Судети
Судети
| ||||
 | ||||
| Країна | Польща, Чехія, Німеччина | |||
|---|---|---|---|---|
| Період | палеозой | |||
| Довжина | 310 км | |||
| Ширина | 30-50 км | |||
| Найвища точка | Снєжка | |||
| - координати | 50°44′10″ пн. ш. 15°44′25″ сх. д. / 50.73611° пн. ш. 15.74028° сх. д. | |||
| - висота | 1603 м | |||
 Судети у Вікісховищі | ||||
Суде́ти (чес. Sudéta) або Підпровінція Крконоше-Єсеня (чес. Krkonošsko-jesenická subprovincie) — гірська система в північній Чехії та Південно-Західній Польщі. Гірський масив розташовано в північно-східній Богемії, північній Моравії та Сілезії Чехії, також південно-східній Саксонії Німеччини, Опольському та Нижньосілезькому воєводствах Польщі.
Судети є однією з шести підпровінцій Чеського масиву.
Найвища вершина — гора Снєжка (1603м), що знаходиться у гірському масиві Крконоше.
Судети — кельтська назва території Рудних гір. Назва Судети походить від однієї з кельтських мов і означає "Ліс кабанів". Слово «Sudéta» має корінь «sud», що означає дикий кабан, і суфікс «-éta», що означає ліс. Таким чином, початкове значення могло бути лісом диких кабанів або лісом диких свиней.
Судети вперше були позначені на картах Центральної Європи Клавдієм Птолемеям в 150 (або 130) році нашої ери. Історики стверджують, що кельтські поселення існували в районі Судет у II - I століттях до нашої ери, то можна припустити, що назва Судети збереглася серед жителів цих територій аж до часів Птолемея, а він використовував її для своєї праці.
Хоча з латинської мови sudis може бути перекладено як «шипи», що може використовуватися для гірський місцевості.
Німці незмінно називають цю місцевість Судетами. У 1613 р. у праці Сілезіографія регіоналіст та історик Миколай Генель використовував цю назву при описі географії Сілезії.[1]
Чехи називали цей регіон з 1945 року Підпровінція Крконоше-Єсеня. Після 1989 року використовуються обидві термінології - «Крконоше-Єсені» і «Судети».[2]
Судети розташовані у північно-східній частині Чехії та південному заході Польщі. По Судетам проходить кордон між цими державами. Напрямок хребтів розташовано з північного заходу на південний схід. На заході Судети відокремлені долиною Ельби від Рудих гір. На сході Судети долиною Одри відокремлюються від Карпатських гір.
Головна особливість Судет – плавні обриси схилів і наявність глибоких міжгірських улоговин.[3] Геологи Судети поділяють на Західні Судети і Східні Судети. Кордон між ними проходить на території Чехії, на схід від землі Клодзко. Судети складені з тектонічних одиниць віком, від докембрію до кайнозою, що розділені розломами. Більша частина Судет побудована з метаморфічних порід, однак існують куполи з магматичних порід, а також прогони, що заповнені осадовими породами.
Довжина всього гірського масиву становить 310 км, а ширина — від 30 до 50 км Ці гори складаються з низки розділених поперечними та поздовжніми долинами горстів: Лужицькі та Єзерські гори, Крконоше, Орліцькі гори, Високий і Низький Єсеніки[en]. Вершини Крконош та Високого Єсеніка, які складені переважно кристалічними породами, досягають висот 1400–1600 м. Лужицькі гори та Низький Єсенік[cs], складені переважно осадовими породами карбону, мають середню висоту 700–900 м.
Судети поділяється на такі області та одиниці:
- Крконошський край[cs] ( Західні Судети) (номер вказує на розташування на карті "Районування Судетів")
1 – Західнолужицькі пагорби та гори[en] 2 – Верхньолужицький край[en] 3 – Лужицьке нагір'я[en] 4 – Шлукновська височина[cs] 5 – Лужицькі гори 6 – Житавська улоговина[cs] 7 – Великі гори (Їзерські)[cs] 8 – Хребет Єштед–Козак [cs] 9 – Качавське передгір’я [cs] 10 – Качавські гори[cs] 11 – долина Єленя-Гура 12 – Яновицькі рудогоржі[cs] 13 – Крконоші 14 – Передгір’я Крконошів 15 – Вальденбурзькі гори[cs]
- Орлицька область[cs] ( Центральні Судети)
32 – Бистрицькі гори; 33 – Орлицькі гори;[cs] 34 – Подорлицька височина;[cs] 25 – Броумовська височина; [en] 27 – Долина Клодзко;[cs] 25 – Бардзкі гори; [en] 24 – Столові гори; 23 – Совині гори; 22 – Гори Круче; [en] 21 – Кам'яні гори; [cs] 20 – Вальденбурзькі гори;[en]
- Єсеницький край[cs] (Східні Судети)
42 – Низький Єсенік;[cs] 41 – Забрежське нагір'я ;[cs] 40 – Борозна Мохельника;[cs] 39 – Ганушовицьке нагір'я;[cs] 38 – Грубий Єсенік;[cs] 36 – Більські гори;[cs] 37 – Золоте нагір'я;[cs] 35 – Ріхлебські гори;[cs]
29 - Виднавська рівнина; 30 - Жуловська височина[pl]
Вершини, що мають висоту більше 1400 м над рівнем моря, розташовані на гірських хребтах Судет: Карконоше, Високий Єсенік та масив Снєжник.
| Назва | Висота | Гірський хребет |
| Снєжка | 1603 м | Карконош |
| Лучна гора | 1555 м | Карконош |
| Студнична гора | 1554 м | Карконош |
| Великий Шишак | 1509 м | Карконош |
| Прадід | 1491 м | Високий Єсенік |
| Смогорня | 1491 м | Карконош |
| Пік Лабскі | 1471 м | Карконош |
| Високий отвір | 1465 м | Високий Єсенік |
| Петрові камені | 1446 м | Високий Єсенік |
| Малий Шишак | 1439 м | Карконош |
| Котел | 1435 м | Карконош |
| Снєжник | 1425 м | масив Снєжник |
.jpg)
Судети були підняті під час герцинського гороутворення. Саме тоді відбувалось формування метаморфічних гірських порід з раніше утворених осадових і вулканічних порід. Також зони інтрузівного магматизму, що були складені магматичними породами, головним чином гранітами, були підняти до поверхні.[3] Потім, після зупинення гороутворення, протягом приблизно 200 мільйонів років, Судети руйнувались зовнішніми факторами. В результаті їх діяльності Судети були майже повністю зрівняні та покриті досить товстим шаром відкладень, переважно пісковиків. Сучасне Альпійське гороутворення розбило територію Судетів на кілька частин, кожна з яких була піднята на різну висоту.[4] Так утворилися Горстові гори, Судецьке передгір'я та Сілезька низовина. У третинному періоді, 5,5-3,8 мільйонами років тому, відбулися численні виверження вулканів в районі Судет. Наймолодші вулканічні породи, віком 3,7–0,8 млн років, знаходяться в Нижньому Єсеніку.[5]
Плейстоценове зледеніння було сильно поширене в Судетах, особливо в Крконоше. Материковий льодовик врізався в північні схили гір. А через низькі середньорічні температури повітря на самому гірському масиві Судет були сформовані гірські льодовики.[6]
Підпровінція Крконоше-Єсеня розміщена у помірному кліматичному поясі з переважаючими північно-західними й північними вітрами.[3] Клімат Судет формується здебільшого морськими повітряними масами. Переважаючий західний вітровий потік характерний для всього гірського масиву. Через різницю у температурі долин та вершин гірських хребтів на території Судет характерні сильні та часті вітри. Наприклад, на вершині Прадед безвітря фіксується в середньому лише 5,5 днів на рік.[7] Північні схили гір мають більше впливу від холодних повітряних мас, тому вони мають більш низькі показники. По всіх горах з висотою змінюється температура та вологість: на висотах вище 700–800 м над рівнем моря більш прохолодно та волого, а в передгір'ях клімат тепліше і лише злегка вологий. Територія гір висотою вище 1100-1200 м мають річну кількість опадів близько 1200-1500 мм. Річна кількість опадів на Крконоше та Високому Єсеніку може досягати 1500 мм.[3] Найвологіший район знаходиться навколо Білого Потоку в Їзерських горах. За рік тут випадає більш як 1700 мм води.[8] Столові гори, які досягають 919 м, мають кількість опадів від 750 мм у нижніх місцях до 920 мм у верхніх частинах. Найбільша кількість опадів випадає у липні. Високі гори характеризується дуже коротким прохолодним і вологим літом, тривалими перехідними періодами та дуже тривалою зимою, холодною та сніжною. Сніговий покрив зазвичай тримається від 70 до 120 днів залежно від висоти. Випадає в середньому від 1 до 3 м снігу.[3] Інколи сніг досягає товщини до 260 см (с. Лабська буда в Крконоше, 12.03.2006 р.).[9]
На найвищій вершині Сніжка середня температура становить −0,4 °C, влітку середня температура найтеплішого місяці 9,8, а найхолоднішого -6,2. Середня кількість опадів за рік 1100 мм.[10] На Снєжка сніговий покрив тримається до 186 днів.[3]
По горах Підпровінції Крконоше-Єсеня проходить вододіл між річковими басейнами Одера, Ельби та Дунаю, а також між трьома морями Атлантичного океану: через Одер - Балтійського моря, через Ельбу — Північного моря, а через Дунай — Чорного моря.[3] На Снєжницькому масиві — на Краліцькому Снєжнику є злиття трьох водозборів. Ліва притока Дунаю Морава починається з гірського масиву Краліцкий Снєжнік у Східних Судетах. Витік Одера розташовано на гірському масиві Нізький Єсенік у Східних Судетах. Ельба бере початок у Крконоше в Західних Судетах. Також великі річки Шпрее, Бобр, Ниса-Лужицька, Ниса-Клодзька, Їзера та Квіса беруть початок в горах Підпровінції Крконоше-Єсеня. В залежності від розташування річки Судет мають змінну швидкість течії. Долини річок у пониженнях між горами широкі, з рівним дном, а у верхній течії вузькі, з крутими схилами берегів. Загалом для судетських гірських хребтів характерні глибокі річкові долини, врізані місцями на глибину до 300 м.[3] Здебільшого річки мають снігове та дощове живлення. У верхній течії гірських річок через снігове живлення максимум водності припадає на червень-липень, коли тануть сніги. Найменший річковий стік спостерігають у кінці зими.[3]
В Судетах утворилось багато водоспадів. Найбільші розташовані у горах Крконоше: найвищій водоспад Судет та Чехії Панчавський має висоту падіння води 148 метрів та Пудлавський водоспад, що має висоту 122 м, Ельбський (Лабский) водоспад висотою 35 м; каскадний водоспад Каменчик висотою 27 м, що розташовано на притоці річки Бобр; водоспад Шкларкі, що має висоту 13,3 м.[11][12]
Район Грубе Єсенік має Нижній Упський водоспад висотою 45 м та водоспади Опави, що створюють каскади довжиною 40 м з перепадом висот 16,4 метрів.[13]
Торфовища поширені в горах на високих плато або по заплавам долин. На схилах гір трапляються болота.[14]
Природних резервуарів стоячої води дуже мало і зустрічаються лише в горах Карконоше. Це льодовикові озера - переважно карові та моренні. Штучних водосховищ небагато. На Ниса-Лужицькій, Моравіці, Квісі, Бобрі, Бистриці. В основному це водосховища та резервуари, що використовуються для виробництва електроенергії. Кілька водосховищ було побудовано для цілей захисту від повеней.
У Судетах переважають бурі гірські та підзолисті ґрунти. У Судетах переважно буроземні ґрунти розвинені на вапнякових породах. В заплавах річок розвинуті алювіальні ґрунти. Лесові і лесоподібні (лессопохідні) утворення також зустрічаються на значній площі в долинах Судетських гір. Під мішаними лісами сформувалися підзолисті та дерново-підзолисті ґрунти.[3]
На території Підпровінції Крконоше-Єсеня природні зони мають висотну зональність. У передгір’ях ростуть широколистяні (дубово-грабові) ліси, з висотою вони змінюються на грабово-дубово-букові. До висоти 600 м головними представниками дерев є бук європейський, платан, ясен і дрібнолиста липа. Мішані ліси (буково-ялицеві) піднімаються до висоти 1200 м. Тут росте ялина звичайна, срібна ялиця на бурих лісових оподзолених грунтах. Площі ялини та сосни можуть бути монокультурними.[15] Щоб забезпечити більше місця для насаджень ялини, у 19-му та 20-му століттях було осушено різні торфовища.
Для субальпійського поясу гір характерні криволісся й гірські луки, торф’яники, які поширені за верхньою межею лісу (вище 1450 м над рівнем моря) на найвищих вершинах Крконош, Високого Єсеніка і Краліцького Снєжніка.[3] Тут зустрічаються береза пухнаста, горобина, сосна гірська карликова та високогірні трави. У найвищій альпійській зоні переважають трав’янисті види (наприклад, часник ведмежий, мітлиця скельна), скельні і наземні лишайники (наприклад, мох, кладонія і медунка).[16]
Відповідно до біогеографічного поділу Чехії більша частина території Судет належить до ореофітної гірської фітогеографічної області де переважно поширені холодолюбиві види рослин. Ця область включає гірський (750-1100 м над рівнем моря), надгірний (1000-1370 м над рівнем моря) і субальпійський (1200-1600 м над рівнем моря) райони.[17] Невеликі частини Судет входять до мезофітній області, що є перехідною між теплолюбною та холодолюбною флорою.[18] Висотні рівні в цьому районі включають горбистий (висота 200-550 м над рівнем моря) і передгірний (450–800 м над рівнем моря) рівні. Ореофітні (холодолюбні) рослини ростуть на територіях вище 600 м у масивах смерекових лісів і на субальпійських луках на найвищих частинах гір.[3]
На сьогодні тваринний світ Підпровінції Крконоше-Єсеня зазнав серйозних перетворень через діяльність людини. Наразі тут мешкають з ссавців: олені, куниці, кажани, кабани, руда лисиця, білка звичайна, борсук європейський, землерийки, видра європейська, тхір звичайний, різні види мишей, соня, європейський кріт та інші. Інтродуковані види середземноморський муфлон та сірий вовк. З земноводних тут можна зустріти саламандру плямисту, тритона альпійського, жабу звичайну та водяну. Також зустрічаються гадюка, вуж, ящірки. З птахів постійно живуть фазани, тетеруки, орябки, куріпки, пугачи, яструб та інші птахи європейських лісів.
Територія Підпровінції Крконоше-Єсеня має різноманітні об'єкти охорони природи: національні парки, ландшафтні парки, заповідники та території Natura 2000.
Два національні парки розташовані на кордоні Чехії та Польщі. Національний парк Карконоше (Національний парк Крконоше у Чехії) належить до мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО. Національний парк Столові гори (Національний парк Завори на території Польщі) розташований у Центральних Судетах.
- Список ландшафтних парків Судет:
- Сленжанський ландшафтний парк
- Ландшафтний парк Снєжнік
- Рудавський ландшафтний парк
- Ландшафтний парк Опавські гори
- Хелминський ландшафтний парк
- Ландшафтний парк «Долина Бобра»
- Ландшафтний парк Сові гори
В Підпровінції Крконоше-Єсеня є велика кількість історичних пам'яток — замків і палаців, які часто відвідують туристи: Прусські фортеці Фрідріха - Срібногірська фортеця[pl], фортеця в Клодзько; пізньосередньовічні замки Князь, Болкув, Хойник, Больчув, Гродно в Загуже Шльонському, Неситно, а також замок у Болькуві.
Основні регіони туристичні регіони Судет: Крконоше, Столові гори, Бистрицькі гори, Високий Єсенік. Тут зосереджено більша частина туристичної інфраструктури, вони також є основними центрами зимового туризму. На інших хребтах є поодинокі невеликі курортні поселення, гірськолижні підйомники, оглядові вежі. Мережа туристичних маршрутів добре розвинена, розроблено багато туристичних стежок. У 21 столітті було створено багато велосипедних доріжок і кілька трас для бігових лиж.
