Ачолі
| Ачолі Acholi | |
|---|---|
 Діти ачолі в таборі для переміщених осіб в Кітгумі | |
| Кількість | 800 000 осіб |
| Ареал |  Уганда Південний Судан |
| Близькі до | луо Нілотські народи |
| Входить до | Luo peoplesd |
| Мова | ачолі (лог аколі) |
| Релігія | християнство (католицизм і протестантизм) мусульмани-суніти традиційні культи (Анімізм), |
Ачо́лі (самоназва — аколі; також ґанґ, шулі, макшдуру) — нілотський народ групи південних луо у Східній Африці; один з найбільших чисельно з 43-х народів Уганди.
Люди ачолі населяють історичну область Ачоліленд на півночі Уганди, що охоплює райони Гулу, Кітгум і Падер, а також район Мегве на півдні сучасного Південного Судану (незалежна держава з липня 2011 року).
За результатами перепису в Уганді 1991 року було зареєстровано 746 796 осіб, які назвалися ачолі; ще бл. 45 000 осіб ачолі проживають поза Угандою[1].
Мова ачолі — лог аколі, належить до західно-нілотських мов групи мов луо, носії розуміють мову ланго і часто решту мов луо.
Мова є писемною і має певні успіхи в просуванні у ЗМІ та розвитку літератури. Так, один з найвідоміших творів угандійської літератури «Пісня Лавіно» спершу був написаний Окотом п'Бітеком мовою ачолі, а вже тоді був здійснений авторизований переклад англійською.
У ачолі зберігаються традиційні вірування, є мусульмани-суніти, частково християни.
Ачолі — нащадки тих луо, що згідно з переказами, прийшли на північ Уганди з регіону в долині річки Бахр-ель-Газаль у Південному Судані.
Починаючи з кінця XVII століття серед народів луо, що проживали в північній Уганді, розвинувся новий соціополітичний устрій, що характеризувався, головним чином, формуванням і узаконенням статусу панівної верхівки племені, яке очолював рводі (одн. Rwot, правитель).
До середини XIX століття у східному Ачоліленді існувало близько 60 невеликих поселень-вождівств[2].
Впродовж 2-ї половини XIX століття арабомовні торгівці з півночі почали називати північно-угандійських луо Shooli, що з часом трансформувалось у ачолі, ставши таким чином автонімом етносу[3].
У ачолі розвинута система вікових класів. Міцними і дотепер лишаються традиції взаємодопомоги.
Основні господарські заняття сучасних ачолі — розведення великої рогатої худоби і ручне тропічне землеробство (просо, елевсина, сорго, бобові, кунжут, кассава).
Серед ремесел розвитку набуло ковальство.
Ачолі традиційно живуть у великих селищах, часто укріплених.
Житло ачолі — кругла у плані хатина, що являє собою жердяний каркас, обмазаний глиною, з гостроверхим конічним дахом з соломи і гілок.
Раніше ачолі практично не носили одягу, зараз поширення набула європейська одіж.
Основу раціону складають каші (переважно просяна) і молокопродукти, також кассава, овочі, фрукти, риба тощо. Популярний напій — просяне пиво.
Духовна культура ачолі представлена залишками традиційних вірувань (культи природи і предків), фольклором (зокрема, міграційними переказами), початками сучасної професійної і масової культури.
- ↑ Ачолі на Ethnologue: Languages of the World [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.], 15th edition. SIL International
- ↑ Webster 1970
- ↑ According to Atkinson (1994)
- Андрианов Б. В. Ачоли // Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988, стор. 79 (рос.)
- Acholinet.com — вебресурс, присвячений народу ачолі (з новинами, форумами, торговельним майданчиком, файлообмінник тощо
- Rupiny, газета мовою ачолі [Архівовано 14 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Зразок тексту мовою ачолі на Language-Museum.com [Архівовано 19 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Invisible Acholi Children Global Night Commute [Архівовано 2 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Російський переклад «Пісні Лавіно» Окот п'Бітек (рос.)
- Girling F.G. The Acholi of Uganda., L., 1960 (англ.)