Азіанізм
Азіанізм (або Азіанський стиль) — напрямок в елліністичній і частково римській риториці (Гортензій, в ряді випадків Цицерон). Походження назви напрямку вказує на Малу Азію (на противагу Аттиці) — місце, звідки вийшли (грецькі) представники цього ораторського стилю.
Достеменно невідомо, хто саме є засновником азіанізму. За словами грецького історика й географа Страбона, цей стиль започаткував та активно використовував Гегесій Магнесійський. Гегесій "розвинув і представив стилістичні ефекти, якими послуговувалися софісти і, зокрема, Горгій"[1].
У азіанському стилі культивувалися великі періоди, прикрашені паралелізмами і антитезами, ритмічна проза (іноді з римою), гра слів. Прихильники аттикізму бачили в азійському стилі "перекручення еллінських смаків азійським впливом" — звідси і пейоративне його відзначення. Під впливом азіанізму склалася вся пізня антична проза, до його традицій сходить література Відродження і бароко.
Вперше термін "азіанізм" вжив Цицерон. У своїй книзі "Оратор" він виділяє такі два види азіанського стилю: перший — "стиль, сповнений Горгіанських фігур", а другий — стиль, якому характерна більш швидка манера висловлювання із вживанням риторичних прикрас[2]. Різниця між ними мінімальна. Спільним для обох цих стилів було завдання викликати разючий ефект.
За Ернстом Курціусом, азіанізм — це перша іпостась європейського маньєризму, як аттіцизм європейського класицизму[3].
Laurent Pernot, Rhetoric in Antiquity, trans. W. E. Higgins, Washington, D.C.: CUA Press, 2005, p. 82
H. J. Rose, A Handbook of Greek Literature, 4th rev. ed., London: Methuen, 1950, p. 363
- Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М. Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с.
- Велика українська енциклопедія : у 30 т. / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — 2016. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Лобас В. Цілісність української культури за умов глобалізації // Філософські діалоги. — 2010. — Вип. 4, Ч.1. — С. 109-116. Архівовано з джерела 30 жовтня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019.
- ↑ Pernot, Laurent (1 серпня 2012). Rhetoric in Antiquity. Catholic University of America Press. ISBN 9780813216386.
- ↑ C. R. H. (1934). A Handbook of Greek Literature. By H. J. Rose. Pp. ix + 454. London: Methuen, 1934. 21s. The Journal of Hellenic Studies. Т. 54, № 2. с. 223—224. doi:10.1017/s0075426900031542. ISSN 0075-4269. Процитовано 17 листопада 2019.
- ↑ Курціус, Ернст Роберт (2007). Європейська література і латинське середньовіччя (переклав з нім. Анатолій Онишко) . Львів: Літопис. с. 78.