Перейти до вмісту

Ернст Кренек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ернст Кренек
Ernst Křenek
Основна інформація
Повне ім'ячеськ. Ernst Heinrich Křenek
Дата народження23 серпня 1900(1900-08-23)[1][2][…]
Місце народженняВідень, Австро-Угорщина[4][5]
Дата смерті22 грудня 1991(1991-12-22)[6][3][…] (91 рік)
Місце смертіПалм-Спрінгс, Ріверсайд, Каліфорнія, США[6][5]
ПохованняВіденський центральний цвинтар
Громадянство Австрія
 США
Професіїкомпозитор, диригент, музикознавець, викладач університету, письменник, музичний журналіст, журналіст
ОсвітаВіденський університет музики й виконавського мистецтва і Коледж Вассара
ВчителіАрнольд Шенберґ і Франц Шрекер
Відомі учніGeorge Perled, Roque Corderod, Samuel Dolind, Robert Ericksond, Halim El-Dabhd, Lorne Bettsd, Milton Barnesd, Will Ogdond і Dorothy Jamesd[8]
Жанриопера і симфонія
ПсевдонімиThornton Winsloe[9]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури
ЗакладКоледж Вассара і Університет Каліфорнії в Сан-Дієго[10]
Нагороди
У шлюбі зАнна Малер, Berta Hermannd і Gladys Nordenstromd
Автограф
krenek.at
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ернст Кренек (чеськ. Ernst Křenek, 23 серпня 1900(19000823) — 22 грудня 1991) — австро-американський композитор чеського походження.

Життя і творчість

[ред. | ред. код]

Народився у Відні. Навчався музиці у Відні і Берліні у Франца Шрекера. 1924 року одружився з Анною Малер, дочкою Густава Малера, через три роки вони розійшлися. Після 1933 року твори Кренека були заборонені в нацистській Німеччині і піддавалися критиці в Австрії. 1938 року композитор виїхав до США, 1945 року став американським громадянином. Викладав в жіночому коледжі Вассар (1939—1942), потім у Гемлінському університеті в Сент-Полі (Міннесота, 19421947), очолював у ньому музичне відділення, був деканом Школи красних мистецтв. З 1947 року жив у Каліфорнії.

Як композитор, Кренек починав у пізньоромантичному стилі. З 1921 року захопився атональної музикою, пізніше, під впливом Стравінського і композиторів «Шістки», перейшов до неокласицизму. Потім то повертався до неоромантичної манери, то працював в неокласичному стилі, поєднуючи його з додекафонною (опера «Карл V», 1931—1933). Цікавився джазом (опера «Джонні награє», 1926, прем'єра в 1927 році у Новому німецькому театрі — попереднику Державної опери в Празі[11]), писав електронну музику. Автор ряду теоретичних творів, книг з історії музики, випустив «Автобіографію» (1948).

1966 року Кренек був нагороджений премією Й. С. Баха. 1986 року у Відні засновано премію Ернста Кренека за композиторську майстерність. Товариства Кренека створені в Палм-Спрінгс (1994) та Відні (1997), Інститути Кренека — у Відні (діяв в 1997−2004) і Кремсі (2004).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Почесні звання

[ред. | ред. код]

26 вересня 1980 року йому було присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».

Спадщина

[ред. | ред. код]

Опери

[ред. | ред. код]
  • Стрибок через тінь (Der Sprung über den Schatten, op. 17, 1923)
  • Орфей і Еврідіка (Orpheus und Eurydike, op. 21, 1923, лібрето О. Кокошки)
  • Джонні награє (Jonny spielt auf, op. 45, 1925)
  • Диктатор (Der Diktator, op. 49, 1926)
  • Таємниче королівство (Das geheime Königreich, op. 50, 1926—1927)
  • Важковаговик, або Честь нації (Schwergewicht, oder Die Ehre der Nation, op. 55, 1927)
  • Життя Ореста (Leben des Orest, op. 60, 1928—1929)
  • Очищення навколо святого Стефана (Kehraus um St. Stephan, op. 66, 1930)
  • Кефалі і Прокріда (Cefalo e Procri, op.77, 1934)
  • Карл V (Karl V, op. 73, 1931—1933)
  • Яка ціна довіри? (What price confidence? Op. 111, 1945)
  • Тарквіній (Tarquin, op. 90, 1940)
  • Яка ціна довіри? (What price confidence? Op.111, 1945)
  • Темні води (Dark Waters, op. 125, 1950)
  • Афіна Паллада плаче (Pallas Athene weint, op. 144, 1952—1953), перероблена 1955
  • Дзвіниця (The Belltower, op. 153, 1955—1956)
  • Золоте руно (Der goldene Bock, op. 186, 1962—1963)
  • Чарівне дзеркало (Der Zauberspiegel, op.192, 1963—1966)
  • Сардакаі, або це йде звідси (Sardokai, oder Das kommt davon, op. 206, 1967—1969)

Балети

[ред. | ред. код]
  • Мамон (Mammon op. 37, 1925)
  • Мінливий Купідон (Der vertauschte Cupido, op. 38, 1925)
  • Колонка з восьми рядків (Eight Column Line op. 85, 1939)

Вокальні твори

[ред. | ред. код]
  • Пори року (Die Jahreszeiten, op. 35, 1925, на вірші Гельдерліна)
  • Книга подорожі по австрійських Альпах (Reisebuch aus den österreichischen Alpen, op. 62, 1929)
  • Плач Єремії пророка (Lamentatio Jeremiae prophetae, op. 93, 1941—1942)
  • Розклад у Санта-Фе (Santa Fe Timetable, op. 102, 1945)
  • Сестіна (Sestina, op.161, для сопрано та 8 інструментів 1957)
  • Missa duodecim tonorum, op. 165, для змішаного хору і органу (1957—1958)

Твори для оркестру

[ред. | ред. код]

Симфонії

[ред. | ред. код]
  • Симфонія № 1, op. 7 (1921)
  • Симфонія № 2, op. 12 (1922)
  • Симфонія № 3, op. 16 (1922)
  • Симфонія для духових та ударних, op. 34 (1924—1925)
  • Симфонія № 4, op. 113 (1947)
  • Симфонія № 5, op. 119 (1949)
  • Симфонія «Афіна Паллада» (Pallas Athene, op. 137, 1954)

Концерти

[ред. | ред. код]
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 фа-дієз мажор, op. 18 (1923)
  • Концерт для скрипки з оркестром № 1, op. 29 (1924)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2, op. 81 (1937)
  • Маленький концерт для фортепіано та органу (або фортепіано) з оркестром, op. 88 (1939 -1940)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 3, op. 107 (1946)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 4, op. 123 (1950)
  • Подвійний концерт для скрипки та фортепіано з оркестром, op. 124 (1950)
  • Концерт для арфи з камерним оркестром, op. 126 (1951)
  • Концерт для двох фортепіано з оркестром, op. 127 (1951)
  • Концерт для віолончелі з оркестром № 1, op. 133 (1952 -1953)
  • Концерт для скрипки з оркестром № 2, op. 140 (1953 -1954)
  • Капричіо для віолончелі з оркестром, op. 145 (1955)
  • Концерт для органа і струнного оркестру, op.230 (1978 -1979)
  • Концерт для органу з оркестром, op. 235 (1982)
  • Концерт для віолончелі з оркестром № 2, op. 236 (1982)

Камерні твори

[ред. | ред. код]

Струнні квартети

[ред. | ред. код]
  • Серенада для кларнета, скрипки, альта і віолончелі, op. 4 (1919)
  • Струнний квартет № 1, op. 6 (1921)
  • Струнний квартет № 2, op. 8 (1921)
  • Струнний квартет № 3, op. 20 (1923)
  • Струнний квартет № 4, op. 24 (1923 -1924)
  • Струнний квартет № 5, op. 65 (1930)
  • Струнний квартет № 6, op. 78 (1936)
  • Струнний квартет № 7, op. 96 (19431944)
  • Струнний квартет № 8, op. 233 (1980 -1981)

Струнні тріо

[ред. | ред. код]
  • Струнне тріо, op. 118 (1948 -1949)
  • Parvula Corona Musicalis, op. 122 (1950)
  • Струнне тріо у дванадцяти частинах, op. 237 (1985)
  • Сюїта для віолончелі, op. 84 (1939)
  • Сюїта для гітари, op. 164 (1957)

Сонати

[ред. | ред. код]

Для фортепіано

  • № 1, op. 2 мі бемоль мажор (1919)
  • № 2, op. 59 (1928)
  • № 3, op. 92, № 4 (1942 -1943)
  • № 4, op. 114 (1948)
  • № 5, op. 121 (1950)
  • № 6, op. 128 (1951)
  • № 7, op. 240 (1988)

Для скрипки і фортепіано

Для скрипки

  • № 1, op. 33 (1924)
  • № 2, op. 115 (1948)

Електронна музика

[ред. | ред. код]
  • «Священний дух розуміння» (Spiritus Intelligentiae, Sanctus, op. 152, 1955 -1956)
  • «Послідовність Сан-Фернандо» (San Fernando Sequence, op. 185, 1963)
  • Quintona, op. 190, 1963
  • Стрічка і дублікат (Doppelt beflügeltes Band, op. 207, 1969 -1970)
  • Duo, op. 209, 1970)
  • Orga-Nastro, op. 212, 1971)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Кшенек Эрнст // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118566636 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. Discogs — 2000.
  8. Samuel R., Sadie J. A. The Norton/Grove dictionary of women composersW. W. Norton & Company, 1994. — 548 p. — ISBN 978-0-393-03487-5
  9. Чеська національна авторитетна база даних
  10. https://music-cms.ucsd.edu/about/history.html
  11. operaplusredakce2. Před 130 lety přivítala první diváky budova pražské Státní opery | OperaPlus (чес.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.