Клубний кубок чемпіонів Перської затоки з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клубний кубок чемпіонів Перської затоки
Засновано1982; 42 років тому (1982)
РегіонАрабський світ
КонфедераціяУАФА
Кількість команд12
Поточний чемпіонОАЕ Аш-Шабаб (2015)
Найбільше перемогСаудівська Аравія Аль-Аглі (Джидда)
Саудівська Аравія Аль-Іттіфак
ОАЕ Аш-Шабаб
(по 3 титули)
Сайтuafaac.com

Клубний кубок чемпіонів Перської затоки з футболу (араб. دوري أبطال الخليج للأندية‎) — щорічний футбольний турнір, в якому беруть участь клуби з країн Перської затоки, що входять УАФА.

Історія

[ред. | ред. код]
Карта країн-учасниць турніру

Проводиться з 1982 року. Спочатку в турнірі брали участь лише чемпіони своїх країн з Аравійського півострова, який спочатку було 5, а потім стало шість — Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт, Бахрейн, Катар та Оман. Учасники в одноколовому груповому турнірі, який проходив в одній із країн, визначали чемпіона. Кубок був дуже популярний перші 10 років свого існування, крім цього протягом 1980-х та 1990-х років він також виступав як перший етап Кубка арабських чемпіонів.

З появою у 2002 році Ліги чемпіонів АФК, яка значно збільшила кількість учасників, у Клубному кубку чемпіонів Перської затоки стали виступати лише ті чемпіони, які не пробивались до групового етапу Ліги чемпіонів. В результаті з сезону 2006 року Клубний кубок чемпіонів змінив свій формат і кількість учасників збільшилась до 12 (по 2 від країни), які ділились на 3 групи по 4 команди, після яких проходили півфінали та фінал, а із сезону 2009/10 навпаки — на 4 групи по 3 команди, при цьому плей-оф починався з чвертьфіналів.

2016 року, вже після проведення жеребкування, турнір було скасовано через відсутність спонсорів і перенесено на наступний рік, втім згодом і турнір 2017 року було скасовано і надалі турнірі не анонсувались.

Саудівська Аравія протягом усього часу існування турніру домінувала в ньому, а їхні клуби виграли 13 титулів і ще шість разів вийшли до фіналу. При цьому примітно, що представники усіх шести країн-учасниць турнірі принаймні один раз виграли, останньою з яких став бахрейнський «Аль-Мухаррак» у змаганні 2012 року.

Переможці

[ред. | ред. код]
Сезон Переможець 2-ге місце Місце проведення
1982
Кувейт Аль-Арабі (Ель-Кувейт) Бахрейн Ріффа «Сабах Аль-Салем», Ель-Кувейт, Кувейт
1983
Саудівська Аравія Аль-Іттіфак Кувейт Аль-Арабі (Ель-Кувейт) «Халіфа», Доха, Катар
1985
Саудівська Аравія Аль-Аглі (Джидда) Кувейт Аль-Арабі (Ель-Кувейт) «Забіль», Дубай, Об'єднані Арабські Емірати
1986
Саудівська Аравія Аль-Хіляль (Ер-Ріяд) Катар Аль-Арабі (Доха) Ер-Ріяд, Саудівська Аравія
1987
Кувейт Казма Саудівська Аравія Аль-Хіляль (Ер-Ріяд) Ель-Кувейт, Кувейт
1988
Саудівська Аравія Аль-Іттіфак Кувейт Казма Шарджа (місто), Об'єднані Арабські Емірати
1989
Оман Фанджа Бахрейн Аль-Мухаррак Ріффа, Бахрейн
1991
Катар Ас-Садд Бахрейн Бахрейн Доха, Катар
1992
ОАЕ Аш-Шабаб (Дубай) Саудівська Аравія Аль-Хіляль (Ер-Ріяд) Оман
1993
Саудівська Аравія Аш-Шабаб (Ер-Ріяд) ОАЕ Аш-Шабаб (Дубай) Ер-Ріяд, Саудівська Аравія
1994
Саудівська Аравія Аш-Шабаб (Ер-Ріяд) Кувейт Аль-Арабі (Ель-Кувейт) Ель-Кувейт, Кувейт
1995
Кувейт Казма Бахрейн Аль-Ріффа Аль-Айн, Об'єднані Арабські Емірати
1996
Саудівська Аравія Ан-Наср (Ер-Ріяд) Оман Дофар Ріффа, Бахрейн
1997
Саудівська Аравія Ан-Наср (Ер-Ріяд) Кувейт Казма Доха, Катар
1998
Саудівська Аравія Аль-Хіляль (Ер-Ріяд) Бахрейн Іст Ріффа Sur, Оман
1999
Саудівська Аравія Аль-Іттіхад (Джидда) Кувейт Аль-Сальмія Джидда, Саудівська Аравія
2000
Кувейт Аль-Кадісія (Кувейт) Саудівська Аравія Аль-Хіляль (Ер-Ріяд) Ель-Кувейт, Кувейт
2001
ОАЕ Аль-Айн Саудівська Аравія Аль-Іттіхад (Джидда) Аль-Айн, Об'єднані Арабські Емірати
2002
Саудівська Аравія Аль-Аглі (Джидда) Бахрейн Аль-Мухаррак Ріффа, Бахрейн
2003
Кувейт Аль-Арабі (Ель-Кувейт) Бахрейн Аль-Мухаррак Доха, Катар
2005
Кувейт Аль-Кадісія (Кувейт) ОАЕ Аль-Васл
Сезон Господарі Рахунок Гості Місце
2006 Кувейт Аль-Кадісія (Кувейт) 0–1 Саудівська Аравія Аль-Іттіфак «Мохаммед Аль-Хамад», Ель-Кувейт
Саудівська Аравія Аль-Іттіфак 1–1 Кувейт Аль-Кадісія (Кувейт) Стадіон принца Мохамеда бін Фахда, Ед-Даммам
Аль-Іттіфак переміг 2 – 1 за сумою двох матчів.
2007 Саудівська Аравія Аль-Іттіфак 2–0 ОАЕ Аль-Джазіра (Абу-Дабі) Стадіон принца Мохамеда бін Фахда, Ед-Даммам
ОАЕ Аль-Джазіра (Абу-Дабі) 3–1 Саудівська Аравія Аль-Іттіфак «Мохаммед бін Заєд», Абу-Дабі
Аль-Джазіра (Абу-Дабі) перемогла 7 – 6 в серії пенальті після нічиєї 3 – 3 за сумою двох матчів.
2008 Саудівська Аравія Аль-Аглі (Джидда) 1–0 Саудівська Аравія Ан-Наср (Ер-Ріяд) Стадіон імені принца Абдулли аль-Файсала, Джидда
Саудівська Аравія Ан-Наср (Ер-Ріяд) 0–2 Саудівська Аравія Аль-Аглі (Джидда) Стадіон принца Файсала бін Фахда, Ер-Ріяд
Аль-Аглі (Джидда) переміг 3 – 0 за сумою двох матчів.
2010 Катар Катар СК 2–2 ОАЕ Аль-Васл «Сухейм Бін Хамад», Доха
ОАЕ Аль-Васл 1–1 Катар Катар СК «Забіль», Дубай
Аль-Васл виграв за правилом гола, забитого на чужому полі.
GCC Champions League
2011 ОАЕ Шабаб Аль-Аглі 3–2 ОАЕ Аш-Шабаб (Дубай) «Аль-Рашид», Дубай
ОАЕ Аш-Шабаб (Дубай) 2–0 ОАЕ Шабаб Аль-Аглі «Мактум бін Рашид Аль Мактум», Дубай
Al-Shabab переміг 4 – 3 за сумою двох матчів.
2012 Бахрейн Аль-Мухаррак 1–3 ОАЕ Аль-Васл Бахрейнський національний стадіон, Ріффа
ОАЕ Аль-Васл 1–3 Бахрейн Аль-Мухаррак «Забіль», Дубай
Аль-Мухаррак переміг 5 – 4 в серії пенальті після нічиєї 4 – 4 за сумою двох матчів.
2013 Катар Аль-Хор 1–1 ОАЕ Баніяс «Аль-Хор», Ель-Хаур
ОАЕ Баніяс 2–0 Катар Аль-Хор «Баніяс», Абу-Дабі
Баніяс виграв 3 – 1 за сумою двох матчів
Сезон Переможець Рахунок Фіналіст Місце
2014
ОАЕ Ан-Наср (Дубай) 2–1 Оман Сахам «Мактум бін Рашид Аль Мактум», Дубай, Об'єднані Арабські Емірати
2015
ОАЕ Аш-Шабаб (Дубай) 1–1 (4–3 пен.) Оман Аль-Сіб «Аль-Сіб», Ес-Сіб, Оман
2016
Відмінено[1]
2017
Скасовано[1]

За країною

[ред. | ред. код]
# Країна Перемог 2-х місць
1 Саудівська Аравія Саудівська Аравія 13 6
2 ОАЕ ОАЕ 8 4
3 Кувейт Кувейт 6 7
4 Бахрейн Бахрейн 1 7
5 Катар Катар 1 3
6 Оман Оман 1 3

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б اللجنة التنظيمية تقرر تأجيل كأس الأندية الخليجية 31. كووورة (ar-AR) . Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 25 грудня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]