Тихонравов Микола Савич
Микола Тихонравов | |
---|---|
Никола́й Са́ввич Тихонра́вов | |
Народився | 3 (15) жовтня 1832 Шеметове (Росія), Мещовський повіт, Калузька губернія, Російська імперія |
Помер | 27 листопада (9 грудня) 1893 (61 рік) Москва, Російська імперія[1] |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | історія російської літератури |
Галузь | історія російської літературиd, археографія[2], філологія[2], літературознавство[2] і історія літератури[2] |
Alma mater | Імператорський Московський університетd і Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d] |
Науковий ступінь | докторський ступінь (1870) |
Вчене звання | Q28666073? і академік |
Знання мов | російська[2] |
Заклад | Імператорський Московський університетd і МДУ |
Членство | Сербське вчене товариствоd і Сербська академія наук і мистецтв |
Титул | Доктор словесності |
Посада | Заслужений професор |
Микола Тихонравов (15 жовтня 1832 село Шеметово, Калузька губернія — 9 грудня 1893, Москва) — філолог, дослідник творчості українського просвітителя Стефана Яворського, історик російської літератури, ректор Московського університету.
Батько Ніколая працював фельдшером в одній із московських лікарень. Микола закінчив 3 Московську гімназію із срібною медаллю у 1849. Вступив до Головного педагогічного інституту. У наступному році була надрукована його перша наукова робота.
1850 – перейшов у казеннокоштні студенти на історико-філологічний факультет Московського університету, який закінчив у 1853 зі ступенем кандидата. Під час навчання з’явилося ще кілька робіт Тихонравова, серед яких: О смирдинском издании сочинений Ломоносова (Московские ведомости. — 1852. — № 74).
Після закінчення університету у 1853—1857 викладав історію на російську словесність у 1-й Московській гімназії. Також викладав у Алєксандрівському сирітському кадетському корпусі. У цей час Тихонравав опублікував твір Граф Ф. В. Растопчин и литература в 1812 году (СПб., 1854) і взяв участь у двох ювілейних виданнях Московського університету — «Біографічний словник професорів Московського університету» та «Біографічний літопис найвідоміших студентів Московського університету» [3].
1857 – зайняв у Московському університеті катедру педагогії, а через деякий час йому було доручено читати лекції по історії російської літератури.
З початком викладацької діяльності в університеті пов’язано з початком вивчення Тихонравовим давньоукраїнської «зреченої» (забороненої московською церквою) літератури; у 1863 були надруковані «Пам’ятники зреченої руської літератури» (Том 1 та Том 2). Але перед цим він власним коштом видав п’ятитомний «Літопис руської літератури та древності» (М.: Тип. Грачева і комп., 1859—1863), метою якого було «розширити коло історико-літературних та археологічних досліджень, ознайомлюючи із такими пам’ятниками нашої літератури і древності, які до сих пір, не дивлячись на своє високе значення, залишаються не опублікованими і зміст яких не підпорядковувався детальному вивченню»[4].
1870 отримав ступінь доктора руської словесності honoris causa і з цього року він — екстраординарний професор, а у 1871—1893 — ординарний професор катедри історії російської мови і російської літератури.
1876 був обраний деканом історико-філологічного факультету; з 1877 – 1883 був ректором Імператорського Московського університету.
1882 – Заслужений професор Московського університету.
1889 – припинив читання лекцій в університеті;
1890 – обраний ординарним академіком Петербурзької Академії наук.
Роботи в основному присвячені:
- критичному виданню пам’ятників середньовічної руської літератури,
- дослідженням окремих питань.
До першої групи праць Тихонравова відноситься низка публікацій у «Літописах руської літератури і древності», які він видавав (5 тт., 1859—1863), наприклад «Повість про Савву Грудцині», «Сказання про Індійське царство», «Вірш про блакитну книжку», «Життєпис протопопа Аввакума» та інші, потім «Пам’ятки зреченої руської літератури» (1863)[5], «Слово о полку Ігоревім» та інші Дослідницькі роботи Тихонравова невеликі за об’ємом і майже завжди пов’язані з текстами, що вже публікувалися; це статті про апокрифи, про початковий період руського театру і т.д. Особливо слід відзначити велику статтю «Московські вільнодумці XVIII століття і Стефан (Яворський)» («Російський вісник», 1870, кн. 9; 1871, кн. 2 и 6). Велика частина робіт Тихонравова, що не виходила окремими виданнями, передрукована в його творах.
- ↑ Тихонравов Николай Саввич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Архангельский А. С., 1894, с. 4.
- ↑ Архангельский А. С., 1894, с. 40—41.
- ↑ «Пам’ятки» були додатком до дослідження Н. С. Тихонравова «Зречені книжки давньої Русі», за які він отримав звання доктора, але які не були допущенні до видання цензурою.
- В. Б. Николай Савич Тихонравов. (Некролог) // Исторический вестник. — 1894. — Т. 55. — № 1. — С. 215—221.
- Георгиевский Г. П. Собрание Н. С. Тихонравова. I. Рукописи. — М., 1913.
- Материалы для биографического словаря действительных членов Академии наук, ч. II. — Петроград, 1917
- Памяти Николая Саввича Тихонравова. М., 1894. (Сборник, изданный Московским археологическим обществом и Обществом любителей российской словесности.)
- Пыпин А. Н. Н. С. Тихонравов и его научная деятельность, в кн.: Сочинения Н. С. Тихонравова, т. I. М., 1898.
- Руднев А. Г. Академик Н. С. Тихонравов и его труды по изучению памятников древнерусской литературы. Варшава, 1914 (оттиск из «Варшавских университетских известий», 1913—1914).
- Языков Д. Д. Обзор жизни и трудов русских писателей и писательниц, вып. 13. П., 1916 (Сборн. Отд. рус. яз. и слов. Акад. наук, т. XCV, № 3) [наиболее полный список работ Тихонравова и литературы о нём].
- Тихонравов Микола Савич // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 259.
- Персональна сторінка Ніколая Тихонравова на офіційному сайті РАН (рос.)
- Тихонравов Николай Саввич. Летопись Московского университета. Процитовано 16 жовтня 2017.
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
- Народились 15 жовтня
- Народились 1832
- Уродженці Калузької губернії
- Померли 9 грудня
- Померли 1893
- Померли в Москві
- Випускники історико-філологічного факультету Московського університету
- Науковці Московського університету
- Академіки Сербської академії наук і мистецтв
- Філологи Російської імперії
- Російські літературознавці