Перейти до вмісту

Рената Французька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рената
фр. Renée de France
італ. Renata di Francia
Рената
Рената
портрет Ренати, робота Корнеля Ліона, 1528 рік.
герб Ренати, як французької принцеси і герцогині Феррари, Модени і Реджо.
Прапор
Прапор
принцеса Франції
1510 — 1528
Коронація: не було.
Попередник: Клавдія Валуа
Наступник: Луїза Французька
Прапор
Прапор
принцеса Бретані
1510 — 1528
Коронація: не було.
Попередник: Клавдія Валуа
Наступник: Луїза Французька
графиня Шартру
герцогиня Шартру
герцогиня-консорт Феррари
герцогиня-консорт Модени
герцогиня-консорт Реджо
 
Народження: 25 жовтня 1510(1510-10-25)
Блуа
Смерть: 12 червня 1574(1574-06-12) (63 роки)
Монтаржі
Поховання: Монтаржі[1]
Країна:  Франція
Релігія: Християнство (Католицтво) → (Протестантизм)
Рід: Валуа
Батько: Людовик XII (король Франції)
Мати: Анна I (герцогиня Бретані)
Шлюб: Геркулес II (герцог Феррари, Модени і Реджо)
Діти: 1 Анна
2 Альфонс
3 Лукреція
4 Елеонора
5 Людовик

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Рената Валуа (фр. Renèe de France; 25 жовтня 1510(15101025), Блуа — 12 червня 1575, Монтаржі) — дочка короля Франції Людовика XII та Анни I, в період шлюбу герцогиня Феррари, Модени та Реджіо.

Дитинство та освіта

[ред. | ред. код]

Друга дитина Людовіка XII, короля Франції, та Анни Бретанської народилася в Блуаському замку. Після смерті батька в 1515 році була прийнята при дворі нового короля Франциска I, який був одружений з її сестрою Клавдією.

Її наставник, гуманіст Жак Лефевр д'Етапль, користуючись милістю короля, його сестри Маргарити та його матері Луїзи I зміг передати учениці власні протестанські переконання незважаючи на те, що вже почалися перші спалювання противників Католицької церкви. Вивчала філософію, історію, математику, астрологію, грецьку та латинську мови.

Шлюб та діти

[ред. | ред. код]

28 червня 1528 року в Парижі одружилася з Ерколе II д'Есте. У подарунок від короля Рената отримала землі Шартру, Жизору та Монтаржі.

З 1531 по 1538 рік народила п'ятеро дітей.

Життя в Італії та протестанські переконання

Повернення у Францію

[ред. | ред. код]

В 1559 році залишилася вдовою після смерті герцога. В 1560 році була змушена залишити назавжди Феррару та повернутися до Франції. Поселилася в своєму замку Монтаржі, де продовжила служити ідеям Реформації. Користуючись покровительством Катерини де Медічі відкрито підтримувала протестантів та продовжила переписку з Кальвіном.

Була присутня в Парижі на весіллі Генріха Наварського та Маргарити. Під час Варфаломіївської ночі (23 та 24 серпня 1572 року) змогла врятуватись та потім виїхати з Парижу тільки завдячуючи солдатам з охорони її зятя, герцога Немурійського.

Померла 12 червня 1575 року і похована в своєму замку. Точне місце, яке зі страху осквернення могили релігійними фанатиками залишили в таємниці, досі невідоме.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Stjerna K. Vainottujen suojelija Renée Ranskalainen 1501-1575Kirjapaja, 2011. — С. 314. — ISBN 978-952-247-118-5