Аджарія
|
Аджарська Автономна Республіка | |||||
|
|||||
 | |||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Батумі 41°39′ пн. ш. 41°39′ сх. д.country H G O | ||||
| Офіційні мови | грузинська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Форма правління | автономія | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 2 900 км² (163) | ||||
| Населення | |||||
| - перепис 2014 | 333 953 (96,04 % — грузини) | ||||
| - Густота | 115,2/км² | ||||
| Часовий пояс | (UTC+4) | ||||
| Домен | GE-AJ | ||||
| |||||
| |||||
Аджа́рська автоно́мна респу́бліка, Аджарія, Аджара (груз. აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა) — автономний регіон у складі Грузії, розташований на південному заході Грузії, на узбережжі Чорного моря. біля підніжжя Малого Кавказу, на північ від Туреччини. Це важливий туристичний центр і включає друге за чисельністю населення місто Грузії - Батумі (179 185 мешканція на 2023 рік).[1] В Аджарії проживають аджарці, субетніча група грузин .
Після переходу Аджарії до складу Російської імперії у 1878 році відповідно до умов Берлінського договору мусульманському населенню регіону було надано можливість емігрувати до Османської імперії. [2] Незважаючи на підтримку Російською владою місіонерської діяльності Російської православної церкви, паралельно здійснювалися заходи для здобуття лояльності місцевого мусульманського населення, включаючи будівництво мечетей, медресе та сприяння діяльності місцевого мусульманського духовенства. [3] Як наслідок, значна частина аджарських емігрантів, відомих як "мухаджири", згодом повернулася до Аджарії.
Розпад Радянського Союзу та відновлення незалежності Грузії стали каталізаторами ісламського відродження в Аджарії. Утім, згодом християнство зазнало значного поширення, особливо серед молоді, яка сприймала повернення до християнства як відновлення духовної спадщини, що існувала до османського завоювання. [3][4]
Попри це, в Аджарії досі існують громади мусульман-сунітів, переважно зосереджені в районі Хуло.[3] Турецьке управління у справах релігії активно здійснює свою діяльність у регіоні. За словами Гії Нодіа, значна частина аджарців, залишаючись мусульманами, ідентифікує себе як етнічні грузини. [5]
Хоча політична та релігійна автономія Аджарії була офіційно закріплена Карським договором 1921 року, радянська атеїстична політика значною мірою обмежила релігійну діяльність у регіоні. [6]
Розпад Радянського Союзу та відновлення незалежності Грузії прискорили зростання християнства у регіоні, особливо серед молоді. Проте в Аджарії все ще залишаються мусульманські громади сунітів, в основному в Хулойському районі. Згідно з переписом населення Грузії 2014 року, 54,5% були православними християнами та 39,8% мусульманами. Інші були вірменами-християнами (0,3%) та іншими (5,3%).[7][8]
Аджарці (аджари) — етнографічна група грузинського народу, що говорить на групі місцевих діалектів, відомих під загальною назвою аджарського діалекту. Письмова мова — грузинська.
Аджарці були відомі як «мусульманські грузини».[6] Вони офіційно називалися такими до радянського перепису 1926 року, в якому вони були зараховані до «аджарців» і нараховано 71 000 з них. Пізніше їх просто віднесли до ширшої категорії грузин, оскільки жоден офіційний радянський перепис не запитував про релігію. У незалежній Грузії переписи не включають категорію «аджарців», а також не розрізняють етнічних грузинських мусульман та інших мусульман, таких як азербайджанці. [9]
До етнічних меншин відносяться лази, росіяни, вірмени, понтійські греки, абхази та інші.
За переписом 2023 року населення Аджарії складає 361 411 особи.[1]
| Область / район-муніципалітет[1] | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 1991 | 2002 | 2014 | 2021 | 2022 | 2023 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Автономна Республіка Аджарія | 245 286 | 309 768 | 354 179 | 392 707 | 381 500 | 376 016 | 333 953 | 354 905 | 355 462 | 361 411 |
| Батумі | 82 328 | 100 603 | 122 815 | 136 609 | 137 500 | 121 806 | 152 839 | 172 063 | 173 745 | 179 185 |
| Муніципалітет Кеда | 17 204 | 19 065 | 19 232 | 19 928 | 19 100 | 20 024 | 16 760 | 16 700 | 16 612 | 16 537 |
| Муніципалітет Кобулеті | 54 401 | 70 717 | 78 382 | 88 107 | 89 400 | 88 063 | 74 794 | 71 843 | 70 737 | 70 382 |
| Муніципалітет Шуахеві | 20 324 | 23 196 | 23 081 | 25 113 | 17 900 | 21 850 | 15 044 | 14 936 | 14 838 | 14 753 |
| Муніципалітет Хелвачаурі | 42 870 | 61 905 | 71 887 | 83 562 | 85 200 | 90 843 | 51 189 | 52 737 | 52 696 | 52 930 |
| Муніципалітет Хуло | 28 159 | 34 282 | 38 782 | 39 388 | 32 400 | 33 430 | 23 327 | 26 626 | 26 834 | 27 624 |
В Аджарії є хороші землі для вирощування чаю, цитрусових і тютюну. Гірсько-лісиста місцевість має субтропічний клімат, тут багато курортів. Тютюн, чай, цитрусові, авокадо — провідні культури; Важливе значення має і тваринництво. Галузі промисловості включають пакування чаю, переробку тютюну, консервування фруктів і риби, нафтопереробку та суднобудування.
Столиця регіону, Батумі, є важливими воротами для відправки товарів до Грузії, Азербайджану та Вірменії, що не має виходу до моря. Порт Батумі використовується для відвантаження нафти з Казахстану та Туркменістану. [10] Його нафтопереробний завод переробляє каспійську нафту з Азербайджану, яка надходить трубопроводом до порту Супса і звідти транспортується до Батумі залізницею. Аджарська столиця є центром суднобудування та виробництва.
Аджарія є головним центром індустрії прибережного туризму в Грузії, замінивши північно-західну провінцію Абхазія після фактичного відділення цього регіону від Грузії в 1993 році.[11]
Статус Аджарської автономної республіки визначається законом Грузії про Аджарію та новою конституцією регіону, прийнятою після усунення Аслана Абашидзе. Місцевим законодавчим органом є Верховна Рада, яка складається складається з 21 члена. Глава уряду регіону — Рада міністрів Аджарії — призначається президентом Грузії, який також має повноваження розпускати збори та уряд і скасовувати місцеві органи влади з питань, що суперечать конституції Грузії. Торніке Ріжвадзе є чинним головою уряду Аджарії.[12]
Аджарія ділиться всього на 6 адмінистративних одиниць.[13]
| Назва | Площа (км²) | Населення | |
|---|---|---|---|
| (17 січня 2002) | (2014) | ||
| Місто Батумі | 65 | 121,806 | 152,839 |
| Кедський Муніципалітет | 452 | 20,024 | 16,760 |
| Кобулетський Муніципалітет | 720 | 88,063 | 74,794 |
| Хелвачаурський Муніципалітет | 410 | 90,843 | 51,189 |
| Шуахевський Муніципалітет | 588 | 21,850 | 15,044 |
| Хулойський Муніципалітет | 710 | 33,430 | 23,327 |
Аджарія розташована на південно-східному узбережжі Чорного моря і простягається в лісисті передгір'я та гори Малого Кавказу. Межує з регіоном Гурія на півночі, Самцхе-Джавахеті на сході та Туреччиною на півдні.
Територія Аджарії за особливостями природних умов ділиться на дві частини — приморську і нагірну.
Приморська Аджарія відрізняється характерною для субтропічної зони високою середньорічною температурою (+14,5 °C, при цьому температура найхолоднішого місяця зими — січня — становить +6,5 °C), великою кількістю опадів (у середньому 2500 мм на рік) і сонячних днів.
У нагірній Аджарії вплив Чорного моря через гірські перешкоди послаблено, тому повітря тут відрізняється більшою сухістю. Середня висота гір — 2000—2500 м. Через Годердзський перевал (2025 м) проходить автомобільна дорога державного значення Батумі — Ахалцихе. У Хуло, на висоті 920 м над рівнем моря, середня температура в січні становить +1 °C, у липні +19 °C.
У грузинських та візантійських джерелах Аджарія згадується з X століття, ще раніше про неї згадується у вірменських (Мовсес Хоренаці та інші).
