Ігумен

Ігу́мен (грец. ἡγούμενος — «той, що веде, йде попереду») — у церквах східного обряду настоятель монастиря, голова Духовного собору («собору старців») — керівничого органу у великих чоловічих монастирях. За старшинством вищий ієродиякона та ієромонаха. Старший серед ігуменів — протоігумен.

Ігу́меня — у східному християнстві настоятелька жіночого монастиря. Відповідник абатиси в західній традиції.

Історичні особливості

У Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій ігумен не обов'язково був священником, пізніше обирався лише з ієромонахів.

Див. також

• Архімандрит
• Єпископ

Джерела

• Ігумен // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Мицик Ю. Ігумен [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 413. — ISBN 966-00-0610-1.

Посилання

• Ігумен [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Ігумен [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.