Гаврилюк Олександр Якимович

Гаврилюк Олександр Якимович
Народився	10 (23) квітня 1911 або 1911 Люблінське воєводство, Республіка Польща
Помер	22 червня 1941(1941-06-22) Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	письменник, поет
Мова творів	українська
Роки активності	з 1929
Жанр	поезія
Членство	Горно
Партія	Комуністична партія Західної України
Діти	Гаврилюк Михайло Олександрович
Гаврилюк Олександр Якимович у Вікісховищі

Олекса́ндр Яки́мович Гаврилю́к (10 (23) квітня 1911, с. Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії, нині в Польщі — 22 червня 1941, Львів) — український письменник, публіцист, діяч комуністичного руху.

Життєпис

Колишня пам'ятна дошка Степанові Тудору та Олександру Гаврилюкові на місці їхньої загибелі на вулиці Дорошенка

Надгробок спільної могили Степана Тудора та Олександра Гаврилюка на Личаківському цвинтарі у Львові

Народився 10 (23) квітня 1911 року в селі Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії (Підляшшя, нині в Польщі) в селянській родині.

1929 року вступив до Комуністичної партії Західної Білорусі. У 1929—1939 роках 14 разів піддавався арештам, двічі був у польському концтаборі Береза-Картузька, з якого у вересні 1939 року його звільнила Червона Армія.

Був членом літературної групи «Горно», до якої входили письменники Ярослав Галан і Степан Тудор.

Вірш Олександра Гаврилюка «Спогади в'язня» (1929) став піснею комуністичних політв'язнів у польських тюрмах. У його поемі «Пісня з Берези» (1937) та у повісті «Береза» (1941) зображена боротьба проти поліцейського режиму в концтаборі.

Загибель

Олександр Гаврилюк загинув в перший день нападу Німеччини на СРСР у Львові від випадкового потрапляння німецької бомби в групу галицьких письменників. Разом з ним загинули Степан Тудор з дружиною, Францішек-Станіслав Парецький та Зофія Хажевська. Рукопис єдиного великого роману, написаного Олександром Гаврилюком у 1941 році, безслідно зник після смерті автора.

Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 84 поруч Степана Тудора.

Пам'ять

• 1950 року на його честь названа вулиця у Львові. Від 1991 року — вулиця Фредра.
• 1957 року на його честь у Києві названо вулицю.
• 1982 року у сквері між сучасними вулицями Лисенка, Просвіти та Короленка, встановлений пам'ятник Олександрові Гаврилюку (скульптори Еммануїл Мисько, Дмитро Крвавич, архітектор Мирон Вендзилович). На початку 1990-х років демонтований.
• 22 червня 1971 року на вул. Дорошенка, 48, встановлена меморіальна таблиця (скульптор В. Липовий), яка сповіщала, що «22 червня 1941 року біля цього будинку загинули від фашистської бомби українські письменники-комуністи Олександр Гаврилюк та Степан Тудор». На початку 2000-х років демонтована.

Твори

• Поезії [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]. — К., 1941
• Вибране. — К., 1955
• Песни из Березы. — М., 1954.

Джерела

• Громова В. В. Гаврилюк Олександр Якимович [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
• Рубльов О. С. Гаврилюк Олександр Якимович [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 12. — ISBN 966-00-0405-2.
• Гаврилюк Олександр Якимович [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• «Вулиці Києва, Довідник» УЕ. — Київ, 1995.
• Радченко Володимир Григорович. «Безсмертя борця». — (1956).