Очікує на перевірку

Джек Лондон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лондон.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чейні.
Джек Лондон
Jack London
Джек Лондон, 1903 рік
Ім'я при народженніДжон Ґріффіт Чейні
Народився12 січня 1876(1876-01-12)
Сан-Франциско, Каліфорнія, США США
Помер22 листопада 1916(1916-11-22) (40 років)
Ґлен-Елен, Каліфорнія, США США
·інтоксикація[d], уремія і передозування ліків
ПохованняJack London State Historic Parkd
ГромадянствоСША США
Діяльністьпрозаїк
Сфера роботижурналістика[1], воєнна журналістика[1] і подорож[1]
Alma materУніверситет Каліфорнії (Берклі) і Oakland High Schoold
Мова творіванглійська
Роки активності1893–1916
Напрямокреалізм
Жанрнарис, оповідання, роман, повість
Magnum opusМартін Іден
ПартіяЛіва партія
Конфесіяатеїзм
БатькоWilliam Henry Chaneyd
МатиFlora Londond[2]
РодичіJohn Londond
У шлюбі зCharmian Londond і Bessie Maddern Londond
ДітиJoan Londond і Becky Londond
Автограф
CMNS: Джек Лондон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Джек Ло́ндон (англ. Jack London, справжнє ім'я — Джон Ґріффіт Че́йні, англ. John Griffith Chaney; 12 січня 1876, Сан-Франциско — 22 листопада 1916, Глен-Еллен, Каліфорнія) — американський письменник, громадський діяч, соціаліст. Широко відомий у багатьох країнах світу як автор пригодницьких оповідань і романів. Найвідоміші твори — «Біле Ікло», «Поклик предків» та «Любов до життя», в яких розгортаються події у часи Клондайкської золотої лихоманки. Лондон також був новатором у жанрі, який пізніше розвинувся та став відомим як наукова фантастика.

Лондон належав до радикального літературного гуртка «The Crowd» у Сан-Франциско. Пропагував ідеї соціалізму, прав трудящих та розвинення профспілок. Присвятив цим темам кілька своїх робіт: роман-антиутопію «Залізна п'ята», повість «До Адама», нехудожню публікацію «Люди безодні».

Біографія

[ред. | ред. код]

Коли йому було біля 8 місяців, його мати одружилася з фермером Джоном Лондоном, який усиновив маленького Джека Ґріффіта і дав йому своє прізвище.

9-річний Джек Лондон і його собака Ролло, 1885

Джек Лондон рано почав працювати: ще школярем продавав ранішні та вечірні газети. Після закінчення початкової школи, у 14 років, влаштувався на консервну фабрику робітником. Робота була дуже важкою, і він пішов з фабрики. Був «піратом на устриць»: ловив устриці в бухті Сан-Франциско, що було заборонено. У цей час вживав надмірну як для свого віку кількість алкоголю. Його товариші на службі вважали, що якщо він не змінить спосіб життя, то помре через рік-два.

У 1893 році найнявся матросом на промислову шхуну, яка вирушала ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу багатьох його морських розповідей і романів.

Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він здобув премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар'єри.

У 1897 році Лондон разом з 62-річним чоловіком своєї сестри подалися на Клондайк шукати золота. Їхній маршрут пролягав через Юно, Скаґуей і Даї, і далі — через Чілкутський перевал до озера Лінденберґ і по Юкону — до Доусон-Сіті[джерело?]. Чоловік сестри незабаром повернувся додому, а Джек продовжував подорож із новими компаньйонами. До Доусона вони не допливли, а зупинилися за 100 км у покинутому зрубі. Там Джек прожив до наступного літа.

«Морський вовк». 1904. Перше видання

Золота на зареєстрованій ними ділянці не виявилося, проте Джек мав змогу наслухатися численних історій і приповідок про життя золотошукачів. Навесні цинга сильно підірвала його здоров'я, лікуватися було нічим, і він вирішив повернутися додому. Щоб не повторювати знову маршрут, він із компаньйонами спорудив човен і спустився Юконом до Берингового моря (майже 2500 км). Пережите за цей рік стало основою його оповідань, які принесли йому успіх і славу.

Потім були збірки розповідей: «Син Вовка» (Бостон, 1900), «Бог його батьків» (Чикаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904), «Місячне лице» (Нью-Йорк, 1906), «Втрачене лице» (Нью-Йорк, 1910), а також романи «Дочка снігів» (1902) і «Морський вовк» (1904), які створили письменникові щонайширшу популярність. Варто зауважити, що перші збірки оповідань виявили найвищий рівень літературної майстерності Джека Лондона. Решта творів, які були написані після здобуття широкого визнання, позначені трафаретністю, псевдохудожністю та не мали серед читачів великого успіху[джерело?].

В 1907—1909 роках здійснив плавання на яхті «Снарк», в кінці якого написав роман «Мартін Іден». Історія подорожі викладена в автобіографічному нарисі «Подорож на яхті „Снарк“» (1911 рік).

З липня по вересень 1911 року Джек Лондон також здійснив кінні подорожі Каліфорнією та сусідніми штатами, які описав в оповіді «Четвіркою коней на північ від затоки».

Смерть

[ред. | ред. код]
Могила Джека та Чарміан Лондонів

Джек Лондон помер 22 листопада 1916 року у своєму спальному ґанку (популярне колись у США приміщення ґанку, яке перероблялося під спальню), який знаходився в котеджі на його особистому ранчо[5]. Хоча Лондон був досить міцним та витривалим чоловіком, проте мав декілька серйозних хвороб, зокрема підхоплену в Клондайку цингу[6]. Також, під час його подорожі на кораблі «Снарк», він та Чарміан заразилися невизначеними тропічними інфекціями та хворобами, зокрема фрамбезією. В останні місяці свого життя він також хворів на дизентерію, запущений алкоголізм й уремію[7]. У нього були сильні болі, які він знижував за допомогою морфіну.

Прах Лондона було закопано на його майновій ділянці неподалік від «Вовчого будинку». Похорон відбувся 26 листопада 1916 року, в якому взяли участь тільки його найближчі друзі, родичі та працівники ранчо. Відповідно до побажань Лондона, його тіло було кремовано. Після смерті Чарміан у 1955 році, вона також була кремована і похована разом із чоловіком в одному місці, яке заздалегідь вибрав Лондон. Могила позначена кругляко́м покритим мохом. Будівлі та ділянка ранчо були пізніше перетворені на «Jack London State Historic Park», який знаходиться в місцевості Глен-Еллен, штат Каліфорнія.

Дебати щодо самогубства

[ред. | ред. код]

Через використання морфіну перед смертю, деякі старіші джерела описують смерть Лондона як самогубство, деякі пишуть про це і зараз[8]. Чутки про це ходили одразу після його смерті. Люди базували свої припущення також на подібних інцидентах з його власних художніх книг. Проте в офіційному свідоцтві про смерть причиною смерті Джека Лондона вказано уремію, яка супроводжувалась гострими нирковими кольками.

Біограф Сташ писав:

Після смерті Лондона, яка була спричинена багатьма причинами, розвинувся біографічний міф, який зображав Лондона як алкоголіка-бабника, який вчинив самогубство. Проте останні дослідження, які спираються на перші посмертні документи, кидають виклик цій карикатурі.

Більшість біографів, в тому числі й Рус Кігмен, зараз погоджуються на тому, що Лондон помер від уремії, яка посилилась від ненавмисно прийнятої великої дози морфіну[9].

У художніх творах Лондона є декілька самогубств або згадки про них. У своєму автобіографічному романі «Джон Барлікорн» він пише, що було б добре вистрибнути п'яним за борт корабля в затоці Сан-Франциско, «деякі безладні уявні думки про відхід разом із відпливом несподівано огорнули мене». Також ця тема існує в книгах «Маленька господиня великого будинку» та «Мартін Іден».

Екранізації творів

[ред. | ред. код]

Багато творів Джека Лондона лягли в основу фільмів. На сьогодні відомо понад 50 фільмів за його творами, зокрема:

Творчість

[ред. | ред. код]

Романи і повісті

[ред. | ред. код]
Назва українською Назва англійською Рік видання Примітки
Подорож на «Сліпучому»[en] The Cruise of the Dazzler 1902
Дочка снігів A Daughter of the Snows 1902
Поклик предків The Call of the Wild 1903
Листи Кемптона — Весу[en] The Kempton-Wace Letters 1903 Співавтор Анна Струнська[en]
Морський вовк The Sea-Wolf 1904
Гра[ru] The Game 1905
Біле Ікло White Fang 1906
До Адама Before Adam 1907
Залізна п'ята The Iron Heel 1908
Мартін Іден Martin Eden 1909
Буйний День Burning Daylight 1910
Пригода[en] Adventure 1911
Подорож на яхті «Снарк» The Cruise of the Snark 1911 Автобіографічна повість
Шарлатова чума The Scarlet Plague 1912
Син Сонця A Son of the Sun 1912
Лютий звір[en] The Abysmal Brute 1913
Місячна долина The Valley of the Moon 1913
Джон Ячмінне Зерно[en] John Barleycorn 1913 Автобіографічна повість
Бунт на «Ельсінорі»[en] The Mutiny of the Elsinore 1914
Міжзоряний мандрівник The Star Rover 1915
Маленька господарка великого будинку The Little Lady of the Big House 1916
Джеррі-острів'янин Jerry of the Islands 1917
Майкл, брат Джеррі Michael, Brother of Jerry 1917
Серця трьох Hearts of Three 1920
Бюро вбивств[en] The Assassination Bureau, Ltd 1963 Незавершений твір (його дописав Роберт Л. Фіш)

Збірки оповідань

[ред. | ред. код]
Назва українською Назва англійською Рік видання Примітки
Син Вовка Son of the Wolf 1900
Бог його батьків The God of His Fathers & Other Stories 1901
Діти морозу Children of the Frost 1902
Віра в людину The Faith of Men and Other Stories 1904
Розповіді рибальського патруля Tales of the Fish Patrol 1906
Місячне обличчя Moon-Face and Other Stories 1906
Любов до життя Love of Life and Other Stories 1907
Дорога[en] The Road 1907 Збірка автобіографічних нарисів
Втрачене обличчя Lost Face 1910
Революція Revolution and other essays 1907 Збірка публіцистичних нарисів
Розповіді південних морів South Sea Tales 1911
Коли боги посміхаються When God Laughs and Other Stories 1911
Храм гордині The House of Pride & Other Tales of Hawaii 1912
Смок Беллью Smoke Bellew 1912
Народжена вночі The Night Born 1913
Сила сильних The Strength of the Strong 1914
Черепахи Тасмана The Turtles of Tasman 1916
Червоний бог The Red One 1918
На циновці Макалоа On the Makaloa Mat 1919
Голландська мужність Dutch Courage and Other Stories 1922

Окрім того, Джек Лондон писав публіцистичні твори і декілька оповідань, котрі не ввійшли у вищезазначені збірки.

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Твори американських письменників складають одну з найоб'ємніших сторінок в історії українського художнього перекладу 1920—1930-х рр., а особливо Джек Лондон. За кількістю опублікованих україномовних перекладів у 1920—1930-х роках його можна назвати найулюбленішим зарубіжним письменником тогочасного українського читача. Появі повної збірки творів (планувалося 30 томів, незавершене) передували окремі видання оповідань Лондона у перекладі Софії Куликівни, Сергія Вільхового (Титаренка), Андрія Ніковського, Ніни Дубровської, Катерини Джунківської та І. Попова.

Протягом 1927—1930 років київське видавництво «Сяйво» випускало повну збірку творів Джека Лондона, за редакцією Освальда Бургардта (24 томи; 1932 року, коли Освальд Бургардт репатріювався до Німеччини, вийшов останній, 27-й том). До перекладів долучилися Дмитро і Марія Лисиченки, Катерина Джунківська, Іван та Максим Рильські, Катерина Корякіна та Вероніка Гладка, Вероніка Черняхівська, Лідія Всеволжська та Пантелеймон Ковальов, Марія Візьмітина, Федір Яцина, Володимир Троцина, Костянтин Шмиговський, Ольга Косач-Кривинюк, Ганна Касьяненко, Ніна Дубровська та Галина Яр, Ада Магніс і Сергій Зеленецький, Іван Волинець та інші. Паралельно з томами повної збірки друкувались окремі видання творів письменника, зокрема, роман «Серця трьох» вийшов у перекладі Миколи Іванова. Деякі з цих видань згодом перевидавали. Так, роман «Білий зуб» у перекладі Вероніки Гладкої та Катерини Корякіної був перевиданий 1939 і 1957 роках, роман «Мартін Іден» у перекладі Марії Рябової перевидавався вже 1954 року.

Роман «Місячна долина» у 1927 році переклала талановита українська поетеса та перекладач Вероніка Черняхівська. Завдяки блискучому перекладу роман був перевиданий у 1971 році в дванадцятитомнику Джека Лондона. Окрім роману, В. Черняхівська переклала ще його оповідання для дітей. «Вовк Рудько» і «Таємниця малого Кіша» вийшли окремим виданням.

1913—1932 та передруки

[ред. | ред. код]
  • Джек Лондон. Залізна п’ята: Роман / Пер. Ост[ап] Нитка [Є. І. Касяненко]. – К.: Криниця, 1918. – 336 с. – (Світова Бібліотека, ч.1).[10]
    • Джек Лондон. «Залізна п'ята». Роман / Пер. Остап Нитка [Є. І. Касяненко]. – 2-ге, переглянуте Іваном Бабієм ілюстроване видання. – Харків — Берлін — Нью-йорк — Вінніпеґ: Україно-американське видавниче товариство «Космос», 1923. – 308 с. – (Космос, №13). (завантажити з Діаспоріани [Архівовано 23 лютого 2016 у Wayback Machine.]).[10]
  • Джек Лондон. Оповідання Південного моря / Пер. Софії Куликівни; Худ. П. Ковжун. – Львів: Українська спілка, 1924. – 146 с.[10]
  • Джек Лондон. Збірка оповідань «Золотий яр». Переклад з англійської: Андрій Ніковський. Худ. Г. Золотів. — Київ: Слово. 1925. — 128 с. 5 000 прим.
  • Джек Лондон. Смок Беллю. Смок і Шорті. — Перекладач з англійської: Марія Лисиченко. (Твори. Повна збірка. Том 2.) – [К.]: Сяйво, 1927.[11]
  • Джек Лондон. Жахливі Соломонові острова. Пер. з англ. мови І. Попов. – [К.]: Книгоспілка, 1927. – 202 с. – т. 4.000, 80 к. / Державин В. [Рец.] // Червоний шлях. – 1928. – № 1. – С. 171.[12][13][14][15]
  • Джек Лондон. Син сонця / Пер. К. Джунківської; Південно-морські оповідання / Пер. І. та М. Рильських; Ред. О. Бургардта. (Твори. Повна збірка. Том 3.) – [К.]: Сяйво, 1927. – 400 с.[11] / Державин В. [Рец.] // Червоний шлях. – 1928. – № 1. – С. 171–172.[12][13]
  • Джек Лондон. Вовчі сини. Переклала Ольга Косач-Кривинюк. Діти морозу. Переклали Вероніка Гладка та Катерина Корякіна. (Твори. Повна збірка. Том 15.) – [К.]: Сяйво, 1929.[11]
    • Джек Лондон. «Вовчі сини». Переклад з англійської: ? [Ольга Косач-Кривинюк]. — Мюнхен: Лоґос. ?. — 172 стор. (примітка: це передрук радянського видання 1928 року під редакцією б. п. Юрія Клена.) (завантажити з Діаспоріани [Архівовано 23 лютого 2016 у Wayback Machine.]).
    • Джек Лондон. «Діти морозу». Переклад з англійської: ? [Вероніка Гладка та Катерина Корякіна]. — Мюнхен: Лоґос. ?. — 180 стор. (примітка: це передрук радянського видання 1928 року під редакцією б. п. Юрія Клена.) (завантажити з Діаспоріани [Архівовано 23 лютого 2016 у Wayback Machine.]).
  • Джек Лондон. Зелений Змій, або Алкогольні спогади. Переклала Марія Лисиченко. (Твори. Повна збірка. Том 17.) – [К.]: Сяйво, 1929.[11]
    • Джек Лондон. Зелений Змій, або Алкогольні спогади (The Green Snake, or Alcoholic Memories); пер. з англ. М. Лисиченко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. — Харків: Фоліо, 2020. — 188 с. — (Зарубіжні авт. зібрання). ISBN 978-966-03-8994-6і
  • Джек Лондон. Твори у 30-ти томах. (незавершене, вийшло лише 25 з 30 томів). За редакцією Освальда Бургардта. Переклад з англійської: Вероніка Гладка, Катерина Корякіна та інші. — Харків — Київ: ДВУ, Київ: Сяйво, 1927—1930, 1932 рр.[11]

