Шиманський Іван Михайлович
| Шиманський Іван | |
|---|---|
 Хорунжий | |
 Сотенний «Шум» | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 15 травня 1911 с. Новий Люблинець, Любачівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина, (тепер в гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) |
| Смерть | 5 вересня 1947 (36 років) в бункері в лісі біля села Монастир Любачівського повіту  Польща |
| Громадянство |  Українська держава (1941) |
| Псевдо | «Шум» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1944-1947 |
| Приналежність | Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |  УПА |
| Командування | |
| сотні «Месники-1» та «Месники-2» куреня «Месники» | |
 | |
Іван Шиманський (псевдо.: «Шум»; 15 травня 1911[1] (за іншими даними — в 1913[2][3]), с. Новий Люблинець, Любачівський повіт, Австро-Угорщина (тепер в гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) — 5 вересня 1947[2] (за іншими даними — 7 вересня 1947)[3], бункер в лісі біля села Монастир Любачівського повіту) — військовий діяч, сотник УПА, командир сотень «Месники-1» та «Месники-2» куреня «Месники» ТВ-27 «Бастіон» Військової округи-6 «Сян» групи УПА-Захід, постійний заступник командира куреня «Месники» Івана Шпонтака (псевдо «Залізняк»).
Іван Шиманський народився 15 травня 1911 або 1913 року в селі Новий Люблинець, Любачівський повіт, Австро-Угорщина (тепер у гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) в середньозаможній селянській родині. Був п'ятою дитиною в сім'ї, а всього батьки Івана мали 9 дітей. Батько — Михайло Шиманський, мати — Єва, до шлюбу — Грицько[3].
Дитинство та юність Іван провів в рідному селі, де закінчив початкову школу, займався спортом, брав участь у місцевому відділенні товариства «Просвіта» та був провідним діячем українських молодіжних організацій[3].
По закінченні початкової школи продовжив своє навчання в Любачеві та Львові[3]. Там у 1928—1930 роках при львівському Союзі української незалежної молоді Іван Шиманський разом зі Степаном Бандерою, Левом Сенишиним та Данилом Чайківським видавав журнал гумористично-сатиричного спрямування[3]. Тоді ж позиціонував себе як симпатика очолюваної Юліаном Головінським УВО та вступив в ОУН, де виконував функції референта[3].
У 1934—1936 роках Іван служив у Війську Польському, закінчив школу підстаршин, отримавши звання капрала, потім відбував військову службу у підрозділі кавалерії в місті Ланцуті[3]. По звільненні з армії був переслідуваний польською поліцією за активну проукраїнську діяльність[3].
Перед початком Другої світової війни його знову мобілізували до Війська Польського. Після закінчення Вересневої кампанії повернувся в рідні місця, де, разом із майбутнім полковником УПА Василем Левковичем зі сусіднього Старого Люблинця та майбутнім головним організатором та командиром УПА-Південь Омеляном Грабцем, зайнявся політичною діяльністю на території Любачівщини й Чесанівщини[3]. Співпрацював з Іваном Білим та Адріяном Лебедовичем[3], (за смерть останнього 11 лютого 1944 року відплатною акцією на село Рудка 19 квітня 1944 року розпочався бойовий шлях сотні «Залізняка» та куреня «Месники»[4][2]).
Прихід на Любачівщину Червоної Армії наприкінці 1939 року змусив Шиманського покинути малу батьківщину та переховуватись від співробітників НКВС[3].
З початком німецько-радянської війни і німецької окупації теренів Іван, щоб уникнути відправки на примусові роботи до Третього Рейху і за згодою ОУН, вступив до лав української допоміжної поліції (УДП)[3]. Пройшовши в 1941 році поліцейський вишкіл у місті Холм, Шиманський був призначений комендантом поліції в українському селі Сагрині Грубешівського повіту (тепер Люблінське воєводство, Польща)[5], згодом його перевели до Чесанова[3].
Наприкінці 1943 року Іван Шиманський, прийнявши псевдонім «Шум», зайнявся організацією Самооборонних Кущових Відділів для захисту мирного українського населення[3].
В кінці березня 1944 року заступник повітового коменданта української допоміжної поліції з Рави-Руської Іван Шпонтак привів до околиць села Горайця поблизу Чесанова частину своїх підлеглих. Сюди ж, в Гораєцькі ліси, почали приходити українські патріотично настоєні хлопці та чоловіки. Прийшов Іван Шиманський, який був особисто знайомий з Іваном Шпонтаком[3]. Прийшли його односельці з Нового Люблинця, з сусіднього Старого Люблинця, Жукова, Німстова, Нового Села, Улазова, Старого та Нового Брусна, Лівчі, Дикова (тепер Новий Диків та Старий Диків), Горинця, інших ближніх та дальніх сіл і містечок[2]. Вони йшли, щоб разом творити ще один підрозділ УПА — сотню «Залізняка» (саме таке псевдо, «Залізняк», прийняв її командир Іван Шпонтак).
В новоствореній сотні «Залізняка» було сформовоно чотири чоти. Одну з них[3], першу, наказали очолити «другові Шуму» — колишньому уланові[1] польської армії Іванові Шиманському[2][6]. На посаді чотового Шиманський перебував з моменту створення сотні, (кінець березня-початок квітня 1944 року), до її реорганізації в курінь наприкінці 1944 року.
- Список бійців куреня «Месники» Української Повстанської Армії
Командири УПА 
- Псевдо діячів ОУН та УПА
† Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †
- ↑ а б Іваник, 2012, с. 276 «Евіденційний листок старшин і підстаршин УПА куреня «Месники» за 20 жовтня 1946».
- ↑ а б в г д Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 травня 2016. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у До 100-річчя від дня народження сотенного Івана Шиманського — «Шума», Наше слово, Ярослав Стех, ІСТОРІЯ № 24, 16.06.2013
- ↑ Іваник, 2012, с. 460.
- ↑ 10 березня 1944 року в селі Сагринь відбулась масова різня українського населення, котре від близько 800 польських нападників пробували захистити 20 поліцейських УДП.
- ↑ Козак, 2006, с. 66.
- Іван Шиманський: З Україною в серці. До 95-річчя від дня народження та 60-річчя смерті Івана Шиманського. Автор: Ярослав Стех
- До 100-річчя від дня народження сотенного Івана Шиманського — «Шума» [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Ігор Гнаткевич. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком». — Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 1997. — С. 359. — ISBN 966-538-009-5.
- Мирослав Іваник, Михайло Бохно. Бастіон і Батурин. УПА та підпільна адміністрація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в рр. 1944–1947: Документи і матеріяли.. — Торонто-Львів, 2012. — С. 627.
- Андрій Кордан «Козак». «Один набій з набійниці. Спомини вояка УПА з куреня Залізняка». Упорядник — Микола Дубас. — Торонто-Львів, 2006. — С. 243, ISBN 966-553-552-8.