В'язівка (Коростенський район)
| село В'язівка | |
|---|---|
,_%D1%81._%D0%92%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80-%D0%BD%D1%83.jpg)
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Тер. громада | Народицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060150130047881 |
| Облікова картка | В'язівка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1648 |
| Населення | 433 (2001) |
| Площа | 1,646 км² |
| Густота населення | 263,06 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11432 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°09′15″ пн. ш. 28°52′23″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
140 м |
| Водойми | р. Жерев |
| Найближча залізнична станція | Ігнатпіль |
| Відстань до залізничної станції |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Свято-Миколаївська, 175, смт Народичі, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11401 |
| Карта | |
  В'язівка | |
 В'язівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
В'язі́вка — село в Україні, у Народицькій селищній територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 433 особи (2001). У 1923—2015 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради. До 1926 року — містечко.
Розташоване на лівому березі річки Жерев, за 16 км південно-західніше Народич та за 12 км від залізничної станції Ігнатпіль. Через село пролягає автодорога Коростень — Поліське — Київ[1].
У 1870 році в містечку налічувалося 935 мешканців (30 % населення становили євреї), дворів — 86[2]. За довідником 1885 року в містечку мешкало 624 особи, налічувалося 81 дворове господарство[3].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 178 осіб, з них православних — 930, юдеїв — 230, чоловіків — 558, жінок — 620[4].
На початку 20 століття в містечку проживало 1 176 осіб, дворів — 204[5], у 1906 році — 960 мешканців, дворів — 135[6], у 1923 році — 1 453 жителі, дворів — 298[7].
На початок 1970-х років село мало 352 двори із населенням 880 осіб[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 649 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 433 особи[8].
Перша письмова згадка — 1648 рік[1]. Згадується в акті від 16 червня 1683 року як місто — вироком копного суду засуджено до смертної кари шляхом повішання дворянина Мацея Артюшенка Мошківського за крадіжку з місцевої церкви мідного котла для куріння браги, також кілька таких котлів та інших речей у євреїв з Народич і мед з бортей дворян Мошківських. Йому допомагали дружина, зять Дмитро Вітринський та коваль із міста В'язівка. До складу суду входили, в тому числі, й міщани з міста В'язівки. Однак в цьому ж документі В'язівка згадується і як містечко. Також згадується як містечко в акті від 18 березня 1693 року.
Ще це містечко згадане 11 грудня 1711 року в акті освідування вбитого сокирою православного парафіяльного священника Симеона. Злочин вчинив у В'язівці Костянтин Шайковський 8 грудня 1711 року. Тоді поселення належало дворянці Анастасії Підліській, дружині Олександра Збігнева Якубовського. Також згадується містечко в акті від 20 жовтня 1750 року, в показах гайдамацького ватажка Івана Подоляки у Київському міському суді, який повідомляв, що бував зі своєю ватагою і у В'язівці[9][2]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року як село, що належало київському каштелянові Вороничу, який сплачував подимне з 20 дворів[10].
У 1870 році в містечку була церква, єврейський дім молитви, два водяні млини[2]. За довідником 1885 року — колишнє державне містечко Народицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, синагога, єврейський молитовний дім, 3 заїзди, лавка, ярмарка[3].
Наприкінці 19 століття — містечко Народицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. Лежало на річці Жерев, за 110 верст від Житомира, за 28 верст від Овруча, де розміщувалася також найближча поштова станція, за 150 верст від найближчої залізничної станції у Києві. Була дерев'яна церква на кам'яному підмурівку, збудована 1862 року за державні кошти. Упорядкована у 1880 році: покрита бляхою, прибудовано дзвіницю. Копії метричних книг зберігалися з 1833 року. Землі при церкві майже 39 десятин, плану на землю не було. Прицерковні будівлі збудовані у 1864 році, потребували ремонту. Церковно-парафіяльної школи не було. До парафії належали села Липлянщина (за 4 версти), Слобода-В'язівська (7 верст). Дворів 173, парафіян 1 372 обох статей. Сусідні парафії — Закусили (4 версти), Велика Фосня (12 верст)[9][2].
У 1906 році — містечко Народицької волості (1-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 16 верст, від волосного центру, міст. Народичі — 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося в Овручі[6].
У 1923 році включене до складу новоствореної В'язівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Народицького району Коростенської округи; адміністративний центр ради[11]. Розміщувалося за 12 верст від районного центру міст. Народичі[7]. У 1926 році віднесене до категорії сіл[11].
На фронтах Другої світової війни воювали 250 селян, 243 з них нагороджені орденами й медалями, 197 загинули.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1 670 га угідь, з них 1 175 га ріллі. Вирощували зернові культури, льон та картоплю, розвивали м'ясо-молочне тваринництво. 49 селян відзначені державними нагородами СРСР, серед них свинарку Є. М. Гамерник та секретаря парторганізації Г. О. Дячківську — орденом Трудового Червоного Прапора. У селі були середня школа, клуб, сільська та шкільна бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, два магазини[1].
30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Овруцького району Житомирської області, 8 грудня 1966 року повернуте до складу відновленого Народицького району[11].
6 серпня 2015 року включене до складу новоутвореної Народицької селищної територіальної громади Народицького району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, у складі новоствореного Коростенського району Житомирської області[13].
В селі, на березі річки Жерев, знаходиться дерев'яна церква (Покровська) Різдва Пресвятої Богородиці, побудована в 1862 році — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний № 108. 7 березня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну, церкву було знищено російськими окупантами[14], вціліла тільки дзвіниця[15].
- ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). В'язівка, Народицький район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 454. — 15 000 прим.
- ↑ а б в г Wiazówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 275. (пол.)
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 230. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Wiazówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 685. (пол.)
- ↑ а б Вязовка // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 162. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 122. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 8 вересня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2024.
- ↑ а б Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 320-321. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 131. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ а б в Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 238. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 вересня 2024.
- ↑ В'язівська сільська рада Житомирська область, Народицький район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 вересня 2024.
- ↑ Церкву 1862 року на Житомирщині знищили обстрілами РФ. The Village Україна. 7 березня 2022. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022.
- ↑ Від обстрілів продовжують страждати храми. Зруйновані древні церкви у селах В'язівка та Заворочі. Українська Православна Церква (укр.). 7 березня 2022. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022.
- Погода в селі В'язівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |