Пилип (апостол)
| Пилип | |
|---|---|
 | |
| Апостол, Євангеліст, Великомученик | |
| Народився | 5 або 4[1] Віфсаїда, Галілея, Північний округ, Ізраїль |
| Помер | 80[1] Ієраполіс ·розп'яття на хресті |
| Шанується | усіма християнами |
| У лику | святий |
| День пам'яті | |
| Праці | Євангеліє від Пилипа? (Неканонічне) |
| Подвижництво | Апостольська Проповідь |
Пили́п (Фили́п, також зустрічається грецька форма Філі́пп, бл. 5, Віфсаїда — бл. 80, Єраполь[2]) — один з 12 апостолів Ісуса Христа, уродженець міста Віфсаїди (Галілея).
Пилип був обраний Христом одним з дванадцяти апостолів та згаданий у всіх чотирьох Євангеліях та Діяннях апостолів. Євангелісти Матвій, Марко та Лука (Мт.10:2-4, Мк.3:14-19, Лк.6:13-16, Дії 1:13) лише згадують ім'я Пилипа у списку серед імен інших апостолів.
Іван Богослов, на відміну від них, повідомляє нам про участь Філіппа в декількох деталях подій євангельської історії:
- Пилип із Віфсаїди Галілейської, рідного міста двох інших апостолів Андрія та Петра (Ів. 1:44).
- Пилип привів Натанаїла до Ісуса Христа, Який проте бачив його раніше під смоківницею (Ів. 1:45-48).
- Ісус випробовує Пилипа в розмові на початку чуда помноження хлібів[3].
- Апостол Пилип, що має грецьке ім'я, виступає посередником для греків, які хочуть доступитися у Храмі до Ісуса Христа[4].
- Останній раз Євангеліє від Івана передає запитальні слова Пилипа до Ісуса Христа у 14 главі під час Тайної вечері: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.». На що Ісус йому відповідає «Скільки часу я з вами, — каже Ісус до нього, — а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця….»[5].
Після Вознесіння Христа Апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так він воскресив маленьку дитину, яка померла на руках у матері. Пройшов апостол Філіпп Грецію, Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, всюди проповідуючи Євангеліє.
Прибувши в місто Єраполіс (Фригія), за наказом правителя Анфіпата був схоплений і розіп'ятий на хресті. 27 липня 2011 року в місцині Памуккале, де у давні часи було містечко Єраполіс (сучасне турецьке місто Денізлі), археологи на чолі з Франческо д'Андріа відшукали можливе поховання апостола. Його знайшли серед руїн старої церкви[6]. За іншими відомостями полем його місійної діяльності також була і Скіфія на території сучасної України[7].
Свято Пилипа — це останній день напередодні посту, 14 листопада. У кожній оселі готували чимало смаковитих страв — борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м'ясо, птицю. За давнім звичаєм, до батьків обов'язково мали прийти «на вечерю» дочки із зятями, котрі недавно пошлюбувалися, а також запрошували кумів та одиноких сільчан.
Слово по слову, і в гурті зав'язувалася цікава розмова про врожай, господарські статки, молоді літа. А тим часом вправні руки господині швидко сервірували стіл. Всі сідали за вечерю. Співали пісень. Пилипівські вечорниці, як правило, тривали за північ, а коли надходив час розходитися по домівках, молодиці зголошувалися про сходки — після Пилипа можна було починати прясти кужіль на полотно.
На Заговини збиралися також хлопці й дівчата. Тим, хто не встиг заслати сватів або не дочекався їх, доводилося продовжувати парубкування та дівування. У таких випадках казали: «Пилип не до всіх прилип». Якщо для жінок Різдвяний піст, що триває до Різдва, — найвідповідальніший для прядива, то чоловікам належало удосталь заготовити на зиму дров: як-не-як, з цього часу морози й заметілі. Тому й жартували: «Як хочеш лози, то в Пилипівку вози».
Отже, після дня Пилипа починав свій відлік Різдвяний піст.
Піст вводив обмеження не лише на їжу, а й на одяг, крім цього, суворо обумовлювалися правила поведінки. Так дівчатам у піст заборонялося носити сережки й стрічки, жінкам — одягати сорочки з червоною вишивкою. І, можливо, через оті строгощі такими очікуваними й радісними були зимові святки. Під цю пору припадає найкоротше сонцестояння, а тому, як слушно мовить прислів'я: «У Пилипівку день — до обіду».
В Єраполі, де загинув апостол Філіпп, на місці його смерті було споруджено церкву, що стала місцем паломництва християн усього світу[8].
Його канонізували ще перші християни.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Patron Saints Index: Saint Philip the Apostle. web.archive.org. 26 лютого 2007. Архів оригіналу за 26 лютого 2007. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ Ів. 6:5-7. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 11 січня 2014.
- ↑ Ів. 12:20-21. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 11 січня 2014.
- ↑ Ів. 14:8-9. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 11 січня 2014.
- ↑ Mutmaßliches Grab von Apostel Philippus gefunden (Focus online, 27. Juli 2011) [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Konrad Algermissen, Kirchengeschichte von den Anfängen bis zur Gegenwart (Celle 1955), ст. 10. (нім.)
- ↑ Подробный путеводитель по Мармарису: Античный город Иераполис (Памуккале) [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.], 14.04.2013 (рос.)
- Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: апостол Пилип
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | FAST: 329394 · Freebase: /m/012tjy · GND: 119067692 · J9U: 987007450257305171 · LCCN: n93096386 · LIBRIS: 31fjpxbm5sgj5rh · MAK: 9810581440605606 · NKC: mzk20231209641 · NLG: 44942 · SELIBR: 332749 · VcBA: 495/51977 · VIAF: 25404645, 401159474181127661442, 4149098, 48151776791918011961, 107530779 |