Ференцварош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Ференцварош»
Повна назва Ferencvárosi Torna Club
Прізвисько Fradi («Фроді»),
Zöldek («зелені»)
Коротка назва FTC
Засновано 3 травня 1899
Населений пункт Будапешт, Угорщина Угорщина
Стадіон «Групама Арена»
Вміщує 23 700
Президент Угорщина Габор Кубатов
Головний тренер Нідерланди Паскаль Янсен
Ліга Національний чемпіонат I
2023/24 Діючий чемпіон 1-е місце
Вебсайт fradi.hu
Домашня
Виїзна
Запасна
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ференцварош (значення).

«Фе́ренцварош» (угор. Ferencvárosi TC) — угорський професійний футбольний клуб із Ференцвароша, 9-го району Будапешта. Виступає в Національному чемпіонаті I, вищій лізі угорського футболу. Клуб заснував 1899 року Ференц Шпрінгер та група місцевих резидентів району Ференцвароша. «Ференцварош» найбільш відомий на міжнародному рівні тим, що виграв Кубок ярмарків у сезоні 1964–65 після перемоги над «Ювентусом» у фіналі в Турині з рахунком 1–0. «Ференцварош» також дійшов до фіналу в тому ж турнірі в 1968 році, де він програв «Лідс Юнайтед», а також до фіналу Кубка володарів кубків в сезоні 1974–75, програвши київському «Динамо».

«Ференцварош» є найпопулярнішим футбольним клубом Угорщини[1].

Кольори клубу — зелений та білий, а талісманом клубу є зелений орел, звідси ще одне прізвисько клубу — «зелені орли».

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія ФК «Ференцварош»

Початок

[ред. | ред. код]

Клуб був заснований жителями району Будапешта Ференцварош (адміністративно — IX район), на честь якого вони назвали спортивний клуб «Ференцварош»[2]. 3 травня 1899 року першим президентом клубу було обрано Ференца Шпрінгера.

Склад «Ференцвароша» у 1901 році.

3 грудня 1900 року футбольна команда офіційно була зареєстрована[2], а вже через два місяці, в лютому 1901 року, був зіграний перший матч з командою БТК. Однак угорська футбольна асоціація відмовилася визнавати його як офіційний, тому прийнято вважати, що перший офіційний матч було зіграно у першому чемпіонаті Угорщини 21 лютого 1901 року з командою МАФК (команда технічного університету), програвши 3:5. Перший м'яч забив 17-річний вінгер Гашпар Борбаш[3]. Перше очко було набрано у грі проти цього ж суперника (нічия 2:2), а перша перемога була здобута 16 червня у матчі проти «Будапешта» (5:1)[3].

Цікавим є ще той факт, що свій перший матч на внутрішній арені клуб провів пізніше, ніж на міжнародній — ще 24 березня 1900 року «Ференцварош» зіграв у Відні проти команди «Вієнна Крикет» і програв 0:9. 5 травня клуб здобув свою першу перемогу (5:0), був переможений «Олд Крікетер». У 1902 році команда програла британському «Оксфорд Юнайтед» 0:16[4].

У сезоні 1903 року клуб вперше виграв чемпіонат країни, 1905 року став чемпіоном повторно. У сезоні 1909/10 років завоював чемпіонський титул вп'яте. У період із сезону 1908/09 по сезон 1912/13 клуб виграв п'ять першостей країни поспіль.

12 лютого 1911 року було відкрито стадіон, де команда грає досі (арена кілька разів реконструювалася і перебудовувалася, і навіть змінювала назви). Перший гол на новому стадіоні забив Імре Шлоссер. У 1912 році «Ференцварош» вперше переміг в Англії, здобувши гору над «Вокінгом». У тому ж році в матчі проти «Керюлеті» (команди з ІІІ району) клубом було здобуто перемогу 11:3, де 8 м'ячів забив Імре Шлоссер (дане досягнення є і досі рекордом результативності в одному матчі для гравця «Ференцвароша»)[5].

З початком Першої світової війни багато гравців пішли на фронт і не повернулися, а «Ференцварош» не вигравав чемпіонств понад 10 років.

1920-ті

[ред. | ред. код]
Команда «Ференцвароша», яка провела турне по Південній Америці в 1929 році

Початок 1920-х років був не дуже успішним часом для клубу. Його споконвічний суперник, МТК (Будапешт), в цей час ставав чемпіоном Угорщини 10 разів поспіль, аж до сезону 1924/25, коли «зеленим орлам» все ж таки вдалося порушити його гегемонію. Також у сезоні 1924/25 років вони зазнали найбільшої поразки на внутрішній арені, програвши МТК 2:14[6]. Клуб зумів виграти наступного сезону. То був останній аматорський чемпіонат Угорщини, з наступного року всі клуби стали професійними. Першим професійним гравцем команди став Ласло Горват, відомий також як Горват ІІ.

У 1928 році клуб виграв Кубок Мітропи, у фіналі за сумою двох матчів обігравши віденський «Рапід» 10:6[7][8], здобувши перший трофей поза Угорщиною. 1929 року команда провела південноамериканське турне, на якому перемогла дуже сильну (на той момент двічі олімпійських чемпіонів 1924 і 1928 років, згодом чемпіонів світу 1930) збірну Уругваю 3:2[9].

1930-1950-ті

[ред. | ред. код]

У 1930-ті роки було виграно 4 чемпіонати країни (1931/32, 1933/34, 1937/38, 1939/40), а також два Кубки Угорщини (1933, 1935). У сезоні 1931/32 команда виграла всі 22 матчі чемпіонату з різницею м'ячів 105:18[10]. Подібне досягнення поки що не вдалося повторити жодній угорській команді. Того ж сезону «Ференцварош» забив свій 400-й гол у чемпіонатах країни. У 1933 році французька газета L'Auto (попередниця L'Équipe), поставила «Ференцварош» на 7-е за силою місце у світі.

Домашній матч «Ференцвароша» на стадіоні. 1935 рік.

У 1937 році вдруге було виграно Кубок Мітропи. Команда перемогла у фіналі італійський «Лаціо» із загальним рахунком 9:6[11]. У цей період за команду грав найуспішніший бомбардир в історії «Ференцвароша» Дьєрдь Шароші, який забив 636 голів у 646 матчах в усіх змаганнях у період з 1931 по 1948 рік.

1940-ві роки почалися для клубу добре — він став чемпіоном сезону 1940/41. Першим із угорських клубів «Ференцварош» провів турне до США. Під час Другої світової війни чемпіонат проводився, проте клуб не завоював золотих медалей, натомість виграв три Кубки Угорщини поспіль (1942, 1943, 1944).

31 жовтня 1948 року було зіграно 1000-й матч у рамках чемпіонату країни. Свій 50-річний ювілей клуб відзначив завоюванням чемпіонства (1948/49), при цьому у 30 матчах було забито 140 голів, 59 із яких забив бомбардир Ференц Деак.

1950-ті роки стали найменш успішними для клубу. «Ференцварош» жодного разу не зміг виграти чемпіонство (багато в чому через те, що набирав сили «Гонвед» на чолі з Пушкашем). Одного разу клуб виграв срібні медалі і тричі брав бронзу, також 1958 року вдесяте був виграний Кубок Угорщини[12].

У 1951 році під тиском Матяша Ракоші команда була перейменована на «Кініжі» (на честь легендарного угорського командира-простолюдина Пала Кініжі в армії короля Матяша I Корвіна) і змінила колір на червоно-білий. Після угорських подій 1956 року та втечі з країни Ракоші клубу повернули його історичну назву та кольори.

1960-ті — золота ера

[ред. | ред. код]
Володар «Золотого м'яча» (France Football) 1967 року Флоріан Альберт.

У 1960-ті роки «Ференцварош» чотири рази ставав чемпіоном країни (1963, 1964, 1967 і 1968[13]), але головним клубним досягненням стало завоювання великого міжнародного трофея і визнання Флоріана Альберта найкращим футболістом Європи[13].

«Фраді» підкорився Кубок ярмарків сезону 1964/65, де на своєму шляху до перемоги клубом були переможені: «Спартак» (Брно), «Вінер Шпорт-Клуб», «Рома», «Атлетік Більбао», «Манчестер Юнайтед» і, у фіналі, «Ювентус» з рахунком 1:0. Матч пройшов у Турині при 40 000 глядачів, єдиний м'яч на 74-й хвилині забив Мате Феньвеші[14][15].

У Кубку ярмарків 1967/68 років «Ференцварош» дійшов до фіналу, де поступився за сумою двох матчів англійському клубу «Лідс Юнайтед» (0:1 та 0:0). На шляху були обіграні такі клуби як «Реал Сарагоса», «Ліверпуль» (2:0), «Атлетік Більбао» та «Болонья»[16].

1970-ті

[ред. | ред. код]

У 1970-ті роки клуб лише раз виграв першість (1975/76), натомість чотири рази брав кубок країни (1972, 1974, 1976, 1978). «Ференцварош» досяг півфіналу Кубка УЄФА 1971/72, де програв «Вулвергемптон Вондерерз» 3:4 за сумою двох матчів[17][18]. 17 березня 1974 року легендарний Флоріан Альберт зіграв свій останній матч, у якому забив свій останній гол.

