Стадник Андрій Андрійович
| Андрій Андрійович Стадник | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження | 12 грудня 1914 с. Побук, Сколівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Смерть | 1947 біля с. Луги, Рожнятівський район, Івано-Франківська область |
| Громадянство |  Українська держава (1941) ОУН |
| Псевдо | «Бистрий», «Чорт» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1943-1947 |
| Приналежність | Українська держава (1941) ОУН |
| Вид ЗС |  УПА |
| Командування | |
| командир сотні «Бистриця» | |
Андрій Андрійович Ста́дник (псевдо: «Бистрий», «Чорт») (12 грудня 1914, с. Побук Сколівського району Львівської області — 11 травня 1946, біля с. Луги, Рожнятівський район, Івано-Франківська область) — командир сотні УПА «Бистриця».
Народився 12 грудня 1914 року в селі Побук Сколівського повіту Королівства Галичини та Володимирії (тепер Сколівського району Львівської області) у родині священика. Дитинство проходило в с. Завій Калуського повіту, де батько був парохом. Після смерті батька в 1921 р. мати забрала чотирьох дітей і переїхала в с. Підгірки до свого батька — місцевого пароха. Тут Андрій закінчив школу, в Калуші — курси пекарів і працював у пекарні Пакіса. У Підгірках Андрій брав активну участь в роботі «Просвіти», грав у духовому оркестрі та співав у хорі.
У 1933-1937 рр. служив у Польському війську біля Познані, отримав звання капрала. У 1937 році повернувся до Підгірок і вступив до місцевого осередку ОУН. У 1942 р. брат Василь був забраний німцями в Німеччину на примусові роботи, Андрія ж забрали до бавдінсту в Ясені, де рік працював на лісозаготівлі. В 1943 р. за завданням ОУН пішов на службу в поліцію там же в Ясені. Після Покрови того ж року разом іншими поліцаями Ясеня допоміг прибулому відділу УНС захопити тартак і гуральню, після чого разом зі зброєю пішов із повстанцями. Очолив боївку Служби Безпеки з 17 стрільців, яка контролювала район Ясеня і Перегінська. Влітку 1944 р. був ройовим у вишкільній чоті «Богдана». 16 січня 1945 р. у Станіславській тюрмі московські окупанти розстріляли сестру Ірину (була зв'язковою підпілля).
В лютому 1945 р. на зустрічі з провідниками «Нечаєм» і «Хмарою» отримав завдання організувати сотню УПА, яка отримала назву «Бистриця» (пізніше — відділ 85). Основою стала боївка СБ. 2 березня прибуло поповнення і почалась підготовка. Два роки сотня рейдувала Прикарпаттям і вела партизанську війну. Загинув навесні 1947 року в бою проти більшовиків біля с. Луги, Рожнятівський район, Станіславська область, прикриваючи удвох зі стрільцем «Марком» відхід сотні.
У жовтні 1997 р. жителі села Луги на могилі п'яти повстанців встановили березовий хрест з написом: «Тут лежать герої, які полягли за волю України. Вічна їм слава».[1]
- Зіновій БОЙЧУК. Розстрільна стаття для «зрадниці батьківщини» «Рути». — «Вікна», 2017.01.04.
- Микола Когут. Герої не вмирають. Книга 2 — Калуш: ПП «Артекс», 2002. — С. 60-67.
- Микола Когут. Герої не вмирають. Книга 5 — Калуш: ПП «Артекс», 2003. — С. 85-86..
|
Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
Це незавершена стаття про діяча або діячку ОУНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |