Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 426 343 сторінки.

Календар

23 листопада

1871 — народився Антін Кравс, український військовий діяч
1875 — народився Анатолій Луначарський, державний діяч, письменник, драматург, літературний критик, мистецтвознавець
1919 — помер Микола Євшан, український літературний критик
1945 — помер Максим Славінський, український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч
1983 — помер Микола Бажан, український письменник, поет

Вибрана проза

Смок Беллю. (Німеччина, 1948) Джек Лондон
… Смок почалапав назад до свого маленького табору. Шорті, що саме скінчив промивати пісок, вибухнув, побачивши його. — Ось маєте — гукнув Шорті, простягаючи миску. Подивіться сюди. Брудна золота каша! Тут принаймі буде на дві сотні. Воно лежало з самого верху піску. Я багато вештався тут, але ніколи не бачив нічого такого, як ось у цій мисці. Смок кинув байдужий погляд на золото, налив собі чашку кави і сів. Джой відчула, що щось трапилося і кинула на нього стурбований, запитливий погляд. Шорті розгнівала байдужість товариша до його відкриття. — Чому ви не радієте? — спитав він. — Ми здобули тут таке золото, а ви навіть і носа не хочете повернути до цієї миски? Раніш ніж одповісти, Смок відпив ковток кави. — Шорті, чим наші обидві заявки нагадують Панамську протоку? — Що це за відповідь? — Східній вхід до Панамської протоки лежить на захід від західнього входу. От вам і все. — Далі, — сказав Шорті: — я не розумію нічогісінько. — Себто, Шорті, ви зробили обидві наші заявки на великому коліні, що скидається на кінську підкову. Шорті поставив миску з золотом і встав. — Далі, — повторив він. — Верхня віха числа двадцять вісім на десять футів нижче за нижню віху числа двадцять сім. — Ви, Смоку, думаєте, що ми не маємо нічого? — Гірше, ніж це. Ми маємо на десять футів менше від нічого.

читати далі…

Вибрана поезія

Марія Конопницька

Доля. (Львів, 1897)

Як до бою круль збирав ся,
Грім під небо розтинав ся,
Злоті сурми вигравали,
Заохоти додавали.

А як Стах наш кидав села,
То заграли лиш джерела,
Зашуміли жита в полї
Об нещасній його долї.

На всї боки свищуть кулї,
Досить лиха, пекла досить;
Найславнїйше бють ся крулї,
Понайбільше-ж хлопів косить.

Хрест звалив ся на могилї:
Стах загинув в першій хвилї,
Круль вертав ся з корогвами
Здоровісїнький до брами.

Його стріла вся столиця,
Осияла зоряниця,
І всї дзвони, скільки сили,
Про побіду задзвонили.

А як хлопа в яму клали, —
Вітри в лїсї завивали,
Задзвонили по небозї
Дзвінки лилїй при дорозї.