У Кубку володарів кубків УЄФА сезону 1974/75 «Ференцварош» пройшов «Кардіфф Сіті»[19][20], «Ліверпуль»[21][22], «Мальме»[23][24], «Црвену Звезду»[25][26], але у фіналі програв 0:3 київському «Динамо»[27].

1980-і та 1990-ті

[ред. | ред. код]

На початку 1980-ті роки складалися непогано, команда виграла чемпіонат країни в сезоні 1980/81[28], проте наступного успіху довелося чекати десять років. Сезон 1984/85 клуб взагалі закінчив на 13-му місці, що стало найгіршим результатом в історії команди. Наприкінці вісімдесятих клуб по разу ставав срібним та бронзовим призером. Лише у сезоні 1991/92 знову вдалося завоювати перше місце, цей успіх вдалося повторити у сезонах 1994/95 та 1996/97. 1995 року команда пробилася до групової стадії Ліги чемпіонів. Спочатку у відбіркових матчах був переможений «Андерлехт», а в групі клуб зіграв із «Грассгоппером» (3:0, 3:3), «Реалом Мадрид» (1:6, 1:1) та «Аяксом» (1:5, 0:4)[29]. У підсумку «Ференцварош» посів третє місце у групі та вилетів із Ліги чемпіонів, а 19 пропущених м'ячів у 6 іграх залишалися антирекордом Ліги чемпіонів до 2010 року.

Пам'ятна дошка на честь 100-річчя заснування «Ференцвароша», встановлена 1999 року.

2000-ті, зльоти та падіння

[ред. | ред. код]

Початок нового тисячоліття клуб зустрічав черговим чемпіонством у сезонах 2000/01 та 2003/04. Також у цей час клуб розмістив свої акції на Будапештській фондовій біржі. У сезоні 2004/05, зазнавши поразки від празької «Спарти» у Лізі чемпіонів, «Ференцварош» потрапив у Кубок УЄФА, де обіграв «Міллволл» 4:2 за сумою двох матчів. На груповому етапі команда обіграла (1:0) «Гарт оф Мідлотіан», зіграла внічию з «Феєнордом» і програла «Базелю» та «Шальке 04», посівши 4 місце.

У 2006 році «Ференцварош» був названий найпопулярнішим футбольним клубом Угорщини[30], але у липні того ж року Федерація футболу Угорщини відправила клуб до другого дивізіону (до цього він ніколи не залишав вищий дивізіон) через фінансові труднощі. Це рішення клуб оскаржив у суді та виграв справу[31], але повертатися назад йому довелося за спортивним принципом[31]. Однак повернутися у вищу лігу клуб зміг лише через три роки, 22 травня 2009 року[32].

У 2008 році власником клубу став британець Кевін Маккейб[33], який, крім усього іншого, володів також клубами «Шеффілд Юнайтед», «Сентрал-Кост Марінерс» і «Ченду Блейдс».

2010-ті

[ред. | ред. код]

Після повернення клубу до вищого дивізіону, він поступово відновлює свої позиції. У сезоні 2010/11 клуб фінішував на третьому місці, завдяки чому зміг взяти участь у Лізі Європи УЄФА 2011/12, де у другому раунді програв норвезькому «Олесунну», пропустивши гол у додатковий час на 119 хвилині.

У липні 2011 року московський «Локомотив» відзначав своє 75-річчя, і на честь цієї події запросив «Ференцварош». Зустріч закінчилася перемогою гостей із рахунком 1:0[34].

31 жовтня 2011 року у віці 70 років помер легендарний гравець клубу Флоріан Альберт[35].

21 серпня 2012 року головним тренером команди призначено голландця Рікардо Моніза, а наступного року йому на зміну прийшов німець Томас Долль. Під його керівництвом «Ференцварош» вперше за 12 років виграв чемпіонат Угорщини у сезоні 2015/16 років

Матч «Ференцвароша» у чемпіонаті проти «Залаегерсега». 2019 рік.

2020-ті

[ред. | ред. код]

У 2018 році «Ференцварош» очолив Сергій Ребров, під керівництвом якого команда в сезоні 2018/19 виграла чемпіонство, яке стало ювілейним тридцятим в історії, що дозволило клубу розмістити над емблемою третю зірку[36], а також команда вперше за 15 років пробилася до групового етапу єврокубків. У Лізі Європи УЄФА команда посіла 3 місце в групі.

У сезоні 2019/20 Ребров повторно привів «Ференцварош» до чемпіонства. Також, пройшовши чотири раунди кваліфікації, команда вперше за 25 років потрапила до групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА[37]. За підсумками сезону 2020/21 втретє поспіль привів «Ференцварош» до чемпіонства.

20 грудня 2021 року клуб очолив колишній головний тренер збірної Росії Станіслав Черчесов[38]. За підсумками сезону 2021/22 вчетверте поспіль привів «Ференцварош» до чемпіонства[39].

Стадіон

[ред. | ред. код]
Перший стадіон (1911—1974)
Другий стадіон (1974—2014)
Третій стадіон (2014–донині)
Докладніше: Флоріан Альберт (стадіон) та Групама Арена

Спочатку «Ференцварош» грав на полі на вулиці Шорокшар, яке вміщало лише 1500 глядачів, і його невеликий ігровий майданчик не відповідав потребам, а доходи також не могли покрити витрати. Завдяки початковій серії успіхів кількість людей, які відвідували матчі, стрімко зросла, тож довелося шукати новий домашній стадіон.

Перший стадіон на вулиці Іллеї після початку будівництва восени 1910 року був зданий 12 лютого 1911 року і мав місткість 40 000 глядачів. Відкриття стадіону відбулось у грі «Ференцвароша» проти МТК (Будапешт).

У 1971 році старі трибуни було знесено і розпочато будівництво нового футбольного стадіону. Для урочистого відкриття нового стадіону, до 75-ї річниці заснування клубу, 19 травня 1974 року був організований матч між «Ференцварошом» і «Вашашем». Місткість нового стадіону становила 29 505 осіб, що включало 10 771 сидячих та 18 734 стоячих місць. На початку 1990-х місткість стадіону скоротили до 18 100 осіб із встановленням пластикових крісел, а коли «Ференцварош» вперше кваліфікувався до групового етапу Ліги чемпіонів 1995/96 років, над головною трибуною була побудована нова трибуна для журналістів.

21 грудня 2007 року стадіон отримав ім'я легендарного гравця «Ференцвароша» Флоріана Альберта.

Після тривалої підготовки та переговорів у 2012 році Габор Кубатов, президент клубу, оголосив про будівництво довгоочікуваного нового стадіону. У березні 2013 року команда попрощалася з легендарним стадіоном двома матчами: спочатку в матчі чемпіонату при 17-тисячному натовпі обіграла «Уйпешт» з рахунком 2:1, а потім зіграла останній прощальний матч проти румунського клубу «Клуж» (0:0).

Новий стадіон «Групама Арена» розвернули на 90 градусів, щоб відповідати вимогам УЄФА. Таким чином, головна трибуна, яка була паралельна до вулиці Іллеї (угор. Üllői út), стала паралельною до бульвару Угорщини (угор. Hungária körút). Стадіон був спроектований Агнес Штрайт і Сабольчем Кормошем і побудований компанією Market Építő Zrt з 2013 по 2014 рік. На арені також можна знайти музей «Ференцвароша» та фан-шоп. 10 серпня 2014 року «Ференцварош» зіграв перший матч на новій арені проти «Челсі»[40][41][42].

Також у різні часи тимчасовою домашньою ареною клубу був «Непштадіон», головний стадіон міста. Зокрема «Ференцварош» грав там у 1970-х роках та 2013—2014 коли проходила реконструкція його рідної арени, а також у важливих іграх, щоб зібрати більшу кількість вболівальників. Так у 2004 році цей стадіон приймав усі домашні матчі «Ференцвароша» в основному турнірі Кубка УЄФА.

Власники

[ред. | ред. код]

14 лютого 2008 року президент акціонерного товариства «Шеффілд Юнайтед», Кевін Маккейб, успішно придбав тендер на покупку «Ференцвароша». Угорська компанія Маккейба, Esplanade LLC, купила нерухомість «Ференцвароша» за 8,45 млн фунтів, щоб розпочати погашення боргів у ₤ 5 млн[43][44]. У квітні 2008 року було офіційно узгоджено умови продажу футбольного клубу Esplanade LLC, угорській компанії Маккейба[45].

У грудні 2010 клуб шукав фінансового партнера в Росії за допомогою дачі оголошення в газетах[46]. У 2011 році Маккейб склав із себе повноваження власника клубу після низки розбіжностей з деякими міноритарними акціонерами[47].

25 лютого 2011 року Габор Кубатов, депутат Національних Зборів Угорщини, був призначений президентом «Ференцвароша»[48]. 28 жовтня 2014 року Габор Кубатов був переобраний президентом клубу на наступний чотирирічний термін[49].

Емблема клубу

[ред. | ред. код]

Кольори клубу — зелений та білий — присутні і на гербі району. На емблемі, яка є щитом, зображено п'ять зелених і чотири білі смуги, їх кількість символізує причетність до IX району міста. Також на емблемі присутня повна назва клубу, в нижній частині рік заснування — 1899, розділений посередині оригінальним написанням трьох букв Е, які символізують девіз клубу: мораль, сила, одностайність (угор. Erkölcs, Erő, Egyetértés).

У клубу є свій талісман — орел, що стискає кігтями м'яч, через що команду часто називають «зелені орли». Також команду називають «Фраді» — від німецькомовної назви району Францштадт (нім. Franzstadt), що походить від імені австрійського імператора Франца II. Що цікаво, в угорських ЗМІ та серед любителів футболу назву «Ференцварош» використовують вкрай рідко, воліючи називати клуб лише на прізвиська або скорочено — ФТК.

Дербі та ультрас

[ред. | ред. код]
Ультрас-група «Green Monsters» на домашній арені «Ференцвароша»

У «Ференцвароша» є два основні важливі протистояння. Перше із них — це «Вічне дербі», протистояння з клубом МТК. Інші — це «Будапештські дербі[en]», протистояння з клубами «Уйпешт»[50], «Гонвед», «Вашаш» та БВСК. Крім цього клуб має протистояння з клубами «Дебрецен»[51] та «Фегервар».

Ультрас-групи «Ференцвароша»: «Green Monsters», «B-Közép». Друзям вважаються ультрас клубів: «Залаегерсег», «Рапід» (Відень)[52] і «Панатінаїкос», разом їх називають Green Brothers, а також друзями є ультрас клубів «ДАК 1904», «Шльонськ» і «Балтик». Ворогами вважаються ультрас клубу «Слован» (Братислава).

Статистика по сезонах

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сезони ФК «Ференцварош»
Сезон Дивізіон Місце
 
1901 I. 3.
1902 I. 2.
1903 I. 1.
1904 I. 2.
1905 I. 1.
1906/07 I. 1.
1907/08 I. 2.
1908/09 I. 1.
1909/10 I. 1.
1910/11 I. 1.
1911/12 I. 1.
1912/13 I. 1.
1913/14 I. 2.
1916/17 I. 4.
1917/18 I. 2.
1918/19 I. 2.
1919/20 I. 3.
1920/21 I. 3.
1921/22 I. 2.
1922/23 I. 3.
1923/24 I. 2.
1924/25 I. 2.
1925/26 I. 1.
1926/27 I. 1.
1927/28 I. 1.
1928/29 I. 2.
1929/30 I. 2.
1930/31 I. 3.
1931/32 I. 1.
1932/33 I. 3.
1933/34 I. 1.
1934/35 I. 2.
1935/36 I. 3.
1936/37 I. 2.
1937/38 I. 1.
1938/39 I. 2.
1939/40 I. 1.
1940/41 I. 1.
1941/42 I. 6.
1942/43 I. 3.
1943/44 I. 2.
1945 I. 2.
1945/46 I. 5.
1946/47 I. 4.
1947/48 I. 3.
1948/49 I. 1.
1949/50 I. 2.
1950 I. 10.
1951 I. 6.
1952 I. 9.
1953 I. 5.
1954 I. 3.
1955 I. 3.
1956 I. 4.
1957 I. 4.
1957/58 I. 3.
1958/59 I. 7.
1959/60 I. 2.
1960/61 I. 4.
1961/62 I. 3.
1962/63 I. 1.
1963 I. 3.
1964 I. 1.
1965 I. 2.
1966 I. 2.
1967 I. 1.
1968 I. 1.
1969 I. 3.
1970 I. 2.
1970/71 I. 2.
1971/72 I. 5.
1972/73 I. 2.
1973/74 I. 2.
1974/75 I. 3.
1975/76 I. 1.
1976/77 I. 3.
1977/78 I. 9.
1978/79 I. 2.
1979/80 I. 6.
1980/81 I. 1.
1981/82 I. 2.
1982/83 I. 2.
1983/84 I. 12.
1984/85 I. 13.
1985/86 I. 5.
1986/87 I. 5.
1987/88 I. 5.
1988/89 I. 2.
1989/90 I. 3.
1990/91 I. 2.
1991/92 I. 1.
1992/93 I. 3.
1993/94 I. 4.
1994/95 I. 1.
1995/96 I. 1.
1996/97 I. 3.
1997/98 I. 2.
1998/99 I. 2.
1999/00 I. 5.
2000/01 I. 1.
2001/02 I. 2.
2002/03 I. 2.
2003/04 I. 1.
2004/05 I. 2.
2005/06 I. 6.
2006/07 II. 2.
2007/08 II. 3.
2008/09 II. 1.
2009/10 I. 7.
2010/11 I. 3.
2011/12 I. 11.
2012/13 I. 5.
2013/14 I. 3.
2014/15 I. 2.
2015/16 I. 1.
2016/17 I. 4.
2017/18 I. 2.
2018/19 I. 1.
2019/20 I. 1.
2020/21 I. 1.
2021/22 I. 1.
2022/23 I. 1.
2023/24 I. 1.

Виступи у єврокубках

[ред. | ред. код]
Докладніше: ФК «Ференцварош» у єврокубкових турнірах

Загальна статистика

[ред. | ред. код]
Станом на 3 жовтня 2024 року
Турнір І В Н П ГЗ ГП РГ В%
Кубок чемпіонів / Ліга чемпіонів 75 28 20 27 119 124 −5 37,33
Кубок володарів кубків 35 16 6 13 67 49 +18 45,71
Кубок УЄФА / Ліга Європи 106 39 25 42 147 143 +4 36,79
Ліга конференцій УЄФА 14 8 4 2 30 10 +20 57,14
Кубок Інтертото 12 3 2 7 13 18 −5 25,00
Кубок ярмарків 42 23 5 14 1 1 +0 54,76

Джерело: UEFA.com

Досягнення

[ред. | ред. код]

Чемпіонат Угорщини

Кубок Угорщини

Кубок угорської ліги:

Суперкубок Угорщини

Кубок Мітропи

Кубок володарів кубків УЄФА

  • Фіналіст (1): 1975

Кубок ярмарків

  • Володар (1): 1965
  • Фіналіст (1): 1968

Кубок УЄФА

  • Півфіналіст (1): 1972

Кубок виклику

  • Володар: 1909

Поточний склад

[ред. | ред. код]
Станом на 3 вересня 2024[53]
№ Поз. Нац. Гравець
1 ВР Угорщина Адам Варга
3 ЗХ Данія Стефан Гартенманн
4 ЗХ Нідерланди Матс Кнустер
7 ПЗ Туніс Мохамед Алі Бен Ромдан
8 НП Сербія Александар Пешич
10 ПЗ Бразилія Каді
11 ПЗ Бразилія Матеус Салданья
15 ПЗ Ізраїль Мохаммад Абу Фані
16 ПЗ Норвегія Крістоффер Захаріассен
17 ЗХ Боснія і Герцеговина Ельдар Чивич
18 НП Гана Овусу Квабена
19 НП Угорщина Барнабаш Варга
20 НП Малі Адама Траоре
21 ЗХ Угорщина Ендре Ботка (віце-капітан)
22 ЗХ Угорщина Габор Шалаї
23 ЗХ Угорщина Лоранд Паска
24 НП Нігерія Тосін Кехінде
№ Поз. Нац. Гравець
25 ПЗ Латвія Джебраіл Макрекіс
27 ЗХ Франція Ібрагім Сіссе
29 ВР Угорщина Герге Сечі
30 НП Угорщина Жомбер Грубер
34 ЗХ Бразилія Рауль Густаво
40 НП Нігерія Форчун Бессі
42 ПЗ Нігерія Андерсон Есіті
44 ЗХ Франція Ісмаель Аанеба
54 ЗХ Угорщина Норберт Каян
63 ВР Угорщина Даніель Радноті
64 ПЗ Угорщина Алекс Тот
70 ПЗ Гана Аїсак Паппое
80 ПЗ Кот-д'Івуар Хабіб Маїга
88 ПЗ Бельгія Філіпп Ромменс
90 ВР Угорщина Денеш Дібус (капітан)
93 НП Суринам Верджил Місіджан
99 ЗХ Еквадор Крістіан Рамірес

Відомі гравці

[ред. | ред. код]
Головна категорія: Футболісти «Ференцвароша»

Найкращі бомбардири чемпіонату Угорщини

[ред. | ред. код]
Імре Шлоссер, 6-разовий найкращий бомбардир чемпіонату Угорщини.
Йожеф Такач, 6-разовий найкращий бомбардир чемпіонату Угорщини.
Сезон Футболіст Голів
1904 Угорщина Йожеф Покорний 12
1908–09 Угорщина Імре Шлоссер 30
1909–10 18
1910–11 38
1911–12 34
1912–13 33
1913–14 21
1925–26 Угорщина Йожеф Такач 29
1927–28 31
1928–29 41
1929–30 40
1931–32 42
1933–34 Угорщина Геза Тольді 27
1935–36 Угорщина Дьєрдь Шароші 36
1939–40 23
1940–41 29
1948–49 Угорщина Ференц Деак 59
1957–58 Угорщина Золтан Фрідманскі 16
1959–60 Угорщина Флоріан Альберт 27
1960–61 21
1965 27
1980–81 Угорщина Тібор Нілаші 30
1989–90 Угорщина Йожеф Дзуряк 18
1995–96 Україна Ігор Ніченко 18
2015–16 Угорщина Даніель Беде 17
2018–19 Italia Давіде Ланцафаме 16

