Перейти до вмісту

Матвієнко Володимир Павлович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Матвієнко Володимир Павлович
Матвієнко Володимир Павлович
Матвієнко Володимир Павлович
Голова Національного банку України
серпень 1991 — березень 1992
ПрезидентКравчук Леонід Макарович
Попередникпосада заснована
НаступникГетьман Вадим Петрович

Народився5 січня 1938(1938-01-05) (86 років)
Білка, Барашівський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Відомий якекономіст, банкір, бізнесмен, політик
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma materКиївський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Орден Дружби народів
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Заслужений діяч мистецтв України
v-matvienko.com.ua

Володи́мир Па́влович Матвіє́нко (нар. 5 січня 1938, с. Білка, Коростенський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР) — український політик, підприємець, науковець, митець і благодійник. Герой України, професор, Заслужений діяч мистецтв України. Голова НБУ (1991—1992), голова Правління «Промінвестбанку» (до 2008).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині.

У 1959 закінчив Київський фінансово-економічний інститут за спеціальністю «Фінанси і Кредит», у 1967 році — аспірантуру при Київському інституті народного господарства. У 1992 здобув звання професор.

Трудову діяльність розпочав у 1959 кредитним інспектором Жданівського відділення Будбанку СРСР Донецької області.

З 1964 — керуючий Артемівського відділення, заступник керуючого Донецької обласної контори та керуючий Дніпропетровської обласної контори Будбанку СРСР, заступник керуючого Української республіканської контори Будбанку СРСР, з 1982 по 1987 — керуючий цієї контори.

З 1987 по 1991 працював на посаді Голови Правління Українського республіканського банку Промбудбанку СРСР.

У 1991 призначений Головою Правління Національного банку України. Запровадив купони багаторазового використання, які взяли на себе інфляційний удар на початку 90-х років, і завдяки яким Україна уникла гострої кризи готівкових коштів. Був ініціатором створення і впровадження української національної валюти — гривні.

У 1992 році шляхом акціонування Будбанку СРСР створив Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Промінвестбанк України), ставши його головним акціонером.

Науковець

[ред. | ред. код]

Професор Володимир Павлович Матвієнко широко відомий у наукових колах. Дійсний член декількох академій наук, автор книг «Держава і банки», «Автограф на гривні», «Роздуми банкіра», «Промінвестбанк: стратегія відтворення», «Філософсько-економічні погляди», «Желаемое и действительное».

Митець

[ред. | ред. код]

Заслужений діяч мистецтв України, член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України. Автор поетичних збірок «Люблю я свою Україну», «На рідних роздолах» та пісенних збірників «Пісне моя зоряна», «Душі моєї хвилювання», «Оберіг пам'яті», а також збірника афористичних висловів «Дотепні слова». Лауреат міжнародних та всеукраїнських музичних фестивалів і конкурсів «Пісенний вернісаж», «Шлягер року», «На хвилях Світязя», «Українська родина», «Дитячий пісенний вернісаж», «Азовські вітрила», «Ялтинське літо», «Веселі канікули осені» та ін.

Пісні Володимира Матвієнка стали відомими та популярними, постійно лунають на хвилях радіо і по телебаченню[1]. У 2004 р. В. П. Матвієнка нагороджено Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв». Співпрацює з композиторами Євгеном Пухлянком, Володимиром Оберенком.

Благодійник

[ред. | ред. код]

Володимир Матвієнко — відомий в Україні та за її межами меценат, підтримує мистецтво, культуру, освіту[1]

Книги

[ред. | ред. код]
  • «Держава і банки»,
  • «Автограф на гривні»,
  • «Роздуми банкіра»,
  • «Промінвестбанк: стратегія відтворення»,
  • «Філософсько-економічні погляди»,
  • «Желаемое и действительное»
  • В серці маю Україну: пісні та романси. — Київ: Музична Україна, 2008. — 336 с.
  • Дотепні слова. — 2 вид., доп., проілюстроване. — Київ: Наукова думка, 2005. — 416 с.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Юристи України. Правова еліта Держави. Видавництво Логос Україна. www.logos.biz.ua. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 23 січня 2022.
  2. Указ Президента України № 1279/2004 від 20 жовтня 2004 року «Про присвоєння В. Матвієнку звання Герой України»
  3. Указ Президента України № 790/2002 від 30 серпня 2002 року «Про нагородження працівників Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку». Архів оригіналу за 29 липень 2021. Процитовано 19 січень 2013.
  4. Указ Президента України № 1387/97 від 25 грудня 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  5. Указ Президента України № 753/96 від 22 серпня 1996 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України». Архів оригіналу за 3 вересень 2018. Процитовано 19 січень 2013.
  6. Указ Президента України № 1051/99 від 21 серпня 1999 року «Про відзначення нагородами України з нагоди 8-ї річниці незалежності України». Архів оригіналу за 30 січень 2019. Процитовано 19 січень 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник: Голова Національного банку України
серпень 1991 — березень 1992
Наступник:

Гетьман Вадим Петрович