Анна Комніна
| Анна Комніна | |
|---|---|
| Народилася | 1 грудня 1083[2] Константинополь, Східна Римська імперія |
| Померла | 1153 або 1154[1] Константинополь, Східна Римська імперія |
| Країна | Східна Римська імперія |
| Діяльність | історикиня, письменниця |
| Знання мов | середньогрецька і давньогрецька[3] |
| Magnum opus | Олексіада |
| Рід | Комніни |
| Батько | Олексій I Комнін[4][2] |
| Мати | Ірина Дукена |
| Брати, сестри | Maria Komnened, Іоанн II Комнін, Andronikos Komnenosd, Ісаак Комнін, Eudokia Komnened і Феодора Комніна (дочка Олексія I) |
| У шлюбі з | Никифор Бриєнній Молодший |
| Діти | Олексій Вріенній Комнін і Q130681251? |
А́нна Комніна́ (грец. Άννα Κομνηνή; 1 грудня 1083–1153) — візантійська принцеса, історикиня та письменниця. Старша дочка імператора Візантії Олексія I Комніна й Ірини Дукени. Представниця так званого "комніневського Ренесансу", авторка визначної історичної хроніки "Олексіада".[5]
У дитинстві була заручена з Костянтином Дукою, сином і співправителем імператора Михайла VII Дуки і Марії Багратіоні, своїм далеким родичем. Передбачалося, що після смерті Олексія Костянтин успадкує престол Візантії, проте після того, як у імператора народився син Іоанн, необхідність у цьому політичному альянсі відпала, Костянтин був позбавлений всіх привілеїв, а 14-річна Анна стала дружиною кесаря Никифора Брієннія. Попри те, що шлюб був вимушений, склався він щасливо.
Комніна займалася літературою, захоплювалася теологією, астрологією та медициною. Освіту здобула у Константинопольській вищій школі. Чудово освічена, вона мала гострий розум і сильний характер.
Після смерті батька у 1118 брала участь в змові з метою усунення від влади свого брата Іоанна та щоб посадити на престол чоловіка. За це була вислана в монастир, де й перебувала до самої смерті. Тут на схилі літ вона закінчила історичну працю, присвячену життю та правлінню свого батька.
У 1137 після смерті чоловіка продовжила історичну працю Никифора Врієннія «Історичні записки».
«Олексіада» Анни Комніної — історична оповідь про епоху правління Олексія Комніна. «Олексіада» є одним з найвідоміших джерел з історії Візантії часів Хрестових походів і описує події 1069—1118. Є важливим і детальним джерелом вивчення не лише ромеїв, а й франків-хрестоносців. Твір був написаний у середині ХІІ ст., за мовою стилю наслідує "Іліаду" Гомера.[5]
У шлюбі з кесарем Нікіфором Врієннієм народила кількох дітей, зокрема:
- Олексій (біля 1102 — між 1161 і 1167)
- Іоанн Дука (біля 1103 — не раніше 1173)
- Ірина II Дукена (біля 1105 — ?)
- Марія Врієнна Комніна (1107 — ?)
- ↑ а б Library of the World's Best Literature / за ред. Ч. Д. Уорнер — 1897.
- ↑ а б Анна Комнена // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 801.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Анна // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 317–318.
- ↑ а б Візантійська художня література IV-XIV ст. Київська православна богословська академія (укр.). 25 листопада 2011. Архів оригіналу за 5 березня 2023. Процитовано 5 березня 2023. [Архівовано 2023-03-05 у Wayback Machine.]
- Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — ISBN 985-01-0151-2. (рос.)
- Анна Комніна. Олексіада [Архівовано 26 травня 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
