Льгов
місто Льгов | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Льгов | ||||
| ||||
Країна | Росія | |||
Суб'єкт Російської Федерації | Курська область | |||
Код ЗКАТУ: | 38410000000 | |||
Код ЗКТМО: | 38710000001 | |||
Основні дані | ||||
Час заснування | 1152 | |||
Статус міста | 1779 | |||
Населення | 21332 (1 січня 2010) | |||
Площа | 38 км² | |||
Поштовий індекс | 307750 | |||
Телефонний код | +7 47140 | |||
Географічні координати: | 51°40′00″ пн. ш. 35°16′00″ сх. д. / 51.666666666667° пн. ш. 35.266666666667° сх. д. | |||
Влада | ||||
Вебсторінка | gorodlgov.ru | |||
Мапа | ||||
|
Льгов[1], або Льгів[2] (рос. Льгов, арх. рос. Ольгов) — місто в Курській області Росії. Льгов є самостійним муніципальним утворенням (міським округом) у складі Курської області, крім того, в місті розміщені органи місцевого самоврядування Льговського муніципального району. Населення становить 21,3 тисячі жителів. Місто розташоване на берегах річки Сейму (притока Десни), за 80 км від Курська.
Раніше місто згадувався в 902 році, але оскільки це практично не доведено, офіційно перша згадка в 1152 році в Іпатіївському літописі під назвою Олгов (Ольгов) (від імені Ольга чи Олег). Але є ще одна згадка, що датується 1207 роком.
У XIII столітті був зруйнований монголами й протягом тривалого часу перебував у занепаді. На його місці виникло урочище — Ольгове Городище, на місці якого в 1669 році був заснований Льгівський монастир, який проіснував до 1764 року. Поселення, що виникло навколо монастиря, отримало статус міста в 1779 році. Льгов був адміністративним центром Льгівського повіту Курської губернії до 1928 року. У другій половині XIX століття через Льгів пролягла залізниця, що додало економічному розвитку міста значний імпульс. Виникли заводи з переробки сільськогосподарських продуктів.
Після переходу на обласний, окружний та районний поділ Льгов став адміністративним центром Льговського округу (до 1930) і Льговського району Центрально-Чорноземної області. З 1934 року — у складі Курської області.
Льгов був окупований вермахтом 27 жовтня 1941 року й звільнений 3 березня 1943 року військами Воронезького фронту.
У 1954 році до складу Льгова були включені кілька селищ міського типу; місто нині має відносно велику площу з кількома центрами.
У 1963 році Льгов отримав статус міста обласного підпорядкування і, тим самим, був виведений зі складу Льговського району.
У 2004 році Льгов став міським округом, без зміни меж і включення інших населених пунктів[3].
Економіка міста представлена такими підприємствами:
- цукровий завод;
- дослідний завод з виробництва засобів автоматизації для цукрової промисловості (банкрут);
- арматурний завод (банкрут);
- цегельний завод (в оренді у підприємців);
- завод залізобетонних виробів (банкрут);
- завод автоспецобладнання (банкрут);
- виноробний завод (розорений);
- молочно-консервний комбінат;[4]
- м'ясокомбінат (банкрут);
- завод зі створення силових агрегатів;
- хлібозавод.
У 2008 році в місті було відвантажено товарів власного виробництва, виконано робіт та послуг на 1072 млн рублів.
Льгов сполучений залізницею з Курськом, Києвом, Брянськом, Орлом, Харковом. Основна залізнична станція — Льгов-Київський. Крім неї у межах міста розташовані станції Льгов-2-Смоленський (Льгов-Сортувальний) і Шерекіно.
Автобуси, які відправляються від автостанції Льгов-1: Курськ-Могилів, Курськ-Суми, Брянськ-Льгів-Білгород, Льгів-Курськ, Курськ-Рилько, Курськ-Коренево, Курськ-Конишівка, Курськ-Глушкове, Курськ-Тьоткіно, Курськ-Калинівка, Льгов-Рильськ, Льгов-Коренево, Льгов-Суджа, Льгів-Мар'їне (відправляється з перону залізничного вокзалу — станції Льгов-Київський).
Автобуси, які не заходять на автостанцію Льгов-1: Курськ-Козіно, Курськ-Локоть.
Перевезення містом здійснюються такими маршрутами:
- № 1 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. Калініна).
- № 2 Центр — Вокзал Льгов-2 — Залізнична лікарня.
- № 3 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. 40-років Жовтня).
- № 4 Центр — мкр. Нижні Села.
- № 5 Центр — Вокзал Льгов-1 — Цукровий завод (по вул. 40 років Жовтня).
- № 6 Центр — Вокзал Льгов-1 — с. Фітіж.
- № 7 Центр — Вокзал Льгов-1 — Плодосовгосп.
- № 8 Центр — с. Шерекіно.
- № 9 Центр — станція Шерекіне.
- № 10 Центр — с. Городенськ.
- № 11 Центр — с. Кудінцево.
- № 12 Центр — Вокзал Льгов-2 — Артаково.
У місті є три музеї: краєзнавчий, літературно-меморіальний музей поета М. М. Асєєва й літературно-меморіальний письменника А. П. Гайдара, також:
- будинок, у якому жив письменник В. В. Овечкін під час написання циклу нарисів «Районні будні»,
- старовинний парк із залишками садиби князів Барятінських із так званої вежею Шаміля. За переказами, вежа була побудована князем О. І. Барятинським для імама Шаміля, що зупинявся у Льгові після його полону князем,
- будівля колишньої Земської управи,
- будинок камергера П. П. Стремоухова,
- дореволюційний комплекс будівель виноробного заводу,
- ряд цегельних будівель часів прокладання залізниці Брянськ-Харків (1910–1912), найбільше з яких місцеві жителі називають Титаніком.[5]
Під Льговом діють три храми: Свято-Микільська церква (1911), іконостас якої виготовлений за ескізами художника Н. Д. Бартрама кустарями його майстерні в селі Семенівці; Успенська церква (1839) у Нижніх Деревенька; старообрядницька церква Дмитра Солунського (1906).
У місті встановлені пам'ятники:
- М. М. Асєєву;
- А. П. Гайдару;
- В. І. Леніну;
- льговським молодогвардійцям;
- командиру атомного підводного човна К-8 герою Радянського Союзу В. Б. Безсонову;
- воїнам-землякам, які загинули в останніх війнах (Афганістан, Таджикистан, Чечня);
- поховання радянських воїнів, полеглих при визволенні міста, і мирних жителів, полеглих від рук гітлерівських загарбників.
Відомі уродженці і особи, які проживали в місті:
- Андрієнко Тетяна Леонідівна — український ботанік, болотознавець. Доктор біологічних наук (1992).
- Асєєв Микола Миколайович — російський поет.
- Білоусов Андрій Іванович — російський оперний співак.
- Безсонов Всеволод Борисович — командир атомного підводного човна «К-8» 162-ї бригади 17-ї дивізії підводних човнів Йоканьгськой військово-морської бази Червонопрапорного Північного флоту, капітан 2-го рангу.
- Букреєв Борис Якович — відомий математик (1859–1962), професор Київського університету.
- Волобуєв Євген Всеволодович — художник.
- Гайдар Аркадій Петрович — російський письменник.
- Грідін Василь Іванович — живописець і художник монументально-декоративного мистецтва.
- Захаров Володимир Іванович — професор-біолог, скульптор, автор спогадів про Льгов.
- Зубков Георгій Іванович — журналіст-міжнародник, професор, письменник, драматург.
- Ковальов Дмитро Михайлович — поет.
- Лаппо Георгій Михайлович — географ.
- Мілютін Володимир Павлович — один з творців радянської статистики.
- Надененко Федір Миколайович — композитор (1902–1963).
- Сафонов Вадим Андрійович — письменник.
- Сьоміна Тамара Петрівна (* 1938) — актриса, народна артистка РРФСР (1978).
- Овечкін Валентин Володимирович — письменник.
- ↑ В. П. Коваленко. Ольгов [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 592. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- ↑ Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
- ↑ Закон Курської області № 48-ЗКО "Про муніципальних утвореннях Курської області "від 14 жовтня 2004. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 6 травня 2011.
- ↑ Офіційний сайт молочно-консервного комбінату. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 11 липня 2019.
- ↑ Фото зі старих листівок на Льговському порталі[недоступне посилання з липня 2019]
- В. П. Коваленко. Ольгов [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 592. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Міський портал (рос.)
- Льгов — Сайт про місто на Сеймі [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Льгов.su — моє місто [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- Льгов в енциклопедії «Моє місто» [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Інформаційний сайт міста Льгова [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)