Бусурмани
Бусурман (басурман, басурмен, бесурман, бесурмен), бусурмен (бусурманець) — давньоукраїнське запозичення з тюркських мов, найімовірніше з кримськотатарської, у діалектах якої форма «бусурман» могла бути результатом фонетичної видозміни арабсько-перської форми «мусульман» «(муслім-ун» — «мусульмани»). В Україні вживалося для означення людини іншої віри, переважно про магометанина[1].
|
- Три роки вибув я на каторзі турецькій.. Покалічено тоді мене добре. А надто годували погано бусурмени: цвілими сухарями та смердючою водою[2] | 
|
Як наслідок негативного ставлення до тих, кого називали «бусурманами», в Україні з'явилися також видозміни — «бісурман» та «„бесур“», що прив'язували таких осіб до бісівських явищ[1]. Поняття «бусурман» в побуті вживалося як лайливе слово[3].
|
|
— Ходив на той куток, батько посилали до одного чоловіка. Тогобіцькі парубки погнались, ледве втік. От бусурмени!М[4] |
|
- ↑ а б Вирський Д. С. Бусурман // Енциклопедія історії України
- ↑ Борис Грінченко, I, 1963, 345
- ↑ Бусурман // Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ↑ арко Кропивницький, II, 1958, 129