Котельницький Григорій Володимирович
| Григорій Котельницький | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Сотник | |||||||||||
 | |||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||
| Народження | 8 вересня 1907 Підгірці, Золочівський повіт, Австро-Угорщина | ||||||||||
| Смерть | 26 січня 1946 (38 років) біля с. Кривня та Дусанів, Львівська область, УРСР | ||||||||||
| Громадянство |  Українська держава (1941) | ||||||||||
| Псевдо | «Шугай», «Петренко» | ||||||||||
| Військова служба | |||||||||||
| Приналежність | Українська держава (1941) | ||||||||||
| Вид ЗС |  УПА ОУНР | ||||||||||
| Формування | Курінь «Дружинники», ТВ-11 «Пліснисько», ТВ-15 «Яструб» | ||||||||||
| Командування | |||||||||||
| |||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||
 | |||||||||||
.jpg)
Котельницький Григорій Володимирович (псевдо: «Шугай», «Петренко») (нар. 8 вересня 1907; Підгірці, Золочівський повіт, Австро-Угорщина — пом. 26 січня 1946; біля с. Кривня та Дусанів, Львівська область, УРСР) — український військовий діяч, вістун, хорунжий (1.10.1944), поручник (15.04.1945), сотник (22.01.1946), курінний УПА, командир куреня «Дружинники», командир Тактичних відтинків ТВ-11 «Пліснисько» і ТВ-15 «Яструб» 2-ї Військової округи «Буг»[1].
Лицар «Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу».
Григорій Котельницький народився у с. Підгірці Бродівського району Львівської області (раніше Золочівський повіт). Навчався у сільській школі.
Діяльність у період Другої Речі Посполитої
[ред. | ред. код]Брав участь у роботі читальні «Просвіта», неодноразово обирався її головою. Був ініціатором створення драматичного гуртка, організував духовий оркестр, сам грав на кларнеті, співав у церковному хорі.
На початку 1930-х років у Підгірцях створено клітину ОУН, яку очолив Григорій.
Служив у польській армії, дослужився до звання капрала, пізніше старшого сержанта. У 1943 р. Григорій Котельницький був призначений повітовим організаційно-мобілізаційним референтом ОУН, перебував на цій посаді до 1944 року.
«Шугай» організував у Золочівській окрузі підстаршинську школу, яка дислокувалася у присілку с. Нестюки біля Поморян. Підстаршинська школа мала забезпечувати військовими кадрами Українську Національну Самооборону (УНС), яку було організовано на Львівщині в 1943 р. Перший відділ УНС «Шугай» сформував на Брідщині (Золочівська Округа ОУН) в селі Черниця, командиром якої був призначений підстаршина «Лапайдух»[2].
На початку 1944 на базі відділів УНС утворилася оперативна група УПА-Захід і «Шугая» призначили курінним командиром. Восени 1944 «Шугай» став командиром Тактичного Відтинку «Пліснисько», який охоплював Золочівський, Перемишлянський і Бродівський надрайони (повіти). До нього входили курені: «Шугая» і «Карого». До куреня «Шугая» входили сотні: «Свободи», «Оверка» і «Малинового». Одночасно «Шугай» займав посаду організаційно-мобілізаційного військового референта Золочівської округи ОУН, залишаючись при тому ще й курінним командиром УПА.
У березні 1944 року в селі Боратин чота "Гуцулка" із куреня Котельницького внаслідок бойової сутички ліквідувала групу диверсанта Миколи Кузнєцова.
28 квітня 1945 р. наказом ч. 12 командира УПА-Захід «Шелеста» (Сидор Василь) за бойові заслуги «Шугай» був нагороджений «Срібним Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу».
Влітку 1945 р. «Шугай» перейшов на Тернопільщину.
26 січня 1946 р. в лісі біля сіл Кривня і Дусанова більшовики оточили криївку, в якій перебував «Шугай» і ще шість повстанців. Після одноденного бою четверо повстанців здалися, одного застрелили, двоє (в тому числі «Шугай») застрелилися, але перед цим Котельницький встиг знищити документи. Похований у спільній могилі разом зі священиком «Жайворонком» на Дусанівському кладовищі. Нині криївку, в якій загинув «Шугай», відновлено і встановлено меморіальну таблицю із написом: «26 січня 1946 року тут полягли героїчною смертю в нерівному бою з більшовицькими окупантами вірні сини України курінний «Шугай», священник «Жайворонок» і вістун «Чорнота». Вічна слава і пам'ять героям!»
Роман Загоруйко («Лапайдух») писав у своїй книзі «Повернення зі справжнього пекла»:
|
...Я залишив штаб, яким командував тепер курінний «Шугай» і повернувся до своєї сотні. Мені приємно було бачити свого сусіда в ранзі командувача такого великого відділу УПА. Я був гордий за своє село Підгірці, що виховало і дало національно-визвольній боротьбі таких людей, як Григорій Котельницький – «Шугай»...[3] | 
|
- ↑ Літопис УПА. Нова серія. - Т. 12 - С. 628
- ↑ Сотня УПА «Свободи» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2016.
- ↑ Роман Загоруйко «Повернення зі справжнього пекла» на сайті «Український Центр». Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 24 січня 2013.
- Загоруйко Р. «Шугай» — лицар срібного хреста бойової заслуги першої кляси // Загоруйко Р. Незагоєні рани України. — Новий Розділ, 2002. — С.94-99.
- Романюк М. Сотня УПА «Свободи» // Український визвольний рух. – 2003. – Зб. 1. – С. 97-124.
- Матеріали Бродівського історико-краєзнавчого музею