1957—1993

[ред. | ред. код]
  • Джек Лондон. Мексіканець. Переклад з англійської: ?. — Київ: ?, 1957 р. — 38 стор.
  • Джек Лондон. Твори: у 12-ти томах. Переклад з англійської: Вероніка Гладка, Катерина Корякіна та інші. — Київ: Дніпро, 1969—1972 рр.[16]
  • Джек Лондон. Любов до життя. Переклад з англійської: ?. — Київ: Дніпро, 1976. — 254 с.
  • Джек Лондон. Твори: у 2-х томах. — Київ: Дніпро, 1986. — 557 та 583 стор.
  • Том 1: Мартін Іден (переклад Марії Рябової), Залізна п'ята (переклад Володимира Троцини під редакією Юрія Лісняка)
  • Том 2: Оповідання (найвідоміші оповідання з різних збірок та цикл оповідань «Смок Беллю»)
  • Джек Лондон. Біле Ікло: повість та оповідання: для серед. шк. віку; худож. оформл. І. М. Гаврилюк. — Київ: Веселка, 1986. — 216 с.
  • Джек Лондон. Серця трьох. — Київ, Веселка, 1993, пер. з англ. Миколи Іванова, за редакцією Юрія Лісняка.

XXI століття

[ред. | ред. код]
  • Джек Лондон. Біле Ікло. Поклик предків. Переклад з англійської: Т. І. Ілик. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. — 286 с. — (Бібліотека світового бестселера). — ISBN 966-338-412-3
  • Джек Лондон. Звичай білої людини / The white man's way. Переклад з англійської: Д. О. Радієнко; худож.-оформ. Л. Д. Киркач-Осіпова. — Харків : Фоліо, 2009. — 255 с. — ISBN 978-966-03-4020-6. (переклад українською та оригінал англійською; перевидання 2017).
  • Джек Лондон. Жага до життя. Поклик пращурів. Біле Ікло. Переклад з англійської: М. Гіптенко, О. Донічева; ілюстр. Ніни Петенько. — Київ: Країна Мрій, 2010. — 352 стор. (Всеволод Нестайко радить прочитати). ISBN 978-966-424-215-5 (перевидання 2011, 2016)
  • Джек Лондон. Син Вовка. Переклад з англійської: Ольга Косач-Кривинюк та Ігор Андрущенко. — Київ : Знання, 2014. — 198 с. — (English Library) — ISBN 978-617-07-0203-6.
  • Джек Лондон. Серця трьох; пер. з англ. Миколи Іванова. — К. : Знання, 2015. — 342 с. — (Скарби: молодіжна серія). ISBN 978-617-07-0316-3
  • Джек Лондон. Біле Ікло; пер. з англ. Вероніки Гладкої та Катерини Корякіної. — К. : Знання, 2015. — 238 с. — (English Library).
  • Джек Лондон. Любов до життя. пер. з англ. Н. Дубровська, Г. Яр К. : Знання, 2016. — 174 с. — (English Library). ISBN 978-617-07-0378-1
  • Джек Лондон. Смок Беллю; Смок і Малюк. пер. з англ. Марія Лисиченко: Знання, 2017. — 303 с. — (Скарби: молодіжна серія). ISBN 978-617-07-0440-5
  • Джек Лондон. Безумство Джона Харнеда [Архівовано 28 травня 2017 у Wayback Machine.]. (Електронний ресурс) / Пер. з англ. // Ізборник. — К., 2011. — Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/london/harned.htm [Архівовано 28 травня 2017 у Wayback Machine.].
  • Джек Лондон. Біле Ікло. Поклик предків. Жага до життя. Переклад з англійської: І. Л. Базилянська. Харків: Школа, 2015. 656 стор. («Бібліотека пригод»). ISBN 978-966-429-014-9
  • Джек Лондон. Північна одіссея: новели; Переклад з англійської: ?; передмова та примітки: Н. Білик. Харків: Бібколектор, 2013. 413 стор. — ISBN 978-617-7013-12-8
  • Джек Лондон. Північні оповідання: для серед. шк. віку / Джек Лондон ; упоряд. та передм. І. Андрусяка ; іл. В. Бариби. — Вид. 2-ге, без змін. — Київ: Національний Книжковий Проект, 2012. — 208 с. : іл. — (Бібліотека шкільної класики). — ISBN 978-617-592-192-0
  • Джек Лондон. Біле Ікло; Пригоди Смока і Малюка; пер. І. Л. Базилянська. Харків: Школа, 2010. — 528 с. (Бібліотека пригод). — ISBN 978-966-429-014-9
  • Джек Лондон. Мартін Іден: роман / Джек Лондон ; пер. з англ. М. І. Рябова ; передм. та прим. Н. Білик ; худож.-іл. В. Звольський. Харків: Фоліо, 2004. — 383 с. : іл. — (Бібліотека світової літератури). — ISBN 966-03-2228-3
  • Джек Лондон. Мартін Іден: роман / Джек Лондон; пер. з англ. Дмитра Лисиченка — К: Знання, 2017. — 350 с. Серія «Класна література» — ISBN 978-617-076-7-044
  • Джек Лондон. Поклик предків: повісті ; Біле Ікло / Джек Лондон ; автор вступн. ст. та комент. Є. В. Бондаренко. Харків: Ранок-НТ, 2003. 368 с. — ISBN 966-8082-30-3

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У містах Кривий Ріг та Рівне є вулиця Джека Лондона.

У місті Хемніц також є вулиця Джека Лондона.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Geni.com — 2006.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б Catalog of the German National Library
  5. ↑ On This Day: November 23, 1916: OBITUARY – Jack London Dies Suddenly On Ranch. The New York Times. Архів оригіналу за 21 січня 2014. Процитовано 6 січня 2014.
  6. ↑ Jack London (1911). The Cruise of the Snark. Macmillan. Архів оригіналу за 22 березня 2015. Процитовано 9 січня 2020.
  7. ↑ Marin County Tocsin. contentdm.marinlibrary.org. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
  8. ↑ Columbia Encyclopedia «Jack London» [Архівовано 6 квітня 2007 у Wayback Machine.], «Beset in his later years by alcoholism and financial difficulties, London committed suicide at the age of 40.»
  9. ↑ «Did Jack London Commit Suicide?» [Архівовано 14 вересня 2008 у Wayback Machine.], The World of Jack London
  10. ↑ а б в г д Віталій Карацупа. London, Jack. Библиография на украинском языке в ХХ веке
  11. ↑ а б в г д Див. стор. 84–85 у книзі Коломієць Л. В. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років]. — Вінниця, 2015. — 360 с. — ISBN 978-966-382-574-8
  12. ↑ а б page 5, Зміст місячника Червоний шлях за рік 1928
  13. ↑ а б Державин Володимир Миколайович. Бібліографія праць В. М. Державина. Питання перекладознавства, історії зарубіжної літератури
  14. ↑ c. 74–78 // О. А. Кальниченко, Ю. Ю. Полякова. Володимир Миколайович Державин. Про мистецтво перекладу: статті та рецензії 1927–1931 років. – Вінниця: Нова Книга, 2015. – 296 с. – (Серія: Dictum Factum).
  15. ↑ Шмігер Т. Володимир Державин: теорія і критика перекладу // Збірник Харків. іст.-філол. т-ва / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди; Харків. іст.-філол. т-во. – 2005. – Т. 11. – С. 205–214.
  16. ↑ примітка: у 12-ти томному виданні частково використано українські переклади 20—30-х pp., зокрема з незавершеного тридцятитомного видання творів Лондона (1927—1932 pp.) у якому вийшло 25 томів з 30-ти (1-24, 27), але ряд творів в українському перекладі публікується вперше. В 12-му томі вміщено бібліографію українських видань Лондона.

Література

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джек Лондон
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Джек Лондон
Загальна література
Бібліографія українських перекладів
  • С. Родзевич. Джек Лондон в українських перекладах. «Життя й революція», 1928, № 10
  • P. Біганський, Р. Мороз. Твори Джека Лондона в українських перекладах (бібліографічний покажчик). (міститься у книзі: Джек Лондон. Твори у 12-ти томах, Т. 12. Київ: Дніпро, 1972.)
  • Р. Доценко. Джек Лондон в українських перекладах. «Всесвіт», 1976, № 5

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джек_Лондон&oldid=43578890