Нілотські мови
| Нілотська сім'я | |
|---|---|
| Поширені: | південний захід Ефіопії, Південний Судан, Судан, північний схід Конго, північ Уганди, захід Кенії і північ Танзанії[1] |
| Класифікація: | Східносуданські[ru] Нілотська сім'я |
| Групи: | |
| Nilotic languages.png | |
Нілотські мови — сім'я у складі східносуданських мов[ru]. Поширена на великій території від Південного Судану до Танзанії серед нілотських народів, які ведуть переважно скотарський спосіб життя. Діляться на три підгрупи: західну, східну і південну[2]. Назва походить від назви річки Ніл або Нільського регіону Африки.[3]
- Східнонілотські мови[en]: туркана[en], суданська ланго, кластер маа (масайська[en], самбур тощо) та інші.
- Південнонілотські мови[en]: календжин[en], датуга[en], покот (пекот) та інші.
- Західнонілотські мови[en]: динка, луо[en] (долуо), угандійська ланго, луво та інші.
Фонетична система цих мов включає 10 голосних — 5 напружених і 5 ненапружених. Протиставлення за ознакою напруженості — ненапруженості послаблене мовою нанді. У мові пакот довгі голосні протиставлені коротким. У мові календжин, крім довгих і коротких, є напівдовгі голосні. Приголосні артикуляційно діляться на лабіальні (дентальні), альвеолярні, альвео-палатальні і велярні (глоталізовані). Фонологічна відмінність між експлозивами й імплозивами відзначається тільки в барі. У мові масаї виявляються довгі, або сильні, приголосні. Збіг приголосних спостерігається рідко. Тони (високий, середній і низький) виконують змісторозрізнювальну функцію також і на граматичному рівні. Кореневий склад маркований наголосом. Коренева морфема CVC у чистому вигляді майже не зустрічається, зазвичай супроводжується афіксами.
У період з 20-х по 50-ті роки робилися спроби створення алфавітів для нілотських мов на основі латинської графіки. У цей період виникла релігійна та навчальна література окремими нілотськими мовами, мовою луо виходили газети. В 60-і і 70-і роки в ряді країн Північно-Східної і Східної Африки деякі нілотські мови стали використовуватися на середніх і нижчих адміністративних рівнях, у початковій школі, а також у радіомовленні (Уганда, Заїр).
Дослідження нілотських мов велося нерівномірно. У середині XIX ст. було опубліковано описи мов барі і масаї. У першій третині XX ст. почалося вивчення інших, але далеко не всіх нілотських мов, тоді ж було здійснено порівняльний аналіз цих мов (К. Майнхоф, Л. Омбюрже). Основи класифікації нілотських мов закладено в 50-60 роки XX століття роботами Такера та Брайана. До того, як Джозеф Грінберг переглянув класифікацію ніло-сахарських мов, термін «нілотські мови» позначав лише ті мови, які нині називаються західними нілотськими, інші дві групи об'єднувалися під загальним терміном «ніло-хамітські мови»[4] виходячи з хибного припущення про зв'язок цих мов з семіто-хамітськими мовами (застаріла назва афразійських мов).
- ↑ Payne, Doris. Nilotic Family. pages.uoregon.edu. Процитовано 26 жовтня 2016.
- ↑ Barnard, Alan; Spencer, Jonathan (1996). Encyclopedia of Social and Cultural Anthropology (англ.). Taylor & Francis. с. 10. ISBN 9780415099967.
- ↑ the definition of Nilotic. Dictionary.com. Процитовано 26 жовтня 2016.
- ↑ Ki-Zerbo, Joseph (1981). Methodology and African Prehistory (англ.). UNESCO. с. 306. ISBN 9789231017070.
- Creider, Chet A. (1989). The syntax of the Nilotic languages: Themes and variations. Berlin: D. Reimer. ISBN 3-496-00483-5.
- Köhler O. Geschichte der Erforschung der Nilotischen Sprachen. B., 1955.
- Tucker A. N., Bryan M. A. The non-Bantu languages of North-Eastern Africa. L., 1956.
- Tucker A. N., Bryan M. A. Linguistic analysis. The non-Bantu languages of North-Eastern Africa. L., 1966.
- Greenberg J. H. The languages of Africa. Bloomington, 1966.
- Greenberg J. H. Nilo-Saharan and Meroitic, CTL, 1971, v. 7.
- Welmers W. E. Checklist of African language and dialect names, там же.
- Fleming Y. C., Bender M. L. Non-Semitic languages, в сб.: Language in Ethiopia. L., 1976.
- Fivaz D., Scott P. E. African languages. Boston, [1977].
- Nilotic, Michael Cysouw
- The Nilotic Language Family, Doris Payne