Конституція Російської Федерації
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Росії |
---|
Категорія • Інші країни |
Конституція Російської Федерації — основний закон РФ, що носить декларативний характер. Має вищу юридичну силу, пряму дію і верховенство на всій території РФ політико-правовий акт, за допомогою якого народ заснував основні принципи устрою суспільства та держави, визначив суб'єкти державної влади, механізм її здійснення, закріпив охоронювані державою права, свободи та обов'язки людини і громадянина.
В липні 2020 року згідно референдуму, до конституції РФ було внесено значні зміни.[1][2] Наймасштабніша конституційна реформа в Росії.
В 1990—1991 роки відбувся розпад СРСР. Всі республіки, в тому числі РРФСР, прийняли Декларації про свій державний суверенітет. З'їзд народних депутатів республіки прийняв Декларацію про державний суверенітет РРФСР 12 червня 1990. У ній вперше була поставлена задача розробки нової Конституції РРФСР на основі проголошених у ній принципів, включаючи принцип поділу влади.
16 червня 1990 була утворена Конституційна комісія I З'їзду народних депутатів РРФСР, яка почала цю роботу. Секретарем комісії був затверджений О. Г. Румянцев. Спочатку до складу комісії увійшли 102 депутати, але до листопада 1992 року її чисельність скоротилася до 98 осіб, зокрема, через те, що три члени Конституційної комісії були обрані до складу Конституційного Суду РФ.
Однак складна розстановка політичних сил у складі народних депутатів приводила до значної затягуванні прийняття нової Конституції. В основному процес йшов по шляху внесення численних змін до чинної Конституції РРФСР, яка набувала у зв'язку з цим суперечливий характер. Одні її норми суперечили іншим. Ця неузгодженість викликала запеклий протистояння і протиборство законодавчої та виконавчої влади.
Вищою точкою цього конфлікту стали події в жовтні 1993, дозволивши в ході збройного зіткнення влади розпуском З'їзду народних депутатів і Верховної Ради. У наявності був не тільки політичний, але й конституційна криза. У цих умовах прийняття нової Конституції повинно було з'явитися базою, що сприяє встановленню стабільності в суспільстві.
проєктів нової Конституції було підготовлено багато. Головними з них були два:
- проєкт Конституційної комісії
- проєкт Конституційного Наради, скликаного за рішенням Президента РФ Єльцина
У підсумку проєкт Конституційного Наради увібрав в себе багато положень проєкту Конституційної комісії і був прийнятий за основу при остаточному доопрацюванні Конституції з залученням суб'єктів Федерації, депутатів, їх різних фракцій, фахівців, робочих груп. Після значної доробки цей проєкт Конституції був винесений Президентом на всенародне голосування.
На думку Віктора Шейніса, одного з авторів Конституції Росії, головного наукового співробітника Інституту світової економіки і міжнародних відносин РАН, «президентський проєкт» Конституції створювався під егідою трьох осіб, Сергія Алексєєва, Анатолія Собчака і Сергія Шахрая, вони були лідерами процесу, але всього в Конституційному нараді взяли участь понад 800 учасників, працювали різні юристи. Сергій Шахрай виділяє двох основних авторів конституції — себе і Сергія Алексєєва. В результаті спільної роботи був вироблений новий єдиний проєкт Конституції Росії, який надалі був винесений Президентом Росії на всенародне голосування (фактично — на референдум), і став чинною Конституцією Російської Федерації в результаті голосування, яке пройшло 12 грудня 1993.
15 жовтня 1993 президент Борис Єльцин підписав указ про всенародне голосування за проєктом Конституції Росії і затвердив «Положення про всенародному голосуванні за проєктом Конституції Російської Федерації 12 грудня 1993».
Термін «всенародне голосування» (а не «референдум») був використаний для того, щоб обійти положення чинного Закону про референдум РРФСР, згідно з яким відповідний референдум міг бути призначений лише З'їздом народних депутатів або Верховною Радою, згідно зі ст. 9 згаданого закону.
Згідно з цим Положенням, Конституція вважалася схваленою, якщо за її прийняття проголосувала більшість виборців, які взяли участь у голосуванні, за тієї умови, що участь в голосуванні взяло більше половини числа зареєстрованих виборців.
12 грудня 1993 було проведено голосування.
Із 106 170 835 зареєстрованих виборців було підраховано:
- За прийняття Конституції - 32 937 630 бюлетенів (58,43 % із тих хто проголосував, або 31% від загальної кількості електорату)
- Проти прийняття Конституції - 23 431 333 бюлетенів (41,57 % із тих хто проголосував, або 22% від загальної кількості електорату)
- Пропало - 460 883 бюлетенів, які були видані, але не знайдені у скриньках (0,4% від загальної кількості), що може свідчити про широке застосування технологія фальсифікації виборів типу каруселі
- Недійсних - 1 357 909 пошкоджених бюлетенів (1,3% від від загальної кількості електорату)
- Не голосувало - 48 621 688 не виданих бюлетенів (45,5% від загальної кількості електорату)
- Сумарно проти, пропало, недійсних, не голосувало - 73 871 813 (69.2% від загальної кількості електорату)
У виборах не брали участь громадяни Чеченської Республіки Ічкерія (не голосував ніхто), та бойкотували громадяни Республіки Татарстан (не голосувало 87% електорату)
Більшість електорату проголосувала проти у таких регіонах (баланс % "за" мінус % "проти"):
- Республіка Дагестан (-57,2%)
- Карачаєво-Черкеська Республіка (-43,1%)
- Республіка Тува (-34,4%)
- Республіка Мордовія (-25,0%)
- Республіка Адигея (-21,7%)
- Пензенська область (-19,7%)
- Чувашська Республіка (16,2%)
- Тамбовська область (-15,6%)
- Республіка Башкортостан (-15,4%)
- Брянська область (-14,9%)
- Липецька область (-14,9%)
- Орловська область (-14,5%)
- Смоленська область (-14,1%)
- Курська область (-12,2%)
- Білгородська область (-9,9%)
- Вороніжська область (-9,5%)
- Волгоградська область (-2,5%)
Представник делегації депутатів Європейського парламенту лорд Ніколас Бетел звернув на певну суперечність для виборців щодо процедури (при голосуванні за проектом Конституції в бюлетені потрібно викреслити небажаний варіант) і залишити бажаний результат.[3]
Тим не менш в Москві нова Конституція була затверджена і вступила в дію з дня її опублікування в «Російській газеті» . 25 грудня 1993 року.
