Перейти до вмісту

Spin (журнал)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Spin
англ. Spin[1]
Eminem на обкладинці журналу, серпень 2010
Країна видання  США
Місце публікації Нью-Йорк і США[1]
Тематика Музика
Періодичність виходу Щомісяця
Мова Англійська
Засновано 1985
Дата закриття 2012
ISSN-L 0886-3032
ISSN 0886-3032
www.spin.com

Spin — американський музичний журнал. Заснований в 1985 році, видавцем Бобом Гуччіоне молодшим, він конкурує з іншим великим музичним виданням — Rolling Stone.

У перші роки існування, журнал став відомий своїм широким охопленням музики з упором на коледж-рок і хіп-хопом. Журнал був еклектичним та сміливим, нехай і дещо безсистемним. Spin демонстративно створювався, як національна альтернатива Rolling Stone, з його стилем, орієнтованим на прославлених музикантів. Журнал віддавав важливе місце новим музикантам, таким як R.E.M., Принц, Run-D.M.C., Eurythmics, Beastie Boys, і Talking Heads; на обкладинках він, довгий час, робив ставку на відомих персон, таких як Боб Ділан, Кіт Річардс, Майлз Девіс, Aerosmith, Лу Рід, Том Вейтс і Джон Лі Хукер.

Історія

[ред. | ред. код]

Рання історія

[ред. | ред. код]

Журнад Spin був заснований у 1985 році Бобом Гуксіоном-молодшим.[2][3] У серпні 1987 року видавець оголосив, що припинить публікацію Spin, але Гуксіон-молодший зберіг контроль над журналом[4] та продовжив співпрацювати з колишнім президентом MTV Девідом Х. Горовіцом, щоб швидко відродити журнал. За цей час журнал публікувався в Camouflage Publishing під керівництвом Гуксіона-молодшого, який обіймав посаду президента та виконавчого директора та Горовіца як інвестора та директора.[5]

У перші роки Spin був відомий своїм вузьким музичним висвітленням з акцентом на коледж-рок, гранж, інді-рок та на появу хіп-хопу, та практично ігноруючи інші жанри, такі як кантрі та метал. У ньому була представлена ​​національна альтернатива більш орієнтованому на істеблішмент стиль Rolling Stone. У журналі появлялися такі автори-початківці, як R.E.M.,[6] Prince,[7] Run-D.M.C.,[8] Beastie Boys[9] і Talking Heads на його обкладинках,[10] а також багато розповідав про відомих діячів, таких як Duran Duran,[11] Keith Richards,[12] Miles Davis,[13] Aerosmith,[14] Tom Waits[15] і John Lee Hooker.[16]

На культурному рівні журнал приділяв значну увагу панку, альтернативному кантрі, електроніці, реггі та світовій музиці, експериментальному року, джазу найавантюрнішого типу, зростаючим андеграундним музичним сценам і різноманіттю маргінальних стилів. Такі артисти, як Ramones, Патті Сміт, Blondie, X, Black Flag, колишні учасники Sex Pistols, The Clash, а також ранні рухи панку та нової хвилі були широко представлені в редакційній суміші Spin. Широке висвітлення Spin хіп-хоп музики та культури, особливо редактора Джона Леланда, було помітним у той час.

Серед редакційних внесків музичних і культурних діячів – Лідія Ланч, Генрі Роллінз, Девід Лі Рот і Дуайт Йоакам. Журнал також повідомляв про такі міста, як Остін, Техас, і Глазго, Шотландія, як культурні інкубатори незалежної музичної сцени. Стаття 1990 року про сучасну сцену кантрі-блюзу вперше привернула увагу Р. Л. Бернсайда. Висвітлення американських карикатуристів, японської манги, вантажівок-монстрів, кризи СНІДу, художників-аутсайдерів, Твін Пікс та інших культурних явищ, які не належать до мейнстріму, відрізняли перші роки журналу.[17][18] У липні 1986 року Spin опублікував викриття Роберта Кітінга про те, як кошти, зібрані на концерті Live Aid, могли бути використані неналежним чином. Починаючи з січня 1988 року, «Спін» щомісяця публікував серію статей про епідемію СНІДу під назвою «Слова з фронту».[19]

У 1990 році Spin найняв Джона Скіппера на нову посаду директора видавництва та президента, тоді як Гуксіон-молодший продовжував виконувати функції редактора та видавця.[20] На початку 1990-х років Spin зіграв впливову роль в епоху гранжу, показуючи виконавців альтернативного року, таких як Nirvana та PJ Harvey, на своїх обкладинках, коли більш масові журнали часто не визнавали їх.[21]

У 1994 році двоє журналістів, які працювали в журналі, загинули від вибуху міни під час репортажів про боснійську війну в Боснії та Герцеговині. Третій, Вільям Т. Воллманн, був поранений.[22]

У 1997 році Гуксіон-молодший залишив журнал після продажу Spin[23] видавництву Miller за 43,3 мільйона доларів. Новий власник призначив Майкла Хіршорна головним редактором.[24] Партнерство, яке складалося з Робертаом Міллером, Девідом Зальцманом та Квінсі Джонсом, Miller Publishing також володів Vibe,[25][26] які разом створили Vibe/Spin Ventures. У 1999 році Алан Лайт, який раніше працював редактором Vibe, змінив Хіршорна в Spin.[27]

Пізні роки

[ред. | ред. код]

Сіа Мішель була призначена головним редактором на початку 2002 року.[28][29] З Хіршорном як редактором, за словами Евана Соді з PopMatters, «Spin був одним із найсмішніших, захоплюючих музичних видань, здатних писати про всіх, від Used до Каньє Веста з ентузіазмом і глибокими знаннями жанру».[30] У 2003 році Spin відправив Чака Клостермана, старшого письменника, який приєднався до журналу в 1990-х роках, у подорож, щоб відвідати місця смерті відомих артистів рок-музики, що стало основою його книги 2005 року «Вбити себе, щоб жити: 85%» правдивої історії.[31][32] Клостерман писав для Spin до 2006 року.[33]

У лютому 2006 року Miller Publishing продала журнал компанії McEvoy Group LLC із Сан-Франциско, яка також була власником Chronicle Books.[34][35] Ця компанія створила ТОВ «Спін Медіа» як холдингову компанію.[36] Нові власники призначили Енді Пембертона, колишнього редактора Blender, наступником Мішель на посаді головного редактора.[37] Першим і єдиним випуском, який вийшов під редакцією Пембертона, був липневий номер 2006 року, на обкладинці якого була Бейонсе.[38][39] Пембертон пішов у відставку зі Spin у червні 2006 року, і його змінив Даг Брод, який був виконавчим редактором під час перебування Мішель.[40]

У 2008 році журнал почав публікувати повне цифрове видання кожного номера.[41] До 25-річчя Prince's Purple Rain у 2009 році Spin випустив «всеосяжну усну історію фільму та альбому, а також триб’ют, який можна завантажити безкоштовно», у якому дев’ять гуртів виконують кавер-версії альбому «пісня за піснею».[42]

У березні 2010 року вся колекція попередніх номерів журналу Spin стала доступною для вільного читання в Google Books.[43] Брод залишався редактором до червня 2011 року, коли його змінив Стів Канделл, який раніше працював заступником редактора.[44] У липні 2011 року, до 20-річчя альбому Nirvana 1991 року, Nevermind, журнал випустив триб’ют-альбом, що включає всі 13 пісень, кавер на кожну з яких виконав інший виконавець. Альбом, випущений безкоштовно на Facebook, включав кавер-версії Бутча Вокера, Аманди Палмер і Тіта Андроніка.[45]

У випуску за березень 2012 року Spin перезапустив журнал у більшому форматі, що виходить раз на два місяці, і водночас розширив свою присутність в Інтернеті.[46] У липні 2012 року Spin було продано Buzzmedia, яка згодом перейменувала себе на SpinMedia.[47] Вересень/жовтень 2012 року був останнім друкованим випуском журналу.[48][49] Він продовжував публікуватися повністю в Інтернеті, а Керін Ганц була його головним редактором.[50] У червні 2013 року Ганца змінив Джем Асвад,[51] якого в червні наступного року змінив Крейг Маркс.[52]

У 2016 році Пуджа Пател був призначений редактором,[53] а Eldridge Industries придбала SpinMedia через Hollywood Reporter-Billboard Media Group за нерозголошену суму.[54] Метт Медвед став редактором у грудні 2018 року.[55]

Компанія Spin була придбана у 2020 році компанією Next Management Partners. Джиммі Гатчесон є головним виконавчим директором, а Деніел Кон – редакційний директор,[56] а засновник Spin Гуччіоне-молодший знову приєднався до журналу як творчий радник.[57]

Книги

[ред. | ред. код]

У 1995 році Spin випустив свою першу книгу під назвою Spin Alternative Record Guide.[58] Він зібрав твори 64 музичних критиків про музикантів і гурти, що мають відношення до руху альтернативної музики, причому запис кожного виконавця містить його дискографію та альбоми, перевірені та оцінені від одного до десяти.[59][60] За словами Метью Перпетуа з Pitchfork Media, у книзі представлені «найкращі та найяскравіші письменники 80-х і 90-х років, багато з яких починали в журналах, але згодом стали головними фігурами музичної критики», зокрема Роб Шеффілд, Байрон Колі, Енн Пауерс, Саймон Рейнольдс і Алекс Росс. Хоча книга не мала успіху в продажах, «вона надихнула непропорційно велику кількість молодих читачів займатися музичною критикою».[61] Після того, як книга була опублікована, її запис про народного виконавця 1960-х років Джона Фейхі, написана Байроном Колі, допомогла відновити інтерес до музики Фейхі, викликавши зацікавленість звукозаписних компаній і альтернативної музичної сцени.[62]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0886-3032
  2. ↑ Zara, Christopher (22 грудня 2012). In Memoriam: Magazines We Lost In 2012. International Business Times. Процитовано 8 листопада 2014.
  3. ↑ Williams, Rob (17 січня 2020). Media Publisher Sells Off 'Spin,' 'Stereogum'. MediaPost (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 1 лютого 2022.
  4. ↑ Publisher of Vibe Buys Spin Magazine. The New York Times (амер.). 5 червня 1997. с. D9. ISSN 0362-4331. Процитовано 1 лютого 2022.
  5. ↑ Dougherty, Philip H. (23 листопада 1987). Advertising; Spin Magazine Finds Investor and Chairman. The New York Times (амер.). с. D9. ISSN 0362-4331. Процитовано 1 лютого 2022.
  6. ↑ Walters, Barry (October 1986). Visions of Glory. Spin. Процитовано 5 лютого 2022.
  7. ↑ Bull, Bart (July 1986). Black Narcissus. Spin. с. 45. Процитовано 5 лютого 2022.
  8. ↑ Mehno, Scott; Leland, John (May 1988). The Years of Living Dangerously. Spin. с. 41. Процитовано 4 лютого 2022.
  9. ↑ Cohen, Scott (March 1987). Crude Stories. Spin. с. 40. Процитовано 5 лютого 2022.
  10. ↑ Talking Heads cover. Spin. June 1985. Процитовано 5 лютого 2022.
  11. ↑ Coehn, Scott (February 1987). All Dressed Up and Everywhere To Go. Spin. с. 41. Процитовано 5 лютого 2022.
  12. ↑ German, Bill (October 1985). Keith Richards: A Stone Unturned. Spin. с. 44. Процитовано 5 лютого 2022.
  13. ↑ Zwerin, Mike (November 1989). Straight No Chaser. Spin. с. 91. Процитовано 5 лютого 2022.
  14. ↑ Cohen, Scott (January 1988). Talk This Way. Spin. с. 54. Процитовано 4 лютого 2022.
  15. ↑ Bull, Bart (September 1987). Boho Blues. Spin. с. 57. Процитовано 5 лютого 2022.
  16. ↑ Bull, Bart (April 2006). Messin' with the Hook. Spin. с. 50. Процитовано 29 травня 2012.
  17. ↑ Heine, Christopher (24 лютого 2021). Spin is back: here's how it plans to rock a new generation of fans. The Drum. Процитовано 5 лютого 2022.
  18. ↑ Keating, Robert (13 липня 2015) [July 1986]. Live Aid: The Terrible Truth. Spin (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  19. ↑ Finnegan, Jim (2003). Theoretical Tailspins: Reading 'Alternative' Performance in Spin Magazine. У Ulrich, John McAllister; Harris, Andrea L. (ред.). GenXegesis: Essays on Alternative Youth (sub)culture. Popular Press. с. 136—137. ISBN 9780879728625.
  20. ↑ Rothenberg, Randall (6 березня 1990). Spin Magazine Names A Publishing Director. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 5 лютого 2022.
  21. ↑ Austin, Christina (3 січня 2013). Spin Magazine Stops Printing: These Were Its 20 Best Covers. Business Insider (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  22. ↑ Landmine Kills Two Photographers, Wounds Writer With PM-Yugoslavia. AP News (англ.). 2 травня 1994. Процитовано 5 лютого 2022.
  23. ↑ Heine, Christopher (24 лютого 2021). Spin is back: here's how it plans to rock a new generation of fans. The Drum. Процитовано 5 лютого 2022.
  24. ↑ Publisher of Vibe Buys Spin Magazine. The New York Times (амер.). 5 червня 1997. ISSN 0362-4331. Процитовано 5 лютого 2022.
  25. ↑ Miller Publishing to Buy Spin From Guccione Jr. Wall Street Journal (амер.). 5 червня 1997. ISSN 0099-9660. Процитовано 5 лютого 2022.
  26. ↑ Peers, Martin (5 червня 1997). Jones' Vibe takes Spin. Variety (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  27. ↑ Wartofsky, Alona (22 січня 1999). Turnover at the Top of Spin Magazine". The Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 5 лютого 2022.
  28. ↑ Spin Magazine's Editor Alan Light To Resign, Plans New Music Project. Wall Street Journal (амер.). 6 лютого 2002. ISSN 0099-9660. Процитовано 5 лютого 2022.
  29. ↑ Block, Valerie (12 жовтня 2006). Blender stirs up music magazines. Crain's New York Business (англ.). Процитовано 5 лютого 2022.
  30. ↑ Sawdey, Evan (20 березня 2014). Jody Rosen vs. Ted Gioia, and the Advent of New Fogeyism, PopMatters. PopMatters (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  31. ↑ Kelley, Frannie (20 квітня 2011). Everything You Know About This Band Is Wrong. NPR (англ.). Процитовано 5 лютого 2022.
  32. ↑ Zacharek, Stephanie (24 липня 2005). 'Killing Yourself to Live': The Dead. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 5 лютого 2022.
  33. ↑ Joffe, Justin (4 січня 2017). Why We're Still Committed to Music Journalism (Even If It's Gone to Shit). Observer (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  34. ↑ Raine, George (1 березня 2006). S.F. group buys 20-year-old rock music magazine Spin. San Francisco Chronicle. Процитовано 17 жовтня 2007.
  35. ↑ Young, Eric (28 лютого 2006). Spin Magazine bought by S.F. publisher. San Francisco Business Times. Процитовано 5 лютого 2022.
  36. ↑ Raine, George (1 березня 2006). S.F. group buys 20-year-old rock music magazine Spin / Nion McEvoy leads company created for the acquisition. San Francisco Chronicle (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  37. ↑ Gross, Jason (2 березня 2006). Spin and the FCC- It's a Kids', Kids' Kids' world…, PopMatters. PopMatters (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  38. ↑ Beyoncé cover. Spin. Jul 2006. Процитовано 5 лютого 2022.
  39. ↑ Ives, Nat (31 серпня 2006). Like Rival 'Time,' 'Newsweek' Set for Changes at the Top. Ad Age (англ.). Процитовано 5 лютого 2022.
