Перейти до вмісту

Гільйош: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 6: Рядок 6:
У поліграфії техніку гільйош (нарівні з {{не перекладено|Тангір|тангірною сіткою|ru|Тангир}}) використовують для захисту цінних паперів від підробок. У наші дні для побудови гільйошу використовують комп'ютери, а раніше використовували спеціальні гільйошні машини. Найпростішу гільйошну машину продавали в [[СРСР]] як дитячу іграшку «[[Спірограф]]».
У поліграфії техніку гільйош (нарівні з {{не перекладено|Тангір|тангірною сіткою|ru|Тангир}}) використовують для захисту цінних паперів від підробок. У наші дні для побудови гільйошу використовують комп'ютери, а раніше використовували спеціальні гільйошні машини. Найпростішу гільйошну машину продавали в [[СРСР]] як дитячу іграшку «[[Спірограф]]».


Гільйош-елементами можуть бути захисні мережива, [[Розета|розет]]и<ref>"Guilloche", Osborne, Harold (ed), ''The Oxford Companion to the Decorative Arts'', 1975, OUP, ISBN 0198661134</ref>, бордюри, віньєтки і куточки. Гільйош може бути як симетричним, так і асиметричним за своїм дизайном. Згідно існуючих нормативів, гільйошні елементи повинні займати не менше 70% площі цінних паперів. Причому з цієї площі більша частина повинна містити багатобарвні гільйошні композиції.
Гільйош-елементами можуть бути захисні мережива, [[Розета|розет]]и<ref>"Guilloche", Osborne, Harold (ed), ''The Oxford Companion to the Decorative Arts'', 1975, OUP, ISBN 0198661134</ref>, бордюри, віньєтки і куточки. Гільйош може бути як симетричним, так і асиметричним за своїм дизайном. Згідно чинних нормативів, гільйошні елементи повинні займати не менше 70% площі цінних паперів. Причому з цієї площі більша частина повинна містити багатобарвні гільйошні композиції.


Гільйошну композицію неможливо відтворити на цифровому розмножувальному апараті, оскільки дуже маленька товщина (40-70 мкм) і постійно мінлива кривизна кожної лінії створюють непереборні перешкоди перед друкуючим блоком з недостатньою на сьогоднішній день роздільною здатністю. Повторити гільйошну композицію, отриману методом [[Орловський друк|ірисового друку]], коли до всіх труднощів додається ще плавний і довільно мінливий колір кожної лінії, що не відтворюється іншими способами ([[Офсетний друк|офсет]], [[Трафаретний друк|трафарет]], [[Високий друк|високий]] або [[Глибокий офсет|глибокий]] друк). Підроблена лінія вийде або безперервною, але монохромного, або змінює колір, але переривчасто, що складається з растрових точок. Витримати обидві вимоги одночасно не вийде. Крім усього іншого, навіть монохромні гільйошні елементи складні для сканування, так як нерідко містять повторювані періодичні елементи, здатні завантажити величезні масиви пам'яті і ускладнити роботу комп'ютера. Існують спеціальні векторні програми, що миттєво викреслюють необхідні лінії і композиції по заданим математичним формулам. Таким чином -через складність підробки орнаменту, часто оформлюються грошові купюри та цінні папери.
Гільйошну композицію неможливо відтворити на цифровому розмножувальному апараті, оскільки дуже маленька товщина (40-70 мкм) і постійно мінлива кривина кожної лінії створюють непереборні перешкоди перед друкуючим блоком з недостатньою на сьогоднішній день роздільною здатністю. Повторити гільйошну композицію, отриману методом [[Орловський друк|ірисового друку]] (коли до всіх труднощів додається ще плавний і довільно мінливий колір кожної лінії, що не відтворюється іншими способами ([[Офсетний друк|офсет]], [[Трафаретний друк|трафарет]], [[Високий друк|високий]] або [[Глибокий офсет|глибокий]] друк)), маловірогідно. Підроблена лінія вийде або безперервною, але монохромного, або змінює колір, але переривчасто, і складається з растрових точок. Витримати обидві вимоги одночасно не вийде. Крім усього іншого, навіть монохромні гільйошні елементи складні для сканування, так як нерідко містять повторювані періодичні елементи, здатні завантажити величезні масиви пам'яті і ускладнити роботу комп'ютера. Існують спеціальні векторні програми, що миттєво викреслюють необхідні лінії і композиції згідно заданих математичних формул. Таким чином, через складність підробки орнаменту, часто оформлюються грошові купюри та цінні папери.


Гільйошування застосовується у декоруванні ювелірних виробів. На ювелірний метал наносять гільйош, далі покривають [[емаль|емаллю]]. Такий спосіб декорування підсилює гру світла на ювелірному виробі.
Гільйошування застосовується у декоруванні ювелірних виробів. На ювелірний метал наносять гільйош, далі покривається [[емаль|емаллю]]. Такий спосіб декорування підсилює гру світла на ювелірному виробі.


=== Інше використання ===
=== Інше використання ===
Рядок 17: Рядок 17:


== Невизначена етимологія ==
== Невизначена етимологія ==
Слово гільйош, присутнє у [[Французька мова|французькій мові]] починаючи, принаймні, з 1770-х років<ref>{{Cite web |url=http://books.google.co.uk/books?id=4BwzAQAAMAAJ&pg=PA271 |title=''Vocabulaire françois, ou, abrégé du Dictionnaire de l'Académie françoise, auquel on a ajouté une nomenclature géographique fort étendue. Ouvrage utile aux François, aux étrangers, & aux jeunes gens de l'un & de l'autre sexe'', 1773 |accessdate=28 жовтня 2014 |archive-date=7 листопада 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141107123138/http://books.google.co.uk/books?id=4BwzAQAAMAAJ&pg=PA271 }}</ref> і, як часто кажуть, з'явилося після того, як французький інженер по імені Гвілтор, винайшов токарний верстат. Однак ані жодних дат про цю темну постать, ані його ім'я ніде не зустрічаються, і багато словників визначають підозрілим його існування взагалі.<ref>Entry for "Guilloche" in ''[[Chambers Dictionary]]'', 1998; the [[OED]] record the word from 1842 in English, but do not give an etymology.</ref>
Слово гільйош присутнє у [[Французька мова|французькій мові]] починаючи, принаймні, з 1770-х років<ref>{{Cite web |url=http://books.google.co.uk/books?id=4BwzAQAAMAAJ&pg=PA271 |title=''Vocabulaire françois, ou, abrégé du Dictionnaire de l'Académie françoise, auquel on a ajouté une nomenclature géographique fort étendue. Ouvrage utile aux François, aux étrangers, & aux jeunes gens de l'un & de l'autre sexe'', 1773 |accessdate=28 жовтня 2014 |archive-date=7 листопада 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141107123138/http://books.google.co.uk/books?id=4BwzAQAAMAAJ&pg=PA271 }}</ref> і, як часто кажуть, з'явилося після того, як французький інженер по імені Гвілтор, винайшов токарний верстат. Однак ані жодних дат про цю темну постать, ані його ім'я ніде не зустрічаються, і багато словників визначають підозрілим його існування взагалі.<ref>Entry for "Guilloche" in ''[[Chambers Dictionary]]'', 1998; the [[OED]] record the word from 1842 in English, but do not give an etymology.</ref>


== Галерея ==
== Галерея ==

Поточна версія на 09:54, 3 липня 2024

Приклад гільйошу

Гільйо́ш (від фр. guilloché — візерунок з хвилястих ліній) — орнамент у вигляді густої мережі хвилястих фігурних ліній, що переплітаються між собою. Активно використовувався для ліпних прикрас у класичній архітектурі. Гільйош зустрічаються у романській архітектурі, архітектурі ренесансу та неокласицизму. В наш час гільйош широко застосовують в дизайні грошових купюр та цінних паперів для захисту від підробок.

Використання

[ред. | ред. код]
Гільйош на арці входу до храму, S. Salvatore in Lauro, Рим

У поліграфії техніку гільйош (нарівні з тангірною сіткою[ru]) використовують для захисту цінних паперів від підробок. У наші дні для побудови гільйошу використовують комп'ютери, а раніше використовували спеціальні гільйошні машини. Найпростішу гільйошну машину продавали в СРСР як дитячу іграшку «Спірограф».

Гільйош-елементами можуть бути захисні мережива, розети[1], бордюри, віньєтки і куточки. Гільйош може бути як симетричним, так і асиметричним за своїм дизайном. Згідно чинних нормативів, гільйошні елементи повинні займати не менше 70% площі цінних паперів. Причому з цієї площі більша частина повинна містити багатобарвні гільйошні композиції.

Гільйошну композицію неможливо відтворити на цифровому розмножувальному апараті, оскільки дуже маленька товщина (40-70 мкм) і постійно мінлива кривина кожної лінії створюють непереборні перешкоди перед друкуючим блоком з недостатньою на сьогоднішній день роздільною здатністю. Повторити гільйошну композицію, отриману методом ірисового друку (коли до всіх труднощів додається ще плавний і довільно мінливий колір кожної лінії, що не відтворюється іншими способами (офсет, трафарет, високий або глибокий друк)), маловірогідно. Підроблена лінія вийде або безперервною, але монохромного, або змінює колір, але переривчасто, і складається з растрових точок. Витримати обидві вимоги одночасно не вийде. Крім усього іншого, навіть монохромні гільйошні елементи складні для сканування, так як нерідко містять повторювані періодичні елементи, здатні завантажити величезні масиви пам'яті і ускладнити роботу комп'ютера. Існують спеціальні векторні програми, що миттєво викреслюють необхідні лінії і композиції згідно заданих математичних формул. Таким чином, через складність підробки орнаменту, часто оформлюються грошові купюри та цінні папери.

Гільйошування застосовується у декоруванні ювелірних виробів. На ювелірний метал наносять гільйош, далі покривається емаллю. Такий спосіб декорування підсилює гру світла на ювелірному виробі.

Інше використання

[ред. | ред. код]
  • Багато компаній та установ, в тому числі Bundesanstalt für Finanzdienstleistungsaufsicht (BaFin), використовує гільйош як логотип.
  • Часто гільйош можна побачити на грошових одиницях у багатьох країнах, а також цінних паперах тощо.

Невизначена етимологія

[ред. | ред. код]

Слово гільйош присутнє у французькій мові починаючи, принаймні, з 1770-х років[2] і, як часто кажуть, з'явилося після того, як французький інженер по імені Гвілтор, винайшов токарний верстат. Однак ані жодних дат про цю темну постать, ані його ім'я ніде не зустрічаються, і багато словників визначають підозрілим його існування взагалі.[3]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. "Guilloche", Osborne, Harold (ed), The Oxford Companion to the Decorative Arts, 1975, OUP, ISBN 0198661134
  2. Vocabulaire françois, ou, abrégé du Dictionnaire de l'Académie françoise, auquel on a ajouté une nomenclature géographique fort étendue. Ouvrage utile aux François, aux étrangers, & aux jeunes gens de l'un & de l'autre sexe, 1773. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 28 жовтня 2014.
  3. Entry for "Guilloche" in Chambers Dictionary, 1998; the OED record the word from 1842 in English, but do not give an etymology.

Література

[ред. | ред. код]
  • Євген фон Пилипович: Kuriositäten/Antiquitäten. Klinkhardt & Biermann, Braunschweig 1966 (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]