Снагість (село)
| село Снагість | |
|---|---|
| Снагость | |
 | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Курська область |
| Муніципальний район | Кореневський район |
| Поселення | Снагостська сільрада |
| Код ЗКАТУ: | 38218844001 |
| Код ЗКТМО: | 38618444101 |
| Основні дані | |
| Час заснування | 1707 |
| Перша згадка: | 1707 |
| Населення | ▼ 494 |
| Поштовий індекс | 307431 |
| Географічні координати: | 51°18′58″ пн. ш. 34°53′26″ сх. д. / 51.3162° пн. ш. 34.8906° сх. д. |
| Часовий пояс | MSK (UTC+3) |
| Мапа | |
  Снагість  Снагість | |
|
| |
|
| |
Снагість (рос. Снагость) — село в Кореневському районі Курської області Російської Федерації.
Населення становить 494 особи. Входить до складу муніципального утворення Снагостська сільрада.
Знаходиться 10 км на північ від України.
Село назване за однойменною річкою Снагість, що протікає південним краєм поселення.
Село засноване на раніше незаселених землях Східної Слобожанщини, викуплених у московських поміщиків гетьманом Іваном Мазепою впродовж 1699 –1707 років. Оскільки землі, що опинилися у володінні Івана Мазепи, являли собою порожній степ (так зване дике поле), за наказом гетьмана там створювали села, слобідки та хутори, які потім заселялися українськими та російськими поселенцями[1].
Снагість було засновано 1707 року відповідним наказом гетьмана на березі однойменної річки. Одночасно зі Снагістю було засновано ще 2 поселення: Сапронове (Сафронівка) та Коренево[2].
Станом на початок XVIII століття більшу частину населення Снагості складали українці: у 1712 році у селі налічувалося 239 черкаських дворів з 365, тоді як російських дворів – лише 126.[3]
До 1708 року село було частиною Путивльського повіту Гетьманщини. Після адміністративної реформи 1708 року село перебувало у складі Путивльського дистрикту Київської губернії, з 1727 року – у складі Путивльського повіту Білгородської губернії.
З 2004 року входить до складу Снагостської сільради Кореневського району Курської області[4].
26 вересня 2023 року була атакована українським безпілотником. Внаслідок атаки було знеструмлено 7 населених пунктів. Кілька безпілотників було збито.[джерело?]
8 серпня 2024 було зайняте українськими військами [5][6].
13 вересня 2024 російські окупанти повернули контроль над селом.
| 2002[7] | 2010[8] |
|---|---|
| 672 | ↘494 |
- ↑ Роздобудько, Ігор (25 жовтня 2021). Маєток гетьмана Івана Мазепи в Курській області Росії. Що залишилося від нього?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 11 серпня 2024.
- ↑ Плохинський, Михайло (1892). Сборник Харьковского историко-филологического общества [Збірник Харківського історико-філологічного товариства] (рос.). Харків: Харківське історико-філологічне товариство. с. 32.
- ↑ Плохинський, Михайло (1892). Сборник Харьковского историко-филологического общества [Збірник Харківського історико-філологічного товариства] (рос.). Харків: Харківське історико-філологічне товариство. с. 36.
- ↑ Закон Курской области от 14.10.2004 № 48-ЗКО «О муниципальных образованиях Курской области» (рос.)
- ↑ Російський воєнкор заявив, що «ЗСУ зводять фортифікаційні споруди» у Курській області. nv.ua (укр.). Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Сили оборони контролюють ще 3 населені пункти на Курщині, - Deep State.
- ↑ База данных «Этно-языковой состав населённых пунктов России"
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Том 1. Численность и размещение населения Курской области (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 27 грудня 2014. Процитовано 31 січня 2014.
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |