Координати: 51°40′00″ пн. ш. 35°16′00″ сх. д. / 51.666666666667° пн. ш. 35.266666666667° сх. д. / 51.666666666667; 35.266666666667

Льгов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Льгов
рос. Льгов
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Курська область
Код ЗКАТУ: 38410000000
Код ЗКТМО: 38710000001
Основні дані
Час заснування 1152
Статус міста 1779
Населення 21332 (1 січня 2010)
Площа 38 км²
Поштовий індекс 307750
Телефонний код +7 47140
Географічні координати: 51°40′00″ пн. ш. 35°16′00″ сх. д. / 51.666666666667° пн. ш. 35.266666666667° сх. д. / 51.666666666667; 35.266666666667
Влада
Вебсторінка gorodlgov.ru
Мапа
Льгов (Росія)
Льгов
Льгов

Мапа


CMNS: Льгов у Вікісховищі

Льгов[1], або Льгів[2] (рос. Льгов, арх. рос. Ольгов) — місто в Курській області Росії. Льгов є самостійним муніципальним утворенням (міським округом) у складі Курської області, крім того, в місті розміщені органи місцевого самоврядування Льговського муніципального району. Населення становить 21,3 тисячі жителів. Місто розташоване на берегах річки Сейму (притока Десни), за 80 км від Курська.

Історія

[ред. | ред. код]

Раніше місто згадувався в 902 році, але оскільки це практично не доведено, офіційно перша згадка в 1152 році в Іпатіївському літописі під назвою Олгов (Ольгов) (від імені Ольга чи Олег). Але є ще одна згадка, що датується 1207 роком.

У XIII столітті був зруйнований монголами й протягом тривалого часу перебував у занепаді. На його місці виникло урочище — Ольгове Городище, на місці якого в 1669 році був заснований Льгівський монастир, який проіснував до 1764 року. Поселення, що виникло навколо монастиря, отримало статус міста в 1779 році. Льгов був адміністративним центром Льгівського повіту Курської губернії до 1928 року. У другій половині XIX століття через Льгів пролягла залізниця, що додало економічному розвитку міста значний імпульс. Виникли заводи з переробки сільськогосподарських продуктів.

Після переходу на обласний, окружний та районний поділ Льгов став адміністративним центром Льговського округу (до 1930) і Льговського району Центрально-Чорноземної області. З 1934 року — у складі Курської області.

Льгов був окупований вермахтом 27 жовтня 1941 року й звільнений 3 березня 1943 року військами Воронезького фронту.

У 1954 році до складу Льгова були включені кілька селищ міського типу; місто нині має відносно велику площу з кількома центрами.

У 1963 році Льгов отримав статус міста обласного підпорядкування і, тим самим, був виведений зі складу Льговського району.

У 2004 році Льгов став міським округом, без зміни меж і включення інших населених пунктів[3].

Економіка

[ред. | ред. код]

Економіка міста представлена такими підприємствами:

  • цукровий завод;
  • дослідний завод з виробництва засобів автоматизації для цукрової промисловості (банкрут);
  • арматурний завод (банкрут);
  • цегельний завод (в оренді у підприємців);
  • завод залізобетонних виробів (банкрут);
  • завод автоспецобладнання (банкрут);
  • виноробний завод (розорений);
  • молочно-консервний комбінат;[4]
  • м'ясокомбінат (банкрут);
  • завод зі створення силових агрегатів;
  • хлібозавод.

У 2008 році в місті було відвантажено товарів власного виробництва, виконано робіт та послуг на 1072 млн рублів.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Залізничне сполучення

[ред. | ред. код]

Льгов сполучений залізницею з Курськом, Києвом, Брянськом, Орлом, Харковом. Основна залізнична станція — Льгов-Київський. Крім неї у межах міста розташовані станції Льгов-2-Смоленський (Льгов-Сортувальний) і Шерекіно.

Автобусне сполучення

[ред. | ред. код]

Автобуси, які відправляються від автостанції Льгов-1: Курськ-Могилів, Курськ-Суми, Брянськ-Льгів-Білгород, Льгів-Курськ, Курськ-Рилько, Курськ-Коренево, Курськ-Конишівка, Курськ-Глушкове, Курськ-Тьоткіно, Курськ-Калинівка, Льгов-Рильськ, Льгов-Коренево, Льгов-Суджа, Льгів-Мар'їне (відправляється з перону залізничного вокзалу — станції Льгов-Київський).

Автобуси, які не заходять на автостанцію Льгов-1: Курськ-Козіно, Курськ-Локоть.

Міський громадський транспорт

[ред. | ред. код]

Перевезення містом здійснюються такими маршрутами:

  • № 1 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. Калініна).
  • № 2 Центр — Вокзал Льгов-2 — Залізнична лікарня.
  • № 3 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. 40-років Жовтня).
  • № 4 Центр — мкр. Нижні Села.
  • № 5 Центр — Вокзал Льгов-1 — Цукровий завод (по вул. 40 років Жовтня).
  • № 6 Центр — Вокзал Льгов-1 — с. Фітіж.
  • № 7 Центр — Вокзал Льгов-1 — Плодосовгосп.
  • № 8 Центр — с. Шерекіно.
  • № 9 Центр — станція Шерекіне.
  • № 10 Центр — с. Городенськ.
  • № 11 Центр — с. Кудінцево.
  • № 12 Центр — Вокзал Льгов-2 — Артаково.

Визначні пам'ятки та місця

[ред. | ред. код]

У місті є три музеї: краєзнавчий, літературно-меморіальний музей поета М. М. Асєєва й літературно-меморіальний письменника А. П. Гайдара, також:

  • будинок, у якому жив письменник В. В. Овечкін під час написання циклу нарисів «Районні будні»,
  • старовинний парк із залишками садиби князів Барятінських із так званої вежею Шаміля. За переказами, вежа була побудована князем О. І. Барятинським для імама Шаміля, що зупинявся у Льгові після його полону князем,
  • будівля колишньої Земської управи,
  • будинок камергера П. П. Стремоухова,
  • дореволюційний комплекс будівель виноробного заводу,
  • ряд цегельних будівель часів прокладання залізниці Брянськ-Харків (19101912), найбільше з яких місцеві жителі називають Титаніком.[5]

Під Льговом діють три храми: Свято-Микільська церква (1911), іконостас якої виготовлений за ескізами художника Н. Д. Бартрама кустарями його майстерні в селі Семенівці; Успенська церква (1839) у Нижніх Деревенька; старообрядницька церква Дмитра Солунського (1906).

У місті встановлені пам'ятники:

  • М. М. Асєєву;
  • А. П. Гайдару;
  • В. І. Леніну;
  • льговським молодогвардійцям;
  • командиру атомного підводного човна К-8 герою Радянського Союзу В. Б. Безсонову;
  • воїнам-землякам, які загинули в останніх війнах (Афганістан, Таджикистан, Чечня);
  • поховання радянських воїнів, полеглих при визволенні міста, і мирних жителів, полеглих від рук гітлерівських загарбників.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Відомі уродженці і особи, які проживали в місті:

  • Андрієнко Тетяна Леонідівна — український ботанік, болотознавець. Доктор біологічних наук (1992).
  • Асєєв Микола Миколайович — російський поет.
  • Білоусов Андрій Іванович — російський оперний співак.
  • Безсонов Всеволод Борисович — командир атомного підводного човна «К-8» 162-ї бригади 17-ї дивізії підводних човнів Йоканьгськой військово-морської бази Червонопрапорного Північного флоту, капітан 2-го рангу.
  • Букреєв Борис Якович — відомий математик (18591962), професор Київського університету.
  • Волобуєв Євген Всеволодович — художник.
  • Гайдар Аркадій Петрович — російський письменник.
  • Грідін Василь Іванович — живописець і художник монументально-декоративного мистецтва.
  • Захаров Володимир Іванович — професор-біолог, скульптор, автор спогадів про Льгов.
  • Зубков Георгій Іванович — журналіст-міжнародник, професор, письменник, драматург.
  • Ковальов Дмитро Михайлович — поет.
  • Лаппо Георгій Михайлович — географ.
  • Мілютін Володимир Павлович — один з творців радянської статистики.
  • Надененко Федір Миколайович — композитор (19021963).
  • Сафонов Вадим Андрійович — письменник.
  • Сьоміна Тамара Петрівна (* 1938) — актриса, народна артистка РРФСР (1978).
  • Овечкін Валентин Володимирович — письменник.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В. П. Коваленко. Ольгов [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 592. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  2. Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
  3. Закон Курської області № 48-ЗКО "Про муніципальних утвореннях Курської області "від 14 жовтня 2004. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 6 травня 2011.
  4. Офіційний сайт молочно-консервного комбінату. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 11 липня 2019.
  5. Фото зі старих листівок на Льговському порталі[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]