Домінанта (музика)

Доміна́нта (від лат. dominans — пануючий) — у теорії музики — V ступінь ладу відносно основного тону (тоніки).

Домінантою також називається і сам п'ятий ступінь тональності. У європейській музиці домінантовій тональності завжди відводилася особлива роль, домінанта означала контраст до основної тональності. Серед усіх споріднених тональностей домінанту вважали панівною (звідси назва), найнапруженішою тональністю, що вимагає розв'язання.

В натуральному мажорі домінанта мажорна (наприклад, C-dur — G-dur), в натуральному мінорі — мінорна (наприклад, a-moll — e-moll). У гармонічному мінорі домінантовий тризвук мажорний.

Гармонічний зворот, що містить тоніку і домінанту, називається автентичним. На відміну від плагальних зворотів, звороти з домінантою прийнято вважати напруженими і нестійкими.

Також розрізняють подвійну домінанту — домінанту від домінанти, що будується на 2 ступені.

Література

• Энциклопедический музыкальный словарь : [рос.] / сост. Б. С. Штейнпресс, И. М. Ямпольский. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — 632 с.
• Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)

Посилання

• Домінанта // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.