськ: [б. в.], 2001. — 8 с
  • Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 42–44.
  • Віктор Жадько. У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників. — К., 2007. — С. 11, 143, 341.
  • Віктор Жадько. Український некрополь. — К., 2005. — С. 2005, 264.
  • Віктор Жадько. Байковий некрополь. — К., 2004. — С. 183—186.
  • Коломієць Л. В. «Місто» В. Підмогильного: Проблематика та структурна організація // Слово і час. — 1991. — № 5.
  • Коломієць Л. В. Український ренесанс: У пошуках індивідуальності. // Слово і час. — 1992. — № 10.
  • Ласло-Куцюк М. «Місто» В. Підмогильного і французький роман XIX століття. В кн. Ласло-Куцюк М. Шукання форми. — Бухарест, 1980.
  • Лущій С. І. Підмогильний Валер´ян Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  • Лущій С. Художні моделі буття в романах В. Підмогильного. — Київ, 2008.
  • Мельник В. Коли загинув Валер'ян Підмогильний? // Україна. — 1989. — № 43. — С. 10–11.
  • Мельник В. Свого покликання не зрадив // Літ. Україна. — 1989. — 10 серп.
  • Мельник В. Валер'ян Підмогильний. — К., 1991.
  • Мельник Володимир. Валер'ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті першої половини ХХ-го століття (Концепція людини) [Текст]: дис… д-ра філол. наук / Мельник Володимир ; Український вільний ун-т. — Мюнхен, 1993. — 381 арк.
  • Мельник В. О. Суворий аналітик доби: Валер'ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини XX століття. — Київ, 1994.
  • Мельник В. Шлях на Соловки // Літературне Придніпров'я. — 2001. — Січень. — С. 3.
  • Мовчан Р. Український модернізм 1920-х: Портрет в історичному інтер'єрі. — Київ, 2008.
  • Мялковська Л. М. Стилістика художньої прози Валер'яна Підмогильного: лексико-семантичні поля, тропи, стилістичний синтаксис: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01.  Київ, 2001. 20 с.
  • Павличко С. Дискурс українського модернізму в українській літературі. — Київ: Основи, 1997.
  • Пастух Тарас Васильович. Роман «Місто» Валер'яна Підмогильного. Проблеми урбанізму та психологізму [Текст] / Т. В. Пастух. — Луганськ: Книжковий світ, 1999. — 58 с. — («Історія нашої літератури»). — Бібліогр.: с. 56–58.
  • Тарнавський Максим. Між розумом та раціональністю. — Київ: Пульсари.
  • Швечук В. Екзистенційна проза В. Підмогильного. В кн. Підмогильний «Місто»: Роман та оповідання. — Київ, 1993.
  • Юрій Шерех. Людина і люди: «Місто» В. Підмогильного. В кн. Шерех Ю. Не для дітей: Літературно-наукові статті і есеї. — Нью-Йорк, 1964.
  • Михайлин І. Л. Головна філософська проблематика художньої прози Валер'яна Підмогильного / Ігор Михайлин // Українська література ХХ століття: Літературознавство: Доповіді та повідомлення IV Міжнародного конгресу україністів (Одеса, 26 — 29 серпня 1999 року). — К., 2000. — Кн. ІІ. — С. 91–98.
  • Сергій Шевченко. Валер'ян Підмогильний: рядки, написані кров'ю. В кн. Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 223—230.
  • Музичка, А. Творча метода Валеріяна Підмогильного / А. Музичка // Червоний шлях. — 1930. — № 10. — С. 107—121. [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Валер'ян Підмогильний
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
s: Теми у Вікіджерелах?
CMNS: Валер'ян Підмогильний у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підмогильний_Валер%27ян_Петрович&oldid=43768230