Рекордсмени

[ред. | ред. код]

Медалісти

[ред. | ред. код]

Олімпійські ігри

[ред. | ред. код]
Медаль Гравці
Золото Єне Дальнокі (1952), Деже Новак (1964, 1968), Золтан Варга (1964), Міклош Панчич (1968), Лайош Сюч (1968), Іштван Юхас (1968), Теслім Фатусі (1996)
Срібло Іштван Геці, Петер Вепі, Ласло Балінт, Міклош Панчич, Лайош Кю, Ласло Браниковіц (Усі: 1972)
Бронза Єне Дальнокі, Флоріан Альберт, Деже Новак, Дьюла Ракоші, Паль Орос, Оскар Вілежал (Усі: 1960)

Чемпіонат Європи

[ред. | ред. код]
Медаль Гравці
2 Срібло Міхай Біро, Йожеф Хада, Лайош Кораньї, Дьюла Лазар, Дьюла Полгар, Бела Шароші, Дьєрдь Шароші, Геза Тольді (Усі: 1938)
3 Бронза Флоріан Альберт, Мате Феньвеші, Деже Новак, Дьюла Ракоші, Шандор Матраї, Золтан Варга (Усі: 1964)

Тренери

[ред. | ред. код]
Головна категорія: Тренери ФК «Ференцварош»

Форма та спонсори

[ред. | ред. код]

У наступній таблиці детально показано виробників форми та титульних спонсорів за роками:

Роки Виробник форми Титульний спонсор
1979−1987 Adidas Márka
1987–1990 Pepsi
1990–1991 Hargita Kft.
1991–1992 n/a
1992–1993 Umbro
1993–1995 West[en]
1995–1996 Adidas
1996–1999 symphonia
1999–2000 n/a
2000–2001 Dunapack
2002 Arany Ászok[en]
2002–2003 Westel
2003–2004 Nike
2004–2007 T-Mobile
2007–2008 Orangeways / Interwetten[en]
2008–2009 Orangeways
2009–2010 Unibet[en]
2010–2011 FantasticLeague.com
2011–2014 Groupama[en] Garancia
2015 Fő Taxi
2015– T-Mobile
1970-ті
1985 домашня
1992/93 домашня
1997/98 домашня
2001/02 домашня
2001/02 гостьова
2002/03 домашня
2002/03 гостьова
2003/04 домашня
2003/04 гостьова
2004-06 домашня
2004-06 гостьова
2006/07 домашня
2006/07 гостьова
2007/08 домашня
2007/08 гостьова
2008/09 домашня
2008/09 гостьова
2009-11 домашня
2009-11 гостьова
2009-11 третя
2011/12 домашня
2011/12 гостьова
2014/15 домашня
2014/15 гостьова
2017/18 домашня
2016-18 гостьова
2019-21 домашня
2020/21 гостьова
2021/22 домашня
2021/22 гостьова
2021/22 третя