15 січня 2020 Путін запропонував внести поправки до Конституції. Дані зміни були винесені на голосування.[4] В кінці січня 2020 Путін вніс до Держдуми законопроєкт про поправки до Конституції.
Зміни стосуються розширеюють повноваження президента, членів уряду та чиновників, закріпили соціальні гарантії громадян, змінили повноваження парламенту, встановили заборону на відчуження федеральних територій, встановили державний статус російської мови. Одна з поправок, внесена депутатом Думи РФ Валентиною Терешковою, дозволяє Путіну повторно балотуватися в 2024. Поправки прийняла Держдума РФ і схвалила Рада Федерації.
2 березня 2020 Путін запропонував внести зміни до конституції, прописавши там правонаступництво РФ від СРСР[5]. Загалом прийнята поправка має дозволити Путіну лишатися при владі щонайменше до 2036[6].
Поправки в конституцію 2020 року, були прийняті не референдумом, а всенародним голосуванням що дуже відрізняются за своєю суттю. Вперше поняття "всенародне голосування" було введене в Росії в 1993 році за сприяння тогочасного президента Б.Єльцина під час прийняття нової конституції. Справа в тому що після кривавих подій 1993 року (розгін з'їзду народних депутатів, які проголосували за його відставку) Єльцин мав дуже низький рейтинг популярності і його проєкт конституції наврядчи був би повністю підтриманий народом. Доречі, в законі РРФСР від 16 жовтня 1990 року № 241-1 «Про референдум РРФСР» йшлося, що право прийняття рішення про проведення всеросійського референдуму ... належить З'їзду народних депутатів РРФСР, а в періоди між з'їздами - Верховній Раді Росії, сам же президент таких прав не мав.
Основною відмінністю указу «Про проведення всенародного голосування» від закону «Про референдум» було те, що питання вважалося б затвердженим, якщо б «за» проголосувало більш як 50% виборців, які взяли участь в голосуванні, тоді як за законом про референдум рішення вважаються прийнятими, тільки якщо «за них проголосувало більше половини громадян внесених в списки для участі в референдумі». Ці юридичні маніпуляції дозволяли провести "всенародне опитування" та визнати його дійсним при дуже низький явці виборців, в той час як при реальному референдумі при явці менше ніж 50% він вважається недійсним. Виходячи з цього, дисбаланс тих хто прийшов і тих хто не прийшов на виборчі дільниці суттєво змінював картину, наприклад на вибори могло прийти 30% усіх виборців, які б проголосували «за», в той час як решта 70%, які б могли та проголосувати «проти» не прийшли. Тобто голосів «за» по суті значно менше від більшості населення.
Виходячи з цього, поправки до Конституції Росії 2020 були прийняті не більшістю згідних, хоча і формально в межах російського законодавства.
За офіційними даними, поправки до Конституції підтримало 77,92 % учасників референдуму, явка склала 67,97 %, на голосування вперше було відведено сім днів.[7] Як стало відомо згодом, за обнулення термінів Путіна голосували тисячі недійсних паспортів, а деякі інтернет-виборці були записані в системі двічі[8][9].
- 13 вересня 2016 за публічне читання Конституції Росії в Москві було затримано 6 осіб, 12 грудня 2016 — 15 осіб[10].
- ↑ Полный текст поправок в Конституцию: что меняется?. Государственная Дума (рос.). Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
- ↑ Глава ЦИК РФ Элла Памфилова: «Изменения в Конституцию Российской Федерации считаются одобренными». www.cikrf.ru. Архів оригіналу за 4 липня 2020.
- ↑ Николас Бетелл. Демократия с примесью безумия // Известия. — 1993. — 15 декабря.
- ↑ Путин объявил о начале конституционной реформы. newizv.ru (рос.). Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
- ↑ Путін запропонував свої поправки в конституцію РФ. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 березня 2020.
- ↑ Путін підписав зміни в російську Конституцію. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 14 березня 2020.
- ↑ Изменение Конституции: россияне сделали свой выбор. Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
- ↑ За обнулення термінів Путіна голосували тисячі недійсних паспортів. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
- ↑ Дмитриев, Денис (9 липня 2020). Власти фактически выложили в открытый доступ персональные данные всех интернет-избирателей В голосовании по поправкам участвовали тысячи недействительных паспортов. Meduza. Архів оригіналу за 22 вересня 2022. Процитовано 19 лютого 2023. (рос.)
- ↑ У Москві за читання конституції Росії затримали 15 осіб. ВІДЕО+ФОТО. Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
- Основи конституційного права Російської Федерації // Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / За заг. ред. В. О. Ріяки. — Київ : Юрінком Інтер, 2006. — С. 418-436.
- Конституція Російської Федерації 1993 [Архівовано 3 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Текст Конституції [Архівовано 4 березня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Конституція РФ як основний закон [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)