Про метод
| Автор | Галуст Костандянd |
|---|---|
| Мова | вірменська |
| Видано | 1879 |
Про метод (вірм. Մեթոդի վրա) — головний твір вірменського громадського діяча, просвітителя, філософа і натураліста Галуста Костандяна[hy] (1848—1898), опублікований ним 1879 року[1].
Виступаючи на початку своєї діяльності як спіритуаліст (1860—1870-ті роки), Костандян надалі відчуває вплив західноєвропейського матеріалізму, а також сучасних йому природничо-наукових ідей і еволюціонує в бік атеїзму. Він позитивно ставився до матеріалістичних і антирелігійних мислителів кінця XVIII століття, зокрема до Дюпюї, Вольнея[ru], поширюючи їхні антирелігійні ідеї[1].
Готуючись до написання своєї основної праці, Костандян залучає великий літературний матеріал, посилаючись на праці Ернста Геккеля («Антропологія, або історія розвитку людини»), Чарлза Дарвіна («Походження людини і статевий добір»), єгиптолога Ґастона Масперо («Давня історія народів Сходу»), Давида Штрауса («Життя Ісуса»), звертається до тез А. фон Гумбольдта, І. Канта, Спінози, Бекона, Маркса[1]. За висловами сучасників, вихід у світ у 1879 році книги Костандяна справив враження «несподіваного вибуху бомби»[2].
З перших же сторінок книга Костандяна виявляє матеріалістичну та атеїстичну непримиренність до релігії, заявляє про необхідність позбавлення людини від релігійного марновірства, про важливість пізнання законів природи. Адепти церкви свого часу бачили в опублікуванні цієї книги прагнення підірвати авторитет церкви у Вірменії. Газета «Аршалуйс Араратян», наприклад, після виходу книги у світ радила константинопольському патріарху звернутися до османської влади з вимогою покарати Костандяна[3]. З метою дискредитувати Костандяна адепти церкви стали поширювати чутки про те, ніби автор зрадив свої переконання, виражені у книзі, і повернувся до релігійності. Так, наприклад, після смерті Костандяна у пресі навіть з'явилося повідомлення про те, що перед смертю він розкаявся, «сам своєю ж рукою спалив свої рукописи, щоб позбавити інших від цієї скверни»[4]. Однак багато сучасників Костандяна побачили в його книзі те, що відповідало поглядам автора. Так, Маттеос Мамурян не без підстави вважав, що «мета книги «Про метод» полягала насамперед у тому, щоб безжалісно переслідувати давні і сучасні релігії»[5].
Матеріалістичні уявлення про природу, висловлені Костандяном, також розходилися з теологічними поглядами на природу. У часи Костандяна в Західній Вірменії побутувала думка, ніби якщо бог захоче, то може створити все і розтрощити, покласти початок законам природи і за своїм бажанням змінити або скасувати їх. За Костандяном же, в реальній природі, що розвивається за своїми, внутрішньо властивими їй законами, і де панує причинна обумовленість, немає місця для будь-яких надприродних сил. Костандян вважав навіть, що історія людства набула характеру закономірного розвитку завдяки дослідженням соціологів[6].
- ↑ а б в Исаян Т. С. Свободомыслие и атеизм в Армении во второй половине XIX века [Текст] : Дис. на соискание ученой степени доктора философских наук. — Ереван, 1969. — С. 85-166.
- ↑ «Արևելյան մամուլ, 1878, էջ 338»
- ↑ «Արշալույս Արարատյան», 1878, նո. 1095
- ↑ «Մշակ», 1898, նո. 197
- ↑ «Արևելյան մամուլ», 1898, էջ 198-199
- ↑ Գ. Կոստանդյան, Մեթոդի վրա, Երևան, 1961, էջ 139