  40. ↑ Dylan (22 червня 2006). Spin Editor Andy Pemberton Resigns. AdWeek (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  41. ↑ Sisario, Ben (20 червня 2011). Spin Magazine Fires Publisher and Editor. The New York Times (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  42. ↑ Prince, David J. (11 червня 2009). Spin goes crazy with "Purple Rain" tribute album. Reuters (англ.). Процитовано 5 лютого 2022.
  43. ↑ Matson, Andrew (9 березня 2010). Every issue of Spin Magazine is on Google books. The Seattle Times (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  44. ↑ Sisario, Ben (20 червня 2011). Spin Magazine Fires Publisher and Editor. The New York Times (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  45. ↑ Herbert, Geoff (20 липня 2011). Spin magazine's free Nirvana covers album celebrates 20th anniversary of 'Nevermind'. The Post-Standard (англ.). Процитовано 5 лютого 2022.
  46. ↑ Sisario, Ben (5 жовтня 2011). A New Schedule and New Feel for Spin Magazine. The New York Times (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  47. ↑ Sisario, Ben (10 липня 2012). Spin Magazine Is Sold to Buzzmedia, With Plans to Expand Online Reach. The New York Times. Процитовано 5 лютого 2022.
  48. ↑ The Daily Swarm. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 7 травня 2016. [Архівовано 2016-03-29 у Wayback Machine.]
  49. ↑ Sisario, Ben (29 липня 2012). Spin Announces Layoffs and Drops Nov./Dec. Issue. The New York Times (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  50. ↑ Sisario, Ben (29 липня 2012). Spin Announces Layoffs and Drops Nov./Dec. Issue. The New York Times (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  51. ↑ Sebastian, Michael (6 червня 2013). Spin Names New Editor-in-Chief. Ad Age (англ.). Процитовано 5 лютого 2022.
  52. ↑ Sebastian, Michael (12 червня 2014). Craig Marks, Veteran of Music Journalism, Named Editor in Chief of Spin.com. Ad Age (англ.). Процитовано 5 лютого 2022.
  53. ↑ Holmes, Helen (17 вересня 2018). Puja Patel Named New Editor in Chief of Pitchfork. Observer (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  54. ↑ Ariens, Chris (22 грудня 2016). Billboard Buys Spin and Vibe in a Quest to 'Own the Topic of Music Online'. Adweek. Процитовано 10 березня 2017.
  55. ↑ Matt Medved Named Editor-in-Chief of Spin. Billboard (амер.). 20 грудня 2018. Процитовано 5 лютого 2022.
  56. ↑ Lentini, Liza (5 липня 2021). 5 Albums I Can't Live Without: Daniel Kohn, SPIN's Editorial Director. SPIN (амер.). Процитовано 5 лютого 2022.
  57. ↑ Guaglione, Sara (5 червня 2020). 'Spin' Founder Bob Guccione Jr. Returns As Creative Advisor. MediaPost (англ.). Процитовано 5 лютого 2022.
  58. ↑ Johnston, Maura (2007). Never Mind The Anglophilia, Here's The Queens Brothers. Idolator. Архів оригіналу за 4 серпня 2022. Процитовано 29 липня 2015. [Архівовано 2022-08-04 у Wayback Machine.]
  59. ↑ Anon. (2012). Bibliography. У Ray, Michael (ред.). Alternative, Country, Hip-Hop, Rap, and More: Music from the 1980s to Today. Britannica Educational Publishing. ISBN 978-1615309108.
  60. ↑ Mazmanian, Adam (1995). Library Journal. У White, William (ред.). Buyer's Guide. Bowker.
  61. ↑ Perpetua, Matthew (2011). The SPIN Alternative Record Guide. Pitchfork Media. Staff Lists: Words and Music: Our 60 Favorite Music Books. Процитовано 29 липня 2015.
  62. ↑ Ratliff, Ben (1997). A 60's Original With a New Life on the Fringe. The New York Times. № January 19. Процитовано 29 липня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Журнал Це незавершена стаття про журнал.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Spin_(журнал)&oldid=44028005