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Partvonalon kívül. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 9 червня 2011. [Архівовано 2015-11-24 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Football development in Hungary. Official Website of Ferencváros. 4 грудня 2012. Архів оригіналу за 7 червня 2014. Процитовано 3 липня 2014.
  3. ↑ а б Hungarian League 1901. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  4. ↑ Ferencváros. FIFA. 16 листопада 2004. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 3 липня 2014.
  5. ↑ Hungarian League 1911-12. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  6. ↑ Hungarian League 1924-25. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  7. ↑ Mitropa Cup 1928. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  8. ↑ Mitropa Cup 1928. Wildstat. 16 листопада 2004.
  9. ↑ Elsőként Uruguay ült fel a futballvilág trónjára. Nemzeti Sport. 16 листопада 2004.
  10. ↑ Unbeaten
  11. ↑ Mitropa Cup 1937. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  12. ↑ Hungarian Cup 1958. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  13. ↑ а б Albert Flórián a jó foci titkáról (Hungarian) . Hetek. 5 серпня 2000. Процитовано 7 листопада 2011.
  14. ↑ Inter-Cities Fairs Cup 1964-65. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  15. ↑ Glorious Hungarian history needs updating. UEFA. 21 лютого 2010.
  16. ↑ Inter-Cities Fairs Cup 1967-68. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  17. ↑ UEFA Cup 1970-71: Ferencváros 2-2 Wolverhampton. UEFA. 10 червня 2014.
  18. ↑ UEFA Cup 1970-71: Wolverhampton 2-1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  19. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974-75: Ferencváros 2-0 Cardiff City. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  20. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974-75: Cardiff City 1-4 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  21. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974-75: Liverpool 1-1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  22. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974-75: Ferencváros 0-0 Liverpool. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  23. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974-75: Malmö 1-3 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  24. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974-75: Ferencváros 1-1 Malmö. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  25. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974-75: Ferencváros 2-1 Red Star Belgrade. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  26. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974-75: Red Star Belgrade 2-2 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  27. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974-75: Dynamo Kyiv 3-0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  28. ↑ Hungarian League 1980-81. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  29. ↑ UEFA Champions League 1995/96 — History — Ferencváros — UEFA.com
  30. ↑ Partvonalon kívül. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 9 вересня 2013. [Архівовано 2015-11-24 у Wayback Machine.]
  31. ↑ а б Sport Géza — Futball — Jogszerűtlen volt a Fradi kizárása
  32. ↑ Ferencváros: Titel, Chaos und ein Zwangsabstieg | Transfermarkt
  33. ↑ Ferencváros: exkluzív interjú Kevin McCabe-bel
  34. ↑ Пожар! 0:1 — Футбол — Sports.ru
  35. ↑ Elhunyt Albert Flórián — NSO
  36. ↑ Ребров — головний тренер «Ференцвароша». «UA-Футбол». 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
  37. ↑ Ребров подарил Ференцварошу первое за 25 лет участие в Лиге чемпионов
  38. ↑ Черчесов возглавил «Ференцварош». news.sportbox.ru. 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
  39. ↑ Куимова, Полина (25 квітня 2022). Российский тренер изящно стал чемпионом в Европе! Такой трюк Черчесову уже удавался раньше. www.championat.com. Процитовано 25 квітня 2022.
  40. ↑ Geráé az első gól, a Chelsea-é a győzelem az új Fradi-stadionban. Nemzeti Sport. 10 серпня 2014.
  41. ↑ Ferencváros 1–2 Chelsea. Chelsea. 10 серпня 2014.
  42. ↑ Didier Drogba: Chelsea striker injured in friendly victory. BBC Sport. 10 серпня 2014.
  43. ↑ Blades' Kevin McCabe buys into Ferencvaros. The Telegraph. 14 лютого 2008.
  44. ↑ Blades win Ferencvaros bid. Daily Mail. 13 лютого 2008.
  45. ↑ Blades chief wins Ferencvaros bid. BBC. 2 грудня 2009.
  46. ↑ Кому «Ференцварош»? — Игра миллионов — Sports.ru
  47. ↑ Euro Footy Focus: Can Hungary's most famous club lead a Budapest revival?. News Talk. 7 грудня 2013. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 3 липня 2014. [Архівовано 2014-05-03 у Archive.is]
  48. ↑ Kubatov Gábor az FTC új elnöke. Nemzeti Sport. 25 лютого 2011.
  49. ↑ FTC: újabb négy évig Kubatov Gábor a klub elnöke. Nemzeti Sport. 28 жовтня 2014.
  50. ↑ The Budapest Derby. Football Derbies. 20 липня 2011. Архів оригіналу за 29 вересня 2008. Процитовано 2 листопада 2013.
  51. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-02-14 у Wayback Machine.]
  52. ↑ Rettet Ferencváros! Mentsük meg a Fradit!. nso.hu. Процитовано 23 лютого 2011.
  53. ↑ Ferencvaros - First team squad. www.fradi.hu (угор.). Процитовано 1 серпня 2019.
  54. ↑ Prukner László lett a Fradi új vezetőedzője!. Nemzeti Sport. 2 червня 2010.
  55. ↑ Ricardo Moniz az új edző. Fradi.hu. 21 серпня 2012. Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 26 квітня 2018.
  56. ↑ Thomas Doll aláírt. Fradi.hu. 18 грудня 2013.
  57. ↑ FTC: Thomas Doll az új vezetőedző – hivatalos. Nemzeti Sport. 18 грудня 2013.
  58. ↑ FTC: Szerhij Rebrov távozik a klubtól – hivatalos. Nemzeti Sport. 4 червня 2021.
  59. ↑ FTC: Peter Stöger a csapat új vezetőedzője – hivatalos. Nemzeti Sport. 5 червня 2021.
  60. ↑ NB I: Peter Stöger távozik az FTC vezetőedzői posztjáról. Nemzeti Sport. 13 грудня 2021.
  61. ↑ Ferencváros: Csercseszov az új vezetőedző – hivatalos. Nemzeti Sport. 20 грудня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ференцварош&oldid=43915995