Однією з найбільш відвідуваних туристичних об'єктів польських Судет є штольні комплексу Гігант, Каплиця черепа в Кудова-Здруй, Музей золотодобування та металургії в Злотому Стоку та інші. Туристів також приваблює парк культури долини Єленя-Гура.
- ↑ Haberland, Detlef; Henel von Hennenfeld, Nicolaus (2011). Silesiographia, Breslo-Graphia : Frankfurt am Main, 1613 (вид. Wyd. 1). Wrocław: Biblioteka Uniwersytecka we Wrocławiu. ISBN 978-83-910595-2-4. OCLC 802455200.
- ↑ Pilous, Vlastimil (2016). Krkonoše Mountains: A Case Study of Polygenetic Relief. Landscapes and Landforms of the Czech Republic. Cham: Springer International Publishing. с. 177—193. ISBN 978-3-319-27536-9.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Країнознавча характеристика Чеської Республіки: кол. моногр./В.Й.Лажнік, І.П.Мандрик, В.О.Патійчук [та ін.]; за наук. ред. В. Й. Лажніка. – Луцьк: Вежа-Друк, 2015. – 670 с., ілюстр. Процитовано 01 травня 2023
- ↑ Aleksandrowski, P.; Mazur, S. (2002-01). Collage tectonics in the northeasternmost part of the Variscan Belt: the Sudetes, Bohemian Massif. Geological Society, London, Special Publications. Т. 201, № 1. с. 237—277. doi:10.1144/gsl.sp.2002.201.01.12. ISSN 0305-8719. Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Birkenmajer, Krzysztof; Gedl, Przemysław (2017). The Grajcarek Succession (Lower Jurassic–mid Paleocene) in the Pieniny Klippen Belt, West Carpathians, Poland: a stratigraphic synthesis. Annales Societatis Geologorum Poloniae. doi:10.14241/asgp.2017.003. ISSN 0208-9068. Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 9 травня 2016. Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2016. Процитовано 1 травня 2023. [Архівовано 2016-05-09 у Wayback Machine.]
- ↑ User, Super. O Chráněné krajinné oblasti Jeseníky. www.rymarovsko.cz (cs-cz) . Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Vodseďálek, Petr (5 липня 2020). Extrémní místa Česka? Nejvíc prší v Bílém Potoku, nejhorší sucho je v Libědicích. Deník.cz (чес.). Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ 2. ÚZEMÍ A PODNEBÍ. 2. ÚZEMÍ A PODNEBÍ (cs-CZ) . Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Climate & Weather Averages in Śnieżka, Poland. www.timeanddate.com (англ.). Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Vodopády České republiky. www.vodopady.info. Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ hasajace (2 липня 2021). Wodospady w Polsce: 14 największych i najpiękniejszych. Hasające Zające (pl-PL) . Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Jeseníky, Rychlebské hory a Kralický Sněžník - Naučná stezka - Bílá Opava. www.ceskehory.cz. Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Glina, Bartłomiej; Malkiewicz, Małgorzata; Mendyk, Łukasz; Bogacz, Adam; Woźniczka, Przemysław (2017-04). Human-affected disturbances in vegetation cover and peatland development in the late Holocene recorded in shallow mountain peatlands (Central Sudetes, SW Poland). Boreas (англ.). Т. 46, № 2. с. 294—307. doi:10.1111/bor.12203. Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Mazurski, Krzysztof R. (1986-12). The destruction of forests in the polish Sudetes Mountains by industrial emissions. Forest Ecology and Management. Т. 17, № 4. с. 303—315. doi:10.1016/0378-1127(86)90158-1. ISSN 0378-1127. Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Przewoźnik, Lidia (2008). Rośliny Karkonoskiego Parku Narodowego. Jelenia Góra: Karkonoski Park Narodowy. ISBN 978-83-926933-7-6. OCLC 751491335.
- ↑ Zelený, V. (1 грудня 1995). Hejný, S., Slavík, B. (ed.): Květena České Republiky [Flora of the Czech Republic]. Vol. 3. Biologia plantarum. Т. 37, № 4. с. 532—532. doi:10.1007/bf02908833. ISSN 0006-3134. Процитовано 1 травня 2023.
- ↑ Regionálně fytogeografické členění České republiky | Moravskoslezská pobočka ČBS (чес.). Процитовано 1 травня 2023.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |