Роберт Гвіскар
| Роберт I давньофр. Robert Viscart | ||
.jpg) | ||
.svg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1077 — 17 липня 1085 | ||
| Попередник: | Сішельгаїта | |
| Наступник: | Боемунд I | |
| ||
| 1059 — 17 липня 1085 | ||
| Попередник: | він сам як Граф Апулії | |
| Наступник: | Рожер I Гаманець | |
| ||
| 1059 — 17 липня 1085 | ||
| Попередник: | він сам як Граф Калабрії | |
| Наступник: | Рожер I Гаманець | |
| ||
| 1059 — 17 липня 1085 | ||
| Попередник: | він сам як Граф Сицилії | |
| Наступник: | Рожер I | |
| ||
| 1057 — 1059 | ||
| Попередник: | Онфруа | |
| Наступник: | він сам як Герцог Апулії | |
| ||
| 1057 — 1059 | ||
| Наступник: | він сам як Герцог Калабрії | |
| ||
| 1059 — 1059 | ||
| Наступник: | він сам як Герцог Сицилії Рожер I | |
| ||
| 1080 — 17 липня 1085 | ||
| Попередник: | Річард Андріанський | |
| Наступник: | Боемунд I | |
| Народження: |
1016 Отвіль-ла-Гішар | |
| Смерть: |
17 липня 1085 Кефалінія | |
| Причина смерті: | інфекційне захворювання | |
| Поховання: | Веноза | |
| Релігія: | Християнство | |
| Рід: | Готвіль | |
| Батько: | Танкред д'Отвільd | |
| Мати: | Fressenda of Hautevilled | |
| Шлюб: | Alberada of Buonalbergod і Sikelgaitad | |
| Діти: | Рожер I Борса[1], Боемунд I, Guy of Hautevilled[1], Emma of Hautevilled, Matilde d'Altavillad, Robert Scaliod[1], Sibylle de Hautevilled[1], Olympiasd[1], Héria de Hautevilled[1], Mabille de Hautevilled[1] і Constance of Sicilyd[1] | |
Роберт Гвіскар (Robert Guiscard, близько 1015 — 17 липня 1085, острів Кефалонія) — норманський засновник Сицилійського королівства.
Роберт був шостим сином Танкреда Отвіля і старшим сином від другого шлюбу Танкреда з Фрессендою. Роберт прибув в Італію в 1046 році, набагато пізніше своїх старших єдинокровних братів, які вже встигли завоювати тут славу і землю, і звернувся до свого брата Дрого Апулійського. Дрого був готовий прийняти його тільки як звичайного рицаря, відмовившись одарити титулом і землями.
Розгніваний Роберт залишив Мельфі, протягом двох наступних років був звичайним найманцем у різних військових лідерів у регіоні. 1048 року він приєднався до Пандульфа IV Капуанського, але 1050 року той помер.
Роберт був знову змушений звернутися до Дрого, який доручив йому командування гарнізоном у нещодавно завойованій калабрійської фортеці Скрібла.
У 1050—1053 роках Роберт перебував у Калабрії, де окрім війни з візантійцями нормани під його командуванням займалися грабуванням мирного населення та монастирів. Хроністи Аматус з Монте-Кассіно, Вільгельм з Апулії та Жоффрей Малатерра розповідають про безліч випадків, у яких Роберт продемонстрував свої хитрість і спритність. Саме в Калабрії Роберт отримав своє прізвисько "Гвіскар", що означає "Хитрун".
На заклик свого брата Онфруа в 1053 Роберт Гвіскар на чолі власного загону взяв участь в історичній битві при Чивітате (18 червня 1053 року), в результаті якої в полон до нормандців потрапив папа Лев IX. Після битви при Чівітаті просування норманських завойовників на півдні Італії прискорилося.
Роберт протягом 1055 року підкорив всю «п'яту» Апулії, взявши Мінервіно, Отранто і Галліполі. Його брат Онфруа, злякавшись посилення позицій Гвіскара, знову відправив його до Калабрії, де Роберт протягом 1056 року провів вдалу кампанію проти Салерно і захопив Козенцу.
Навесні 1057 року Роберт був призваний в Мельфі, де його вмираючий брат Онфруа доручив Гвіскару опіку над своїми малолітніми синами. Однак після смерті Онфруа в серпні 1057 року Роберт сам був обраний графом Апулії, відсунувши в тінь своїх племінників.
Папа Миколай II узаконив завоювання Роберта Гвіскара (як здійснені, так і майбутні), проголосивши його в 1059 році герцогом Апулії, Калабрії і Сицилії, а Роберт Гвіскар приніс папі васальну присягу. До 1072 року Роберт Гвіскар володів Південною Італією і Сицилією (відвойованою у арабів), заклавши основи Сицилійського королівства.
Папа Григорій VII, який намагався припинити подальші завоювання Роберта Гвіскара, відлучив його в 1074 році від церкви, але в 1080 році зняв відлучення і передав Робертові Гвіскару в лен всі зайняті ним землі (зокрема Амальфі, Салерно), розраховуючи на його допомогу в боротьбі з імператором Генріхом IV. Продовжуючи воювати з Візантією, Роберт Гвіскар вторгся на Балканський півострів, завдав поразки військам Олексія I Комніна при Діррахії (1081).
У 1084 році прийшов на допомогу папі Григорію VII, обложеному в Римі імператором Генріхом IV, витіснив імператора з Рима, але при цьому розгромив і розграбував місто. Помер у розпал нової війни з Візантією.
- Medieval History Texts in Translation, Leeds University
- Coin with Guiscard's effigy.
- Medieval Lands Project on Robert Guiscard, Duke of Apulia
- Норвич Дж. Нормандцы в Сицилии. Второе нормандское завоевание. 1016—1130 / Пер. с англ. Л. А. Игоревского. — М.: Центрполиграф, 2005. — 367 с. — 5000 экз. — ISBN 5-9524-1751-5.
- Анна Комніна. Алексиада. — СПб.: Алетейя, 1996. — 703 с. — ISBN 5-89329-006-X.
- Malaterra G. The Deeds Done by Count Roger of Calabria and Sicily and of Duke Robert his Brother = De Rebus Gestis Rogerii Calabriae et Siciliae Comitis et Roberti Guiscardi Ducis fratris eius (лат.) / ed. Ernesto Pontieri, Rerum Italicarum Scriptores V pt.1. — Bologna, 1927—1928.
- Rogers, Clifford J. The Oxford Encyclopedia of Medieval Warfare and Military Technology: Vol. 1 (англ.). — Oxford: Oxford University Press, 2010. — ISBN 978-0195334036.
- Loud, G A. The Age of Robert Guiscard: Southern Italy and the Norman Conquest (англ.). — 2000. — ISBN 0-582-04529-0.
- Pinzelli, Eric. Masters of Warfare: Fifty Underrated Military Commanders from Classical Antiquity to the Cold War. — Pen & Sword, 2022. — ISBN 9781399070126.