Перейти до вмісту

Пресс Тамара Натанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пресс Тамара Натанівна
рос. Тамара Натановна Пресс
Загальна інформація
Громадянство СРСР
 Росія
Народження10 травня 1937(1937-05-10)[1][2]
Харків, Українська РСР, СРСР[1]
Смерть26 квітня 2021(2021-04-26)[3] (83 роки)
Москва, Росія
Зріст180 см
Вага102 кг
Спорт
Вид спортулегка атлетика
Дисциплінаметання диска
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) орден Леніна орден «Знак Пошани»
заслужений майстер спорту СРСР
CMNS: Пресс Тамара Натанівна у Вікісховищі
Спортивні медалі
Легка атлетика
Представник СРСР СРСР
Олімпійські ігри
Золото 1960 Рим Штовхання ядра
Срібло 1960 Рим Метання диска
Золото 1964 Токіо Штовхання ядра
Золото 1964 Токіо Метання диска
Рим 1960

Тамара Натанівна Пресс (10 травня 1937, Харків — 26 квітня 2021, Москва) — українська та російська радянська легкоатлетка, яка спеціалізувалася на штовханні ядра й метанні диска, олімпійська чемпіонка, рекордсменка світу.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Батько сестер Пресс загинув на війні. Вони виховувалися в евакуації в Самарканді, потім навчалися в Ленінградському університеті.

За власним зізнанням, Тамара з дитинства була моторною дитиною: «бігала швидше від усіх хлопчаків з її подвір'я, стрибала через різноманітні перешкоди, словом, завжди рухалась»[4].

Токіо 1964

Першим тренером, який «відкрив» спортсменку ще в дитинстві, був Володимир Пантелеймонович Безсекерних. Потім вона тренувалася у Заслуженого майстра спорту СРСР, першого в Радянському Союзі Заслуженого тренера з легкої атлетики Віктора Ілліча Алексєєва в добровільному спортивному товаристві «Трудові резерви».

Вона та її молодша сестра Ірина Пресс, бігунка і п'ятиборка, відомі як «Сестри Пресс», виграли практично все, що можна було в легкій атлетиці, за винятком бігу на довгі дистанції.

На римській Олімпіаді в 1960 році Тамара здобула золоту медаль у штовханні ядра і срібло в метанні диска. На токійській Олімпіаді вона перемогла в обох змаганнях. В штовханні ядра і в метанні диска Тамара Пресс встановила шість світових рекордів.

Тамара також успішно виступала на чемпіонатах Європи. В 1958 році у Стокгольмі вона була третьою в штовханні ядра, а в 1962 році в Белграді стала європейською чемпіонкою в штовханні ядра й метанні диска.

Питання щодо статі

[ред. | ред. код]

Наприкінці 60-х років у спортивних лікарів з'явилися підозра, що сестри Пресс гермафродити, інші думали, що сестрам вводять чоловічі гормони. Західні засоби масової інформації відкрито називали їх «братами Пресс»[5]. Спортсменки збиралися взяти участь в Олімпіаді-1968 в Мехіко.

Однак після введення тесту на статеву приналежність (вперше його ввели в 1966 р. на чемпіонаті Європи з легкої атлетики в Будапешті, а з 1968 р. перевірка на статеву належність при проведенні Олімпіад стали обов'язковими), обидві сестри Пресс одразу припинили виступати на будь-яких міжнародних змаганнях. Разом з сестрами Пресс закінчили спортивну кар'єру багато інших радянських спортсменок.[6]

За офіційною версією керівництва радянської збірної, у Тамари та Ірини Пресс «загострилися болі в спині, які не дозволили далі займатися спортом». «Тому, що дідусь захворів» — глузували західні ЗМІ[7]

Підозри щодо статевої належності сестер з'явилися у Міжнародного олімпійського комітету ще в 1964 році, і несподівана відмова спортсменок від участі в змаганнях у Мехіко стала підтвердженням цих підозр.[8] Західна спортивна преса сприйняла цей факт як зізнання з боку Радянського Союзу. Російські газети донині заперечують це звинувачення. Сама спортсменка заявила, що її змусило піти «відчуття міри»[9]

Життя після спортивної кар'єри

[ред. | ред. код]

Після того як Радянський Союз припинив виставляти їх на міжнародних змаганнях, обидві сестри Пресс розпочали інші кар'єри. Тамара стала адміністратором-функціонером російського спорту.

Тамара закінчила Вищу партійну школу при ЦК КПРС і одержала напрям у ВЦРПС, де тривалий час працювала заступницею завідувача відділу фізкультури та спорту. Потім багато років працювала на керівних посадах у ЦК радянських профспілок. 1986 року стала віце-президентом профспілкового товариства «Росія».

Займала почесну посаду в управлінні російським спортом, як і Ірина до своєї смерті в 2004 році, працювала у Російській Раді добровільного фізкультурно-спортивного товариства «Динамо».

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.