Богиня-мати
| Частина серії статей на тему: |
| Традиційна релігія |
|---|
 |
 Категорія •  Портал |
Богиня-мати — головне жіноче божество в більшості міфологій світу.
Часто Богиня — мати співвідноситься із землею, вона є цілковитим втіленням жіночого творчого начала. Як і богині пізніших релігій, чий образ сходить до доісторичного образу Богині-матері, вона в різних культурах асоціюється також з печерами (які сприймаються як лоно богині), водною стихією, рослинністю[1], астральними об'єктами[2], що вказує на універсальний характер культу цього божества. Мати дарує життя, тому найважливіший її атрибут — плодючість. Але в найдавнішій міфології Богиня-мати не тільки дарувала життя, а й відбирала. Звідси часто вона і богиня підземного царства.
У давнину культ Матері носив майже універсальний характер. Археологія дає свідоцтва поширення культу Матері в кам'яній добі. На величезному просторі від Піренеїв до Сибіру: в доарійській Індії, в доізраільській Палестині, в Фінікії, в Шумері, і сьогодні знаходять жіночі фігурки, вирізані з каменю або кістки. Такі статуетки називають палеолітичними «Венерами». У них є спільні риси: великі груди, стегна, живіт. Голова і руки не виражені або відсутні.
В епоху неоліту уявлення про жіноче начало як джерела всього сущого під впливом зміни умов життя трансформувалися, але не втратили своєї початкової концепції. В неолітичному мистецтві Богиня-мати іноді зображувалася з дитиною на руках або у вигляді жінки, що народжує (в Чатал-Хююці вона зображується народжуючою голови биків і баранів). Образ Богині-матері є «проєкцією» зрілої стадії життя жінки, на відміну від двох інших — образів юної Діви і старої Прародительки. Цей культ дожив до історичних часів у збірному образі Великої Матері Близького Сходу і греко-римського світу. Релігійна спадкоємність його виразно простежується в образах таких відомих богинь, як Ісіда, Нут і Маат в Єгипті; Іштар, Астарта і Ліліт і регіоні Родючого Півмісяця; Деметра, Кора і Гера в Греції; Атаргатіс, Церера і Кібела в Римі.
Богиня-Мати не має рівновеликого собі чоловіка, вона може породжувати його, брати в чоловіки і потім губити (давньогрецькі Гея і Уран). Інший варіант — вона проковтує своє дитя і вагітніє від цього (єгипетська Нут).
У більш пізній період, коли в релігії провідне місце зайняли боги, а не богині, культ Богині-Матері часто набуває оргіастичний характер. Прихильники міфологічної школи вважають, що традиція вшанування Богині-матері знайшла відображення в образах Цариці Небесної, каббалістичної Шехіни та християнської Богородиці-Мадонни[3].
- Анаїт — богиня-матір, богиня родючості й любові.
- Корі — богиня Місяця
- Анаїта — богиня чистоти і непорочності
- Адіті — богиня аріїв Індії
- Деві
- Матрі — в індуїстській міфології богині-матері
- Шакті — богиня жіночого початку, Вселенська Мати
- Радха — споконвічна шакті в деяких напрямках вайшнавізма
- Еос (міфологія). у Нахов (Нана)
- Венера
- Матер Матути (лат. Mater Matuta),
- Юнона
- Мати - Сира Земля — прародителька людини і всього живого.
- Мокоша, Мока — богиня шлюбу та пологів, богиня долі, пряха, що пряде нескінченну пряжу
- Лада — богиня весни, весняної оранки та сівби, покровителька шлюбу і кохання
- Рожаниці — жіночі божества родючості, покровительки роду, родини, домашнього вогнища
- Іштар
- Намму — богиня-матір, прародителька богів; брала участь у створенні з глини перших людей.
- Інанна
- Нінхурсаг
- Тіамат — богиня солоних вод, прародителька богів.
- ↑ Горшунова О. В. Священні дерева Ходжі Барора. Фітолатрія і культ жіночого божества в Середній Азії//Етнографічний огляд. 2008, № 1. С.71-82.
- ↑ Горшунова О. В. Ідея двох начал в культі родючості у народів Середньої Азії//Середньоазійський етнографічний збірник. Ред. В. І. Бушков. Москва: Наука, 2001. С.219—231.
- ↑ Горшунова О. В. Жіноче божество в системі релігійно-світоглядних уявлень народів Середньої Азії. М .: ІЕА РАН, 2007. — С. 380.
- (рос.)Мифы народов мира, под ред. С. А. Токарева, М., Российская энциклопедия, 1994, С.178
- (рос.)А.Голан. Великая Богиня (из книги «Миф и символ») [Архівовано 31 березня 2016 у Wayback Machine.]
- (рос.)А. Л. Баркова. Женщина с воздетыми руками: мифологические аспекты семантики образа //Образ женщины в традиционной культуре. МГУ, 2002 [Архівовано 13 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Богиня-мати // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Н. С. Широкова Культ богинь-Матерей у древних кельтов [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Н. С. Широкова Культ богинь-Матерей у древних кельтов (продолжение) [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- о. Александр Мень. История религии. т. 2
- Christopher L. C. E. Witcombe. Women in Prehistory. The Venus of Willendorf. EARTH MOTHER — MOTHER GODDESS [Архівовано 19 серпня 2010 у Wayback Machine.]