У VI—IV століттях до н. е. була частиною західногрузинського царства Колхіда.
У IV столітті н. е. входила до складу грузинської держави Лазіки.
У VI столітті як і вся Західна Грузія була місцем боротьби між Римом та Іраном.
У VII столітті її спустошили своїми набігами араби.
У IX столітті увійшла до складу Тао-Кларджеті.
З кінця X століття була частиною об'єднаної грузинської держави. На чолі її стояли правителі провінцій — ерістави. Пізніше приморські землі сучасної Аджарії входили до складу Гурійського мтаварства.
У XI—XIII століттях сильно постраждала від набігів сельджуків та монголів.
У другій половині XVI століття більша частина Аджарії була захоплена турками.
У результаті російсько-турецької війни за Берлінським трактатом 1878 року Батумі, Карс і Ардаган перейшли до Російської імперії. З кінця 80-х років XIX століття в Батумі почала розвиватися промисловість, це був один з центрів торгівлі та промисловості російського Закавказзя. В 1898 році в місті нараховувалося більше десятка великих підприємств і близько 11 тисяч робітників, переважно в порту та на нафтових заводах. У 1897—1907 роках був збудований перший нафтопровід від Каспійського до Чорного морів — Баку-Батумі.
У квітні 1918 року турки захопили Батум, частину Гурії, Ахалцихе, Ардаган. Від грудня 1918 року по липень 1920 Аджарія окупована англійськими військами. 16 червня 1921 року була створена Аджарська АРСР в складі Грузинської РСР. У грудні 1922 року Аджарська АРСР у складі Грузинської РСР увійшла до Закавказької РФСР.
На території автономної республіки розташовано багато пам'яток природи, архітектури та культури:
Фортеці: Петра, Тамарі, Гоніо, Хірхаті, Бегошвілі, Цивасула, Сагореті, Гулебі, Такідзе, Кавіані, Чвані, Окропілаурі Калабоін, Мтісубані, Вардіціхе, Ччутунеті, Короліставі, Вежа Аламбрі, фортечна стіна Нігазеулі.[14]
Церкви: Церква Схалті, Насакудрал Ванадзесів, Церква Верні, Церква Тхілвані, Церква Тшкоморіс, Церква Квахіді Сері, Собор Вознесіння Нініфоні, Церква Тетросан, Архангел Какуті, Собор Хінос.
Мечеті: Мечеть Ахмеда-паші, Мечеть Муфтія, Мечеть Зіє, Мечеть Орта-Джаме .
Мости: міст Махо, міст Махунцеті, міст Дандало, міст Фуртіо, сухопутний міст, міст Цхемлар, міст Чхері, міст Зварія, міст Басрімелі, міст Цхемвані, міст Чамахісурі, міст Чвані .
- Тбелі Абусерісдзе (1190–1240), Грузинський письменник та вчений.
- Софо Халваші (народилась 31 травня 1986), грузинська співачка.
- Селім Хімшіашвілі (3 червня 1815), паша політичних відносин Османської Імперії та Росії в 1802 р.
- Ахмед-Паша Хімшіашвілі (помер в 1836 р.), великий паша Османської Імперії.
- Мемед Абашідзе (1873-1937), політичний лідер мусульман в Грузії.
- Аслан Абашідзе (народився в 1938 р.), регіональний лідер у вигнанні.
- Зураб Ногаїделі (народився в 1964 р.), минулий прем'єр-міністр Грузії.
- Леван Варшаломідзе (народився в 1972 р), голова Аджарського уряду, 2004-2012.
Селімоба проходить у селі Бако Хулойського муніципалітету 3 липня та присвячена пам'яті Селіма Хімшіашвілі. У рамках фестивалю відбувається концерт за участю місцевих самодіяльних колективів та виставки виробів народних промислів. Його підтримує Міністерство освіти, культури та спорту Аджарії.
Шуамтоба («міжгірське свято») — традиційний фестиваль, який проводиться на літніх гірських пасовищах двох муніципалітетів (Хуло та Шуахеві) у перші вихідні кожного серпня. Проводяться кінні стрибки, виставка народних промислів та концерт за участю фольклорних ансамблів.
Мачахлоба – свято ущелини Мачахела, що проводиться у другій половині вересня. Це традиційне свято, яке відзначається в ущелині Мачахела Хелвачаурського муніципалітету. Фестиваль розпочинається біля пам'ятника гвинтівці Мачахела (у місці злиття річок Мачахела та Чорохи), триває у селі Мачахіспірі та закінчується у селі Зеда Чхутунеті.[16]
Колхоба — стародавнє лазське свято. Воно проводиться наприкінці серпня або на початку вересня у селі Сарпі Хелвачаурського району. Історія аргонавтів виконується на сцені під час фестивалю.[17]
-
-
Міст над Чолокі -
Рада Міністрів Аджарії -
Емблема уряду Аджарії -
Кваріаті -
Батумі -
Батумі -
Батумі -
Замок Гонйо -
Ботанічний сад
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
- Дахно, Іван Іванович. Країни світу: енциклопедичний довідник / Іван Дахно, С. М. Тимофієв. - К. : МАПА, 2011. - 606 с. ISBN 978-966-8804-23-6
| Чорне море | Гурія | Гурія |
| Чорне море | 
|
Самцхе-Джавахеті |
 Туреччина
|
Туреччина
|
Туреччина
|
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (травень 2015) |
| Муніципалітети |  | |
|---|---|---|
| Автономні республіки |  | |
|---|---|---|
| Мхаре | ||
| Столиця | ||
 | ||
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
Сучасні країни та регіони Кавказу | ||
|---|---|---|
| Держави |  | |
 Регіони Росії | ||
| Невизнані держави | ||
| Самопроголошені частково визнані держави | ||
| |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
- ↑ а б в Georgia division
- ↑ Transforming Identity of Ajarian Population. ALPPI Annual of Language & Politics and Politics of Identity (English) . Т. V, № 05. 2011. с. 57—72. ISSN 1803-1757. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ а б в Sanikidze, George (1 квітня 2018). Muslim Communities of Georgia: Old Problems and New Challenges. Islamophobia Studies Journal. Т. 4. с. 247—265. doi:10.13169/islastudj.4.2.0247. ISSN 2325-8381. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ Köksal, Pınar; Aydıngün, Ayşegül; Gürsoy, Hazar Ege (2019-06). Religious Revival and Deprivatization in Post-Soviet Georgia: Reculturation of Orthodox Christianity and Deculturation of Islam. Politics and Religion (англ.). Т. 12, № 2. с. 317—345. doi:10.1017/S1755048318000585. ISSN 1755-0483. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ Mšvidobis, Demokratiisa da Ganvit'arebis Kavkasiuri Instituti, Georgij O.; Pinto Scholtbach, Alvaro (2006). The political landscape of Georgia: political parties; achievements,challenges and prospects. Delft: Eburon. ISBN 978-90-5972-113-5.
- ↑ а б George, Julie A. (2009). The Politics of Ethnic Separatism in Russia and Georgia (англ.). New York: Palgrave Macmillan US. doi:10.1057/9780230102323. isbn 978-0-230-61359-1. oclc 320435107.. ISBN 978-1-349-37825-8.
{{cite book}}: Перевірте значення|doi=(довідка) - ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 9 серпня 2016. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ Religious composition of Georgia 2014. pop-stat.mashke.org. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ George, Julie A. (2009). The Politics of Ethnic Separatism in Russia and Georgia (англ.). New York: Palgrave Macmillan US. doi:10.1057/9780230102323. isbn 978-0-230-61359-1. oclc 320435107.. ISBN 978-1-349-37825-8.
{{cite book}}: Перевірте значення|doi=(довідка) - ↑ Description. www.batumioilterminal.com. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ Inbound tourism (Edition 2022). OECD Tourism Statistics. 9 травня 2023. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ სამოქალაქო პორტალი - აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა. web.archive.org. 25 грудня 2023. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ Lazishvili, Sophio; Firanashvili, Maka (20 червня 2024). Green investments: a modern tool for sustainable development of tourism (on the example of the Autonomous Republic of Adjara). Academic Digest. с. 78—92. doi:10.55896/2298-0202/2023/78-92. ISSN 2298-0202. Процитовано 21 грудня 2024.
- ↑ Cultural Monuments. gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.
- ↑ Batumi Botanical Garden. gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.
- ↑ Machahloba. www.gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.
- ↑ Kolkhoba. gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.