Перейти до вмісту

Сабіт ібн Курра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сабіт ібн Курра
араб. ثابت بن قرة بن مروان
Ім'я при народженніараб. أبو الحسن ثابت بن قرة بن زهرون الحراني الصابئ
Народився836[1][2][3]
Харран, Аббасидський халіфат
Помер18 лютого 901
Багдад, Аббасидський халіфат[4]
Країна Аббасидський халіфат
Діяльністьматематик, астроном, лікар, астролог
Галузьтеорія чисел, астрономія, математика і механіка
ВчителіБрати Бану Муса
Знання моварабська[5] і курдська
ЗакладБудинок Мудрості
Magnum opusThâbit ibn Kurrah ruled, Дружні числа і Числа Сабіта
РодичіIbrahim ibn Sinand[6]
ДітиSinan ibn Thabitd

Сабіт ібн Курра (Al-Ṣābiʾ Thābit ibn Qurrah al-Ḥarrānī (араб. ثابت بن قره, лат. Thebit/Thebith/Tebit);[7] 826/836[8] — February 18, 901) — араб[9] сабій, математик, лікар, астроном, і перекладач, який жив у Багдаді у другій половині IX століття за часів Аббасидського халіфату.

Ібн Курра зробив важливі відкриття в алгебрі, геометрії, і астрономії. В астрономії, Сабіт вважається одним з перших реформаторів геоцентризму, а в механіці він був засновником статики.[8]

Біографія

[ред. | ред. код]

Сабіт народився у Харані (відомий як Харран, «перехід» на старій ассирійській мові) в Ассирії (сучасна Туреччина). Місто Харран ніколи не було повністю християнським, на відміну від решти Ассирії. До ранньої арабської епохи, люди Харрану ще дотримувалися культу Нанни. Сабіт і його учні жили в самому інтелектуально розвиненому і, мабуть, найбільшому місті того часу, Багдаді. Він самостійно займався математикою, астрономією, астрологією, магією, механікою, медициною, і філософією. Пізніше, покровителем Сабіта став Аббасидський халіф Абдуллах аль-Мутадід (правив 892—902 рр.). Сабіт став близьким другом і придворним халіфа. Сабіт помер у Багдаді. Після нього найбільш значним ім'ям серед сабіїв було Абу Абдаллах Мухаммед ібн Джабір Аль-Баттані. [джерело?]

Переклади

[ред. | ред. код]
Pages from Thābit's Arabic translation of Apollonius' Conics

Рідною мовою Сабіта була сирійська, яка була східним арамейським діалектом Едеси, і він вільно володів грецькою та арабською мовами. Він переклав з грецької на арабську твори Аполлонія, Архімеда, Евкліда і Птолемея. Він переглянув переклад Евклідових начал Хунайна ібн Ісхака[en]. Він також переробив переклади Хунайна Альмагеста Птолемея і переклав Географію Птолемея. Переклад Сабітом праці Архімеда, у якій була конструкція правильного семикутника, був виявлений у XX столітті, оригінал якої був загублений.

Астрономія

[ред. | ред. код]

Середньовічна астрономічна теорія трепету[en] рівнодення часто приписується Сабіту. Але це вже було описано Теоном Александрійським в його зауваженнях до Підручних таблиць Птолемея. За словами Коперника, Сабіт визначив довжину зоряного року як 365 днів, 6 годин, 9 хвилин і 12 секунд (помилка в 2 секунди). Коперник взяв за основу свого твердження латинський текст, що приписується Сабіту. Сабіт опублікував свої спостереження про Сонце.

Математика

[ред. | ред. код]
Див. також: Числа Сабіта

У математиці, Сабіт знайшов рівняння для визначення дружніх чисел. Він також писав про теорію чисел, і розширив їх використання, щоб описати співвідношення між геометричними величинами, відкриття, яке не було зроблено греками. Він відомий тим, що шукав вирішення шахової задачі[en], що включає експоненційну серію.[10]

Він також описав теорему Піфагора.[11]

Фізика

[ред. | ред. код]

У фізиці, Сабіт відкинув перипатетиків і фізику Арістотеля про «природне місце» для кожної стихії. Замість цього він запропонував теорію руху, в якій обидва рухи вгору і вниз обумовлені вагою, і що порядок Всесвіту є результатом двох конкуруючих полюсів: один з них є «між сублунаром[en] і небесним елементами», а інший — «між усіма частинами кожного елемента окремо».[12]

Праці

[ред. | ред. код]

Лише кілька робіт Сабіта збереглися в їх первісному вигляді.

Епоніми

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Довідники

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
  2. ↑ Німецька національна бібліотека — 1912.
  3. ↑ Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica, 1968.
  4. ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ https://books.google.cat/books?id=ndwsE1eJy3wC&pg=PP14 — С. xiv.
  7. ↑ Latham, J. D. (2003). Review of Richard Lorch's 'Thabit ibn Qurran: On the Sector-Figure and Related Texts'. Journal of Semitic Studies. Oxford University Press. 48 (2): 401—403. doi:10.1093/jss/48.2.401.
  8. ↑ а б Holme, Audun (2010). Geometry : our cultural heritage (вид. 2nd). Heidelberg: Springer. с. 188. ISBN 3-642-14440-3.
  9. ↑ editors, general; Lindberg, David C.; Numbers, Ronald L. (2001). The Cambridge history of science (вид. 1. publ.). Cambridge, U.K.: Cambridge University Press. с. 447. ISBN 978-0-521-59448-6. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  10. ↑ Masood, Ehsad (2009). Science and Islam A History. Icon Books Ltd. с. 48–49.
  11. ↑ Aydin Sayili (Mar 1960). Thâbit ibn Qurra's Generalization of the Pythagorean Theorem. Isis. 51 (1): 35—37. doi:10.1086/348837. JSTOR 227603.
  12. ↑ Mohammed Abattouy (2001). «Greek Mechanics in Arabic Context: Thabit ibn Qurra, al-Isfizarı and the Arabic Traditions of Aristotelian and Euclidean Mechanics», Science in Context 14, p. 205—206. Cambridge University Press.
  13. ↑ а б Van Brummelen, Glen (26 січня 2010). Review of "On the Sector-Figure and Related Texts". Mathematical Association of America. Архів оригіналу за 14 жовтня 2015. Процитовано 12 травня 2017.

Для подальшого читання

[ред. | ред. код]
  • Francis J. Carmody: The astronomical works of Thābit b. Qurra. 262 pp. Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1960.
  • Rashed, Roshdi (1996). Les Mathématiques Infinitésimales du IXe au XIe Siècle 1: Fondateurs et commentateurs: Banū Mūsā, Ibn Qurra, Ibn Sīnān, al-Khāzin, al-Qūhī, Ibn al-Samḥ, Ibn Hūd. London. Reviews: Seyyed Hossein Nasr (1998) in Isis 89 (1) pp. 112-113; Charles Burnett (1998) in Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London 61 (2) p. 406.
  • Churton, Tobias. The Golden Builders: Alchemists, Rosicrucians, and the First Freemasons. Barnes and Noble Publishing, 2006.
  • Hakim S Ayub Ali. Zakhira-i Thābit ibn Qurra (preface by Hakim Syed Zillur Rahman), Aligarh, India, 1987.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сабіт_ібн_Курра