Бороводні
Борово́дні, бора́ни — неорганічні сполуки бору та водню.
Молекулярні гідриди бору (ВnНn+4, ВnНn+6). Приміром, пентаборан В5Н9. Електронодефіцитні сполуки (B2H6, B4H10), в яких кожен атом В має координаційне число 4, а Н — 2. Їх молекулам властиві двоелектронні трицентрові зв’язки. Розкладаються водою до борної кислоти та водню, легко оксидуються, нижчі з них самозагораються на повітрі. З лугами дають гіпоборати (пр., К2[B2H6)2], і зокрема диборан з гідридами металів або їх алкільними похідними — борогідриди металів (пр., LiBH4, Al(BH4)3). Токсичні.
Бороводні є сильними відновниками: їх похідні застосовують як ракетне паливо та як ефективні відновники в органічному синтезі. Більшість сполук ряду є легкозаймистими та вибухонебезпечними сполуками, токсинами нервово-паралітичної дії. За деякими властивостями борани подібні до вуглеводнів та кремневоднів.
Сполуки ряду боранів, подібно до вуглеводнів, знаходяться у всіх трьох агрегатних станах: перші представники диборан В2Н6 та тетраборан В4Н10 є газами, сполуки від пентаборану В5Н9 до нонаборану В9Н15 — рідини, а сполуки вищі від декаборану є твердими речовинами.
Формула | tпл, °С | tкип. °С | Густина. г/см³ | Теплота утворення, ккал/моль |
Термічна стабільність | Реакція з повітрям | Реакція з Н2О |
---|---|---|---|---|---|---|---|
В2Н6 | −165,5 °C | −92,5 °C | 0,577 (тв., −183 °C) 0,447 (р., −112 °C) |
+9,8 (газ) | Стаб. за t. 25 °C | Самозаймання | Миттєво гідролізується |
В4Н10 | −120,0 °C | 18 °C | 0,56 (р., −36 °C) | +7,53 (газ) | Розкл. за t. 25 °C | Самозаймання в присутності води | Гідролізується 24 год |
В5Н9 | −46,81 °C | 62 °C | 0,61 (р., 0 °C) | +10,240 (рідина) +17,5 (газ) |
Стаб. при 25 °C | Самозаймання | Гідролізується при нагріванні |
В5Н11 | −123 °C | 63 °C | +22,2 (газ) | Повільно розкл. за t. 150 °C | Самозаймання | Гідролізується швидко | |
В6Н10 | −62,3 °C | 110 °C | 0,69 (р., 0 °C) | +19,6 (газ) | Розкл. за t. 25 °C | Стабільний | Гідролізується при нагріванні |
В6Н12 | −90 °C | Розкл. за t. 25 °C | Стабільний | Гідролізується при нагріванні | |||
В9Н15 | 2,6 °C | °С | Розкл. за t. 25 °C | Стабільний | Гідролізується при нагріванні | ||
В10Н14 | 98,78 °C | 219 °C | 0,94 (тв., 25 °C) 0,78 (р., 100 °C) |
−6,9 (тв.) −1,7 (рідина) +11,3 (газ) |
Стаб. за t. 150 °C | Дуже стабільний | Повільно гідролізується |
У 1912 році Альфред Шток при розчиненні в кислоті продукту взаємодії металевого магнію та оксид бору отримав газову суміш із характерним запахом. Йому вдалося виділити з суміші сполуки, яким він дав назву борани. Цей спосіб добування бороводнів не втратив свого значення і донині.
Іншим важливим промисловим способом отримання бороводнів є спосіб запропонований Шлезінгером і Бургом. Він полягає в реакції трихлористого бору із воднем в дузі Вольта високої напруги. Отриманий в ній гідрохлороборан піддають диспропорціонуванню при охолоджуванні до кімнатної температури, і розділенню диборану і хлориду бору. Вихід диборану наближається до 55%.
Надалі Шлезінгер і Браун запропонували новий спосіб ефективного отримання бороводнів шляхом реакції обміну між борогідридом натрію і флуоридом бору (у промислових масштабах використовують органічні похідні флуориду бору):
Вищі борани отримують переважно піролізом нижчих представників:
Нижчі борани є нестійкими, легкоспалахуючими речовинами. На повітрі вони окиснюються до оксиду бору:
Усі бороводні до декаборану нестійкі у водних розчинах, при контакті з водою утворюють боратну кислоту:
Борани легко взаємодіють з галогенами та галогеноводнями, утворюючи галогенопохідні:
Подібно до вуглеводнів похідні боранів беруть участь в реакціях збільшення ланцюга:
Сполуки ряду бороводнів проявляють сильні кислотні властивості, вони можуть утворювати комплекси з осно́вними та металоорганічними сполуками:
Широке використання бороводні знайшли як ракетне паливо. Найбільший інтерес представляють диборан та пентаборан.
Бороводні — отруйні речовини, що окрім загальнотоксичної складової мають також сильно виражену нервовопаралітічну дію на людину і тварин. Також борани є сполуками з найвищою категорією вогненебезпечності і здатні до самозаймання не тільки на повітрі, але і при контактах з водою і рядом галогенопохідних вуглеводнів. При горінні їх на повітрі розвиваються високі температури.
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |