Акроаматичне
Акроаматичне (дав.-гр. ακρόαμα — «лекція»[1]) — те, що може бути почуте (звуки), що сприймається органом слуху.
Акроаматичним викладом називають такий, де вчитель говорить, а учень лише прислухається, на противагу діалогічному чи катехитичному — де викладання відбувається у формі розмови та подає запитання та відповіді.
В античній філософії термін був рівнозначний поняттю езотеричне. У давньогрецьких філософських школах часто проводили кордон між навчаннями, призначеними для невеликого кола обраних учнів через складну форму викладу та суворо науковий метод (акроаматичні чи езотеричні вчення), і доступними за формою та методом ширшій масі слухачів (екзотеричні вчення).
- Акроама
- Акроаматический // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Акроаматический // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
- Adolphe Franck: Acroamatique // Dictionnaire des sciences philosophiques par une société de professeurs et de savants (Париж, 1875)(фр.)
- ↑ Клевака Л. Методи організації навчання у середніх жіночих навчальних закладах Полтавської губернії (друга половина ХІХ–початок ХХ ст.). // Проблеми підготовки сучасного вчителя. — 2013.