Мерзебурзьке маркграфство
| Мерзебурзьке маркграфство нім. Markgrafschaft Merseburg нім. Mark Merseburg | ||||
| феодальне володіння Священної Римської імперії | ||||
| ||||
.svg) | ||||
| Столиця | Мерзебург | |||
| Державний устрій | феодальне володіння Священної Римської імперії | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | 965 | |||
| - Ліквідовано | 982 | |||
Мерзебурзьке маркграфство (нім. Markgrafschaft Merseburg) або Мерзебурзька марка (нім. Mark Merseburg — недовговічне маркграфство Священної Римської імперії на землях полабських слов'ян зі столицею в місті Мерзебург, що існувало на території сучасної землі Саксонія-Ангальт. Утворене в 965 році шляхом розділу саксонської Східної марки, ліквідоване у 982 році в результаті приєднання до Майсенського маркграфства.
Маркою керували представники роду Екехардинів. Першим правителем був Гюнтер Мерзебурзький, що правив у 965—976 та 979—982 роках. У 976—978 роках, під час вигнання Гюнтера, маркою правив Тітмар I († 978).
В 965 році, після смерті бездітного маркграфа Ґеро I Залізного († 20 травня 965), його розлога саксонська Східна марка, яку також називали Маркою Ґеро (Marca Geronis), була розділена на п'ять менших марок: Північну, Лужицьку, Мерзебурзьку, Цайцьку і Майсенську.
Новоутворене Мерзебурзьке маркграфство навколо Мерзенбургу, колишньою столиці марки Геро Імператор Оттон I Великий затвердив за маркграфом Гюнтером з династії Еккехардинерів. У 976 році Гунтер спільно з герцогом Баварським Генріхом II підняв повстання проти сина Оттона I, імператора Оттона II Рудого. Оттон II конфіскував Мерзебург і передав його в управління маркграфу Майсенському Тітмару I, тоді Гюнтер і його син Екк були вигнані. Повернувшись із вигнання після загибелі Тітмара, Гунтер примирився з імператором і Оттон II у 979 році повернув йому титул маркграфа Мерзебурзького. Титул маркграфа Майсенського залишався два роки вакантним, поки Гунтер у 981 році не отримав і його.
Після загибелі Гунтера в 982 році в битві з сарацинами в Калабрії, маркграфом у цих землях став Рікдаг II. Він об'єднав під своєю владою Лужицьке, Майсенське і Мерзебурзьке маркграфства в об'єднану саксонську Східну марку.
920-е-932/937: Тітмар (бл. 850—932/937) — граф у Північній Тюрінгії та Харцгау
932/937-937: Зігфрід I (пом. 10 липня 937) — граф Мерзебурзький, «легат» Східної Саксонської марки з 936
937—965: Геро I Залізний (бл. 900-20 травня 965) — маркграф Східної Саксонської марки з 937
965—976: Гунтер (помер 13 липня 982) — маркграф Мерзебурзький в 965—976 і 979—982, маркграф Мейсенський і Цайцький з 981
976—979: Тітмар I — маркграф Майсенський і Мерзебурзький з 976
979—982: Гунтер (повторно)
982—985: Рікдаг II — маркграф Майсенський, Цайцький і Мерзебурзький з 982 року
Об'єднано з Майсенським маркграфством.
- Reuter, Timothy, Germany in the Early Middle Ages 800—1056. New York: Longman, 1991.
- Thompson, James Westfall, Feudal Germany, Volume II. New York: Frederick Ungar Publishing Co., 1928.
.svg